Читати книгу - "Три сили. Як виховують в успішних спільнотах"

Бхарара (його фото з’явилося на обкладинці Time з написом «Цей чоловік веде війну з Уолл-стрит»205) — Федеральний прокурор США в Південному окрузі Нью-Йорка. Завдяки власним телешоу Фарід Закаріа (колишній редактор Newsweek International) і доктор Санджей Ґупта (володар премій «Еммі») відомі кожній родині. Серед інших американських публічних інтелектуалів можна назвати доктора Атула Ґаванде, який пише для New Yorker, і лауреата Пулітцерівської премії доктора Сіддгартху Мукерджі (на церемонії вручення нагород у Бостоні у 2012 році перший, представляючи другого, пожартував: «Я був думав, що зарезервував за собою формулу «бути індійцем — отримати стипендію Родса — закінчити Гарвардську медичну школу»).

Натомість успіх американців китайського походження не такий масштабний. Публічних інтелектуалів серед них мало (аможе й взагалі немає). Американці китайського походження підозріло рідко трапляються на верхніх щаблях206 в інвестиційних банках, адвокатських бюро і великих корпораціях Америки. Станом на 2013 рік серед 500 компаній зі списку Fortune було п’ять генеральних директорів індійського походження, однак жодного китайця207.

Малу чисельність китайців на керівних посадах можна частково пояснити дискримінацією і стереотипами. Однак деякі азійські активісти стверджують, що проблема також може полягати у пієтеті до влади, притаманному східноазійській культурі, яка водночас не заохочує саморекламу і прагнення керувати (а це в Америці вважається необхідним для успішного лідерства)208.

Далі ми зможемо розповісти про це набагато більше, але суть полягає в тому, що американці як індійського, так і китайського походження є взірцевими групами Трьох сил. В обох випадках саме загроженість — не лише економічна, а й соціальна і расова — живила майже маніакальне прагнення цих груп вирватися на вузькі стежки престижу та успіху. І саме динаміка Трьох сил й далі розриває кайдани, що заважали прямувати цими стежками.

Три сили — це петля. Загалом американські індійці і китайці наразі перебувають там, де два-три покоління тому були євреї. Понад 65% дорослих американців китайського походження209 і 87% американців індійського походження210 народилися поза межами Америки; понад 90% представників обох груп є іммігрантами або дітьми іммігрантів. (Водночас лише 15% дорослих американських євреїв народилися поза межами Америки211). Навряд чи китайські й індійські батьки є першими батьками-іммігрантами, які хочуть зробити зі своїх дітей лікарів, а не поетів. Однак, як ми продемонструємо далі, внутрішня динаміка Трьох сил, взаємодіючи із американським суспільством, змусить юних китайців й індійців дедалі більше пручатися і норовитися, опираючись конформізму, який намагаються прищепити їм батьки.

* * *

Перейдемо до євреїв. Зазвичай про єврейське багатство говорити важче, ніж про будь-чиє інше. Перебільшені або навіть явно неправдиві твердження про єврейський економічний «контроль» у минулому призвели до дискримінації, ізоляції в гетто і до найжорстокіших злочинів в історії. Зрештою можна порівняно легко говорити, наприклад, про те, як китайська меншина (3% населення) володіє 70% корпоративного капіталу країни (такою була ситуація в Індонезії у 1990-х роках212 ), однак набагато важче оцінити чи бодай просто обговорити обсяг економічного впливу євреїв. Колись Бюро перепису населення збирало дані про релігійні переконання, однак після Другої світової війни ця традиція перервалася, а тепер законодавчо заборонено вимагати відповіді на запитання про особисту релігійну приналежність213.

Однак євреї справді потужна успішна меншина в Америці. Схоже, євреї не могли похвалитися значним економічним успіхом хіба що за часів античності, а відтоді незмінно процвітали, якщо в їхнє життя не втручалися214. Нині приблизно 43% євреїв у світі (5,4 мільйони) живуть в Ізраїлі і приблизно 40% (5,4 мільйони) — у Сполучених Штатах; 1,7% населення США за походженням євреї215.

Американські євреї надзвичайно успішні ледь не в усіх нішах, окрім хіба що спорту: вони не «заробляють статки грою в гольф» (серед 90 учасників турніру серії «Мастерс» у 2010 році євреїв точно не було)216. У 2011 році із десяти найбільш оплачуваних генеральних директорів у США217 четверо були євреями: Роберт Айґер із Disney, Лью Франкфорт із Coach, Ральф Лоран із Polo та Айвен Зайнденберґ із Verizon. (Для порівняння варто зазначити, що у першій десятці немає мормонів й американців азійського походження). Однак ці генеральні директори — просто нужденні чорнороби порівняно із десятьма найбільш оплачуваними керівниками хедж-фондів. Тут у 2011 році четверо із десяти керівників також були євреями: Джим Саймонс (у 2011 році він заробив 2,1 млрд доларів), Карл Айкан (2 млрд доларів), Стів Коен (600 млн доларів) і Брюс Ковнер (210 млн доларів)218.

Євреї відіграли вирішальну роль у розбудові світу великих фінансових операцій Америки (у Голландії й Англії за кілька століть до того євреї так само зробили вагомий внесок у заснування амстердамської та лондонської бірж219). Американські євреї німецького походження, загалом ізольовані від банківського обслуговування підприємств, наприкінці ХІХ століття заснували інвестиційні банки, які потім стали титанами Уолл-стрит, як-от: Goldman Sachs, Kuhn, Loeb & Co., Lehman Brothers, Salomon Brothers іJ. & W.Seligman & Co220. У 2011 році трьома топовими інвестиційними банками в Америці стали JPMorgan Chase, Goldman Sachs та Morgan Stanley221, і у двох із них генеральними директорами були євреї: Джеймс Даймон у J.P. Morgan і Ллойд Бленкфейн у Goldman.

У 2009 році один репортер порахував євреїв у списку 400 найбагатших людей за версією Forbes222: із п’ятдесяти найвищих позицій двадцять обіймали євреї, а загалом із 400 згаданих осіб 139 були євреями. У 2011 році у списку Forbes серед тих, хто розбагатів на операціях з нерухомістю, кількість євреїв223 становила 60-70%. Із сорока мільярдерів, які пообіцяли заповісти половину своїх статків благодійним організаціям, майже двадцять євреїв224. Серед них мер Нью-Йорка Майкл Блумберґ, медіа-магнат Беррі Діллер і його дружина Діана фон Фюрстенберґ (дівоче прізвище колишньої дружини принца фон Фюрстенберґа — Халфін, її батько — румунський єврей, а матір — грецька єврейка, яка пережила Голокост).

Єврейський успіх не обмежується лише торговельною і фінансовою сферами. Премію Antoinette Perry Award for Excellence in Theatre, більше відому як «Тоні»225, вперше було вручено 1947 року. 69% нагороджених нею композиторів і 70% літераторів були євреї. Серед найпопулярніших американських коміків багато євреїв. Це не Чарлі Чаплін, як багато хто думає, а брати Маркс, «Троє спільників», Джек Бенні, Джеррі Льюїс, Бетт Мідлер, Вуді Аллен, Джеррі Сайнфелд, а із наших сучасників — Бен Стіллер, Джон Стюарт, Адам Сендлер і Сара Сільверстейн226. 37% володарів премії Американської кіноакадемії за найкращу режисуру — євреї. Пулітцерівську премію у категорії нон-фікшн отримали 51% євреїв, а в категорії художньої літератури — 13%227.

Видається, що деякі професії для євреїв є особливо привабливими. У 2007 році агентство Reuters повідомило, що 29% американських психіатрів і 13% терапевтів є євреями228. Уже у 1930-х роках у нью-йоркських юридичних компаніях було дуже багато євреїв229. За певними оцінками, серед нью-йоркських юристів у той час численність