Читати книгу - "13 звичок, яких позбулися сильні духом люди"

• Пробачення знижує стрес. Багаторічні дослідження показали, що образа підтримує тіло у стресовому стані. Прощення знижує кров’яний тиск та частоту серцебиття.

• Вибір простити підвищує опір болю. У 2005 році дослідження пацієнтів із хронічними болями спини показало, що гнів підсилював психологічне страждання, знижуючи при цьому поріг больового відчуття. Бажання пробачати пов’язували з підвищеним опором болю.

• Безумовне прощення може подовжити життя. У «Жур­налі поведінкової медицини» (Journal of Behavio­ral Medicine) у 2012 році було опубліковано матеріал: виявилось, що ті, хто бажав пробачити інших лише за певних умов — вибачень, обіцянок ніколи не повторювати свої дії,— більше ризикували передчасно померти.

Пробачення інших — не в вашій владі. Очікування вибачень, щоб простити, дає контроль іншим людям не тільки над вашим життям, а й, можливо, над вашою смертю.

Відстежуйте власні сили та шукайте, де ви їх добровільно віддаєте. Це потребує важкої роботи, але, щоб зміцнити силу духу, вам знадобиться кожна крихта особистих сил.

Говорити таким чином, щоб усвідомлювати свій вибір. Наприклад: «Я обираю…»

Встановлювати здорові емоційні та фізичні обмеження з людьми.

Поводитися проактивно: свідомо вибирати, як відповісти на слова та дії інших.

Брати на себе цілковиту відповідальність за витрачені час та сили.

Обирати прощення незалежно від бажання людини вибачитися.

Готовність дослідити зворотній зв’язок та критику, не перестрибуючи одразу до висновків.

Добирати такі слова, які виставляють вас жерт­вою, наприклад: «Я змушений зробити це» чи «Мій шеф доводить мене до сказу».

Відчувати гнів та обурення щодо тих, хто порушує ваші права.

Реагувати та потім звинувачувати інших у тому, що ви втратили контроль над собою.

Робити речі, які не хочете, а потім звинувачувати інших людей у тому, що вони «змусили» вас це зробити.

Утримувати образу та гнів у серці.

Дозволяти критиці визначати те, як ви будете себе оцінювати.

Не має значення, що в одних є сила волі, а в інших — нема… Насправді важливо, чи готова людина змінитися.

Річард звернувся до мене, бо ніяк не міг поправити здоров’я. У сорокачотирирічному віці він мав 75 фунтів (34 кілограми) зайвої ваги та нещодавно виявлений цукровий діабет.

Після встановлення діагнозу чоловік від дієтолога дізнався про необхідні зміни в харчуванні, які допоможуть скинути вагу та знизити рівень цукру в крові. Попервах він спро-­бував позбавитися усієї нездорової їжі, яку звик споживати. Річард був так рішуче налаштований, що викинув з хати усе морозиво, печиво та солодкі безалкогольні напої. Але вже за два дні він знову купував солодощі та повернувся до старих звичок.

Йому було відомо, що для покращення здоров’я необхідно активно рухатися. Зрештою, чоловік мав досвід. У старшій школі Річард був справжньою зіркою футболу та баскетболу. Однак зараз колишнього спортсмена можна було найчастіше побачити за комп’ютером. Він багато працював та не зовсім уявляв, як знайти час на фізичні вправи — придбаним абонементом до спортзалу скористався лише двічі. Річард зазвичай повертався додому виснаженим, і вже здавалося, що часу з родиною проводить замало.

Чоловік розповів про своє безмежне бажання стати здоровішим. Але він розчарувався. Незважаючи на ризики від зайвої ваги та невилікуваного діабету, Річард не зміг знайти сили відмовитися від поганих звичок.

Звісно, він намагався змінити надто багато за надто короткий термін, а це хибна стратегія. Я порадила змінювати щось одне за один раз, та