read-books.club » Наука, Освіта » Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

269
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька" автора Данило Борисович Яневський. Жанр книги: Наука, Освіта / Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 13 14 15 ... 107
Перейти на сторінку:

Сьогодні в нашому розпорядженні є майже чотири десятки документів НКВС про етнарха українців Галичини та його церкву. Найбільше сьогодні нас цікавлять ті з них, які безпосередньо торкаються теми цієї розвідки. Вони охоплюють період від 14 листопада 1939 р. по 13 березня 1941 p., а наступні стосуються часів після 3 березня 1942 р.

Порівняймо.

У вересні 1939 р. радянських окупантів українство Східної Галичини зустріло із захватом. Церква, як це випливає із пастирського листа митрополита Андрея деканам Львівської єпархії (жовтень 1939 p.), поставилася до нових господарів краю цілком лояльно: «Обернулася мапа історії, – писав настоятель УГКЦ, – настала нова епоха. Зустрічаємо її покірною молитвою і сильною надією на безконечну доброту та милосердя Іісуса Христа…Програма нашої роботи, – наставляв панотців митрополит, – така: будемо підкорятися владі, слухати закони, оскільки вони не противні Божому закону, не будемо втручатися в політичні і радянські справи, не будемо припиняти працювати задля Христової справи в нашому народові» (зворотній переклад з рос. наш. – Д. Я.).[33]

Спрямовуючи цього листа, митрополит не мав поняття про директиву наркома внутрішніх справ СРСР Берії до НКВС УРСР та БРСР, яка містила такий нелюдський наказ: «заарештувати та оголосити заручниками найбільших представників з поміщиків, князів, шляхти, капіталістів», «заарештувати представників урядових адміністрацій, керівників місцевих поліцій, жандармерії, прикордонної охорони та філій 2-[го] Відділу Генштабу, керівників контрреволюційних] партій… Арешти духовних осіб поки (виділено нами. – Д. Я.) не проводити… (зворотній переклад з рос. наш. – Д. Я.)».

Тривала така «поблажливість» комуністичних звірів недовго. Вже 22 грудня нарком НКВС УРСР Сєров наказав «негайно…виявити та швидко ліквідувати церковників, сектантів та католиків, які організують вогнища контрреволюційної діяльності» та здійснити інші заходи репресивного, терористичного характеру.[34] Під впливом цих та інших чекістських звірств Шептицький шукає, але не знаходить виходу із становища, в якому опинилися його вірні, його народ. З оперативного повідомлення НКВС (березень 1940 р.) дізнаємося:

– Шептицький почуває себе дуже самотнім, деякі його ближчі співробітники виїхали до Німеччини – всупереч його бажанню, з ним залишились «один хлопчик» та «в приймальні один священик»;

– зовнішньої підтримки прагненням українців немає і не буде – ані з боку Франції та Великої Британії, ані з боку Рима, «який ніколи не дбав про українців, віддавши їх на з'їдання полякам»;

– Митрополит не вірить у те, що Польща коли-небудь повернеться на землі Західної України;

– Німеччина, на його погляд, «країна, чужа слов'янам, і вона дивиться на них виключно як на сліпе знаряддя в її імперіалістичних планах»;

– «вірними» його церкві в умовах радянської окупації «залишилися бідні, малограмотні люди, щиро віруючі» (які згодом і стали основним мобілізаційним ресурсом українського збройного спротиву другій радянській окупації. – Д Я);

– «народ не вірить священикам у питаннях соціального та політичного характеру».[35]

Сьогодні очевидно: в тих умовах думати годилося хіба про те, в який спосіб рятувати людей. Усі інші питання на тлі політики масового винищення українського та польського населення окупованої Галичини явно мали третьорозрядне значення. Але тоді, в ті часи, не всі думали так. Частина українського політикуму, об'єднана в ОУН, що функціонувала переважно за межами сучасних українських земель, вважала актуальним питання створення Української Самостійної Соборної Держави – УССД. Саме в ній, вважали вони, є розв'язка всіх питань збереження сучасного та розвитку майбутнього всього, а не тільки галицького, українського народу.

Повстанський центр ОУН

Оцінюючи інформацію про збройні виступи українського населення на окупованій Радянським Союзом території Галичини в умовах «революційної ситуації», візьмемо до уваги наступне.

Один із заарештованих націоналістів дав такі свідчення в НКВС: група Бандери створила відповідний повстанський комітет у серпні 1940 р.[36] З цього свідчення випливає, зокрема, те, що станом на кінець літа 1940 р. Бандера та/або хтось із його оточення мав/мали інформацію про скорий початок німецько-радянської війни.

Пригадаймо: Гітлер дав наказ на планування Барбаросси 22 липня 1940 p., а підписав Директиву № 1 18 грудня. Висновок: свідчення заарештованого націоналіста можуть бути дотичним свідченням того, що націоналісти-бандерівці таки щось заздалегідь знали про початок тої війни. Якщо це не так, то тоді виникає наступне питання: навіщо створювати повстанський комітет на окупованій території Польщі, яку нацисти назвали Генеральною губернією, саме в той час, коли союзницькі відносини Берліна та Москви досягли свого апогею?

Підтвердження такій версії знаходимо ще в одному документі НКВС. 11 вересня 1940 р. відділ цього відомства, який займався перлюстрацією (всього його фахівцями було перлюстровано, як мінімум, 53 000 приватних листів), інформує наркома І. Сєрова: українські націоналісти з території Німеччини з відома німецької влади, яка їх фінансує та фаворитизує, активно готують повстання на території СРСР з метою проголошення «самостійноївільної України».

1 ... 13 14 15 ... 107
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"