Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

мусульманській традиції засновник ісламу. ">[13] Ображають нашу гордість Й славу воїнську знамена Португальські, що тріпочуть На його високих вежах. Наче камінь спотикання Місто це; немов тенета, Поступ наш воно скувало, Потьмарило добре ймення І, Кавказом неприступним[14] Ставши на шляху твоєму, Ніл звитяг твоїх спинило, Що в іспанські ринув землі. Отже, мав я обдивитись Всі укріплення ретельно, Щоб докладно доповісти, Як зненацька і безпечно Підійти до стін Сеути Та й удар завдати врешті Ворогові. Перемогу Хай тобі дарує небо В справі цій, хоча відкласти Нам її, королю, треба. Є обставина, що робить Нині план твій нездійсненним, Бо тепер на нас чатує Зовсім інша небезпека: Військо, що його збирав ти Для взяття Сеути ревно, Раджу я тобі негайно Повернути в бік Танжера,[15] Щоб його та ж сама доля Не спіткала, те ж безчестя. В цьому я переконався Якось вранці: в чистім небі Сонце заспане з’явилось, Розігнавши хмари темні, Золотом свого волосся Огорнуло цілу землю, Всі троянди та жасмини, І ясній зорі небесній Обережно осушило Сльози сніжні та вогненні, Обернувши їх на перла. Я забачив силуети Кораблів якихось в морі, Та не міг сказати певне, Хоч би як вдивлявся пильно, Що це – кораблі чи скелі. Так художник на картині Іноді майстерним пензлем Незбагненне щось малює, Схоже на міраж в пустелі — Чи то пасмо гір далеких, Чи міста якісь славетні, — Завжди відстань заважає, Все зображує непевним: Там, у синьому безмежжі Світла й тіні гра химерна Хвилі з хмарами змішала, Глиб морську й високість неба. Ми очам не йняли віри,