Читати книгу - "Святі і грішні"

Їхні стосунки з Галиною Павлівною будувалися на дружніх засадах. Жодного разу вона не підвищила на нього голос. Не давила, не загрожувала. Прислухалася до думки підлеглих, але якщо приймала рішення і давала завдання, вимагала неухильного його виконання.

Степан Іванович розумів, що секретар зажадає конкретної відповіді на раніше поставлене запитання.

— Що на бюро будемо доповідати, який досвід узагальнювати? — запитала спокійно.

— Ще не вирішив. Скажу тільки одне — узагальнювати нічого.

— Розглядаємо стан справ у передовому господарстві, голова якого — друг першого секретаря обкому партії, член бюро райкому, постійно спілкується з міністром сільського господарства країни. За задумом обкому партії цей орденоносний колгосп повинен стати прикладом для всієї області. А узагальнювати-то, виходить, і нічого. Все як у інших.

— Так воно і є.

— Не знаю, що робити. У райкомі і обкомі про тебе склалася погана думка. Незадоволені тобою, особливо після виступу на районному сході.

— Що хочете, те й робіть. І так вже забрехався — далі нікуди. Всю країну втягнули в комедію, тому що Генеральний секретар вирішив боротися за тверезий спосіб життя.

— Все в порядку речей. Країна спивається. Бюджет району тримається на спиртному. Оголосили зону тверезості, залишилися без бюджетних надходжень. Але ми не повинні будувати своє благополуччя на нещасті інших! Нещодавно приїхала в одну з бригад колгоспу імені Ворошилова. Там заготовляли зелені корми. Не побачила жодного тверезого обличчя. Більшість — п'яні. Ти розумієш?!

Галина Павлівна поклала ногу на ногу, оголивши круті коліна, по-домашньому зручно і невимушено затиснула на них долоні рук. Повернула до інструктора молоде, в ластовинні обличчя, чекаючи від Степана Івановича відповіді.

— Немає реальної боротьби з пияцтвом і алкоголізмом, все в черговий раз перетворили в пропагандистську кампанію. Люди як пили, так і продовжують пити. Треба ставити реальні завдання, а не вирубувати за вказівками зверху по всій країні виноградники. З цього нічого не вийде.

— Відкладемо дискусії на потім. Зараз перед нами — конкретна ціль. Узагальнити досвід роботи колгоспу. Іншого не дано. Твій обов'язок — знайти кілька позитивних фактів, а потім вказати на недоліки. Невже це складно!?

— Ні! — погодився з нею інструктор.

– Їдь в колгосп «Батьківщина», тільки не похмелитися. По крихтах збирай весь позитивний досвід. На бюро буде присутній представник обкому партії, швидше за все, наш шеф — завідувач відділом пропаганди і агітації. У разі чого — не допоможу.

Галина Павлівна зайняла звичне місце за столом, даючи зрозуміти, що розмову закінчено.

Степан Іванович зателефонував до колгоспу «Батьківщина» з проханням, щоб Шевельов надіслав машину. Секретаря парткому не виявилося на місці. Чергова запропонувала зв'язати його з головою.

— Давайте!

— Слухаю! — пролунав у слухавці утробний голос.

Степан Іванович привітався з головою, пояснив ситуацію.

— Немає в мене машини, — відповів утробний голос. — Зламалася.

Але від Степана Івановича навіть члену бюро райкому, Герою Соціалістичної Праці не так легко позбавитися. Довів, яке значення має розгляд питання на бюро. Голова, нарешті, здався і прохрипів:

— Пристав, як банний лист. Зараз пришлю особисту машину. Жди.

Через деякий час до кабінету інструктора зайшов стрункий підтягнутий чоловік з чорним довгим волоссям на прізвисько Махно. Нестор привітався зі Степаном Івановичем, як зі старим знайомим. І в районі, і далеко за його межами знали водія і особистого охоронця Героя Соціалістичної Праці, голови колгоспу «Батьківщина» Павла Яковича Меркулова.

Степан Іванович відкрив шкіряну папку з документами. Ще раз перевірив: чи все на місці. Боявся щось забути. Закрив кабінет на замок і заквапився слідом за водієм. На площі, прямо у двоповерхової будівлі райкому, у скверика, поруч з пам'ятником Леніну, на нього чекала чорна «Волга».

Інструктор сів поруч з водієм. ГАЗ-24 з місця набрала швидкість. Степана Івановича втиснуло в м'яку спинку сидіння. Давно він не відчував себе так зручно і комфортно. Навіть розслабився, незважаючи на неприємну розмову з Галиною Павлівною.

Незабаром заходив у чотириповерхове приміщення правління колгоспу. Секретар-друкарка голови працювала. Друкувала якийсь документ. Двері кабінету шефа були відкриті. Не встиг Степан Іванович зробити Ліді пару компліментів, як його запросив до себе голова.

— Заходь, інструктор! — промовив.

Степан Іванович переступив поріг кабінету. Просторого, який був обставлений дерев'яними меблями, з килимовими доріжками на підлозі. За столом з натурального дерева, на чорному кріслі, що оберталося, сидів невисокий огрядний чоловік у білій, з короткими рукавами, сорочці.

Обличчям нагадував Леоніда Ілліча Брежнєва. Такі ж густі чорні брови, витягнуте, в глибоких зморшках обличчя. Правда, на відміну від колишнього Генерального секретаря походив на Колобка з казки. Що в довжину, що в ширину.

— Знаєш, мені глибоко наплювати — чи буде райком узагальнювати досвід по господарству, чи буде викривати недоліки, — продовжив голова розмову, розпочату по телефону. — Це зробить на мою репутацію такий же вплив, як місячне світло на зростання телеграфного стовпа.

— Секретарям райкому таку б позицію, — намагався згладити протиріччя Степан Іванович. — А то другий тиждень ізводять себе і мене.

— Звичайна мишача метушня, прикривають дупи, а ми як пили, так і будемо пити. Головне, голови не пропивати.

– І я про те кажу. З пияцтвом і алкоголізмом треба вести реальну боротьбу, а не рапортувати про успіхи.

— Наша репутація в іншому, — продовжив думку голова. — У колгоспі «Батьківщина» отримують більше трьох тонн молока від корови на рік, по п'ятдесят центнерів зерна з гектара, по шістсот — буряка. Завдяки чому ми досягли таких результатів? Завдяки дисципліні, тверезому способу життя. Ось на чому ти повинен сконцентрувати увагу.

Павло Якович встав з крісла, маленький, кругленький, вже в роках, але спокійний і впевнений у собі. Підійшов до дерев’яної стінки, витягнув з ніші коробок, дістав з нього товсту кубинську сигару.

— Будеш? — запитав Степана Івановича.

— Не курю.

Взяв зі столу запальничку, прикурив, розслаблено відкинувся на спинку крісла.