read-books.club » Інше » Витязь у тигровій шкурі, Шота Руставелі 📚 - Українською

Читати книгу - "Витязь у тигровій шкурі, Шота Руставелі"

185
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Витязь у тигровій шкурі" автора Шота Руставелі. Жанр книги: Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 13 14 15 ... 79
Перейти на сторінку:
class="book">І мене в полон забрати наказали рабській лаві,

Так забрали замість мене слуг своїх тіла криваві.

Я, побачивши, що їде сам владар на подвиг бранний,-

Пожалів твого владику, гнів спинивши невблаганний,

І з очей я ваших згинув, наче привид той туманний,

Бо за мить став невидимцем кінь мій дивний, незрівнянний.

Швидше, ніж моргнути оком, можу я з очей зникати,

Як, бува, мене обляжуть прикрі люди - супостати;

Ще ніхто, крім трьох тих турків, не посмів на мене стати,

Та й вони за їх зухвальство дочекалися відплати.

А тепер - ваша! Вітаю добросердий твій прихід,

В тебе стан - як в кипариса, як у сонця - сяйний вид,

Зазнавав і ти багато злиднів, і скорбот, і бід,

Та й нещасному на бога покладать надію слід!»

Автанділ сказав: «Ти годен сам хвали від мудреця,-

Не заслужена ще мною щедра похвала оця!

Ти ж бо - сонця світлий образ, грієш душі та серця;

Навіть сльози не змінили красоти твого лиця!

Змусив ти мене забути найдорожче у житті,

Я зрікаюсь їй служити, наші сходяться путі.

Залишитися з тобою нині маю на меті;

Адже яхонт є дешевший за емалі золоті».

Таріел сказав: «Я в тебе дружнє й вірне серце бачу,

Але як тебе відзначу за любов твою гарячу?

Є закон: хто став міджнуром, цінить той міджнура вдачу.

Якщо ти кохану кинеш, чим тобі за це віддячу?

Вірний службі господині, ти пішов мене шукать,-

От знайшов - бог милосердий до появлених завзять.

Як я зможу розказати, чом по світу став блукать?

Адже серце лиш від згадки спалахне, мов жар багать».

Таріел в розпуці змовкнув, блиск його лиця загас,

До Асмат тоді промовив: «Коло мене ти весь час

І хіба моїх не знаєш невигойних ран та враз?

Знову цей плачущий витязь повергає серце в сказ.

Те шукать, чого Всевишній не створив ще,- марний труд!

У вогні рождене серце через це палає тут. Путь скінчилась.

Я - в тенетах і не видеруся з пут. Що я маю замість втіхи?

Ветху бурку й сіна жмут!

Бог, в єдинім сонці явлен, гнівний в карі, щедрий в дарі,

Дав дві милості сьогодні, на благання зглянувсь ярі:

Через мене щастя створить він закоханій цій парі,

А мені дасть спопеліти у роздмуханім пожарі!

Як свої чуття комусь ти віддаєш, мов брату й другу,

То повинен ради нього йти на смерть і на наругу.

Бог одну людину губить, та зате рятує другу.

Хай хоч що зі мною буде - про свою повім я тугу.

Ти, Асмат, іди до мене, принеси води з собою:

Може, вмлію, то на груди бризни чистою водою;

Може, трупом упаду я,- плач невтішно наді мною,

Відпочину, як в колисці, під землею сировою!»

Сів на землю, розстебнувшись, оголивши груди й плечі.

Був, як сонце в темних хмарах; очі згасли молодечі,

Зуби зціпив, рота стиснув і не міг почати речі;

Раптом скрикнув він, і сльози полились в нестримній течі.

Голосив: «Моя кохана! Через тебе загибаю!

О моє життя, надіє, ясна втіхо, мій розмаю!

Хто зрубав тебе, не знаю, деревино пишна раю!

Чом в огні не спопеліло серце, спалене до краю?!»

ТАРІЕЛОВА РОЗПОВІДЬ ПРО СЕБЕ, КОЛИ ВІН УПЕРШЕ ОПОВІДАВ АВТАНДІЛОВІ

«Слухай пильно та уважно сповідання пресумне

Про діла, що, їх згадавши, мій язик життя клене.

Ні, вона не дасть розради, звівши з розуму мене,

Не затихнуть сліз потоки, біль і розпач не мине!

Знають всі про сім індійських королів. З них кожен - пан,

Та на шість держав владує лиш могутній Фарсадан,

Дух сміливий, серце щедре, сонця лик і лева стан,

Володар над королями, над військами - отаман.

Мій отець царем став сьомим, ворогів повергши в прах.

Звали батька Саріданом,- знав немало він звитяг

І, як хто йому перечив, він на тих наводив жах;

Полював, гуляв, не відав злої долі бідолах.

Він ненавидів самотність, що його годилась сану,

І рішив: «Я маю землю, в битвах з ворогами дану,

Маю, від турбот звільнившись, втіху, пишність і пошану,-

Передам тягар весь влади самодержцю Фарсадану».

Шле посла до Фарсадана, так сказати наставля:

«Ти - владар. Тобі індійська покорилася земля!

Хочу я тобі віддати владу й серце короля -

Хай мою до тебе вірність всесвіт вічно прославля».

Фарсадан зрадів, почувши, що принесла вість оця,

Відповів: «Я, цар країни, славлю господа-творця,

Що прийшов ти, з нами рівний, до такого рішенця.

Тож іди! Тебе звеличу, наче брата і вітця!»

Дав йому під владу царство; Сарідан став - амірбар,

Отаман всіх отаманів, пишний амір-спасалар;

Правував в своєму царстві, що його дістав у дар,

Лиш без кесарської влади,

1 ... 13 14 15 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витязь у тигровій шкурі, Шота Руставелі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витязь у тигровій шкурі, Шота Руставелі"