read-books.club » Фантастика » Година Бика 📚 - Українською

Читати книгу - "Година Бика"

217
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Година Бика" автора Іван Антонович Єфремов. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 13 14 15 ... 126
Перейти на сторінку:
може покладатися на себе. Скільки ще сюрпризів принесе їй подальша робота з товаришами по експедиції? Вона попрямувала до своєї каюти, кинувши скоса погляд на Фай Родіс. Зіпершись на спинку крісла, та дивилася на недобре мерехтіння сузір’я Червоних Сонць. Чеді раптом пригадалася картина однієї з художніх виставок. Безрадісний ландшафт: пасма бурого каміння, ослизлі и покриті звивистими смугами брудно-коричневої рослинності — Довгих, схожих на водорості пачосів. Низьке захмарене небо піДпиралось, ніби колонами, рядами червоно-іржавих ажурних веж. На бантинах найближчих загадкових будівель висіли ті ж коричневі пасма, відхилені вбік стійким і рівномірним вітром. Попереду широким планом була зображена жінка в складному скафандрі. Верхня частина шолома, трохи піднята як забороло стародавніх рицарів, відкривала частину обличчя. За характерними обрисами лоба, перенісся, брів і очей Чеді тепер безпомилково впізнала Фай Родіс, хоча ніс, рот і підборіддя ховались у складному респіраторному пристрої. Так, безсумнівно, вона була там, на мокрих планетах інфрачервоних сонць! А отже, короткий, передостанній стрибок «Ноогена» відбувся за участю Фай Родіс. І вона мовчала, аби Чеді та її товариші, які не були в нуль-просторі, не почувалися перед нею зеленими новачками.

Чеді не знала ще багато чого. А втім, і сама Фай Родіс не підозрювала, що в цю саму мить серед гір Передкавказзя сидів біля велетенського телескопа автор картини, відомий астроном. Підбадьорюючи себе таблетками, що знімали сон, він чергував третю ніч. Перед ним блимали на екрані червоні цятки п’ятизо-ряного скупчення в сузір’ї Рисі, посилені в мільйон разів. Десь там, можливо, поблизу цього маленького червоного вогника вище скупчення, за тисячі літ шляху світлового променя, має виринути «Темне Полум’я». На ньому незабутня Фай Родіс, чиї багатоликі образи тепер зможе стерти з його пам’яті лише смерть…

Саме в цей час у сфероїді пілотської кабіни Фай Родіс і Гріф Ріфт теж дивилися на яскраво-червону зірку. Інженер-пілот правильно здогадався — тьмяне світило, що скидалося на екрані на маленький диск, було сонцем Торманса.

Вір Норін і Мента Кор уже визначили відстань — триста вісімдесят мільйонів кілометрів зореліт мав пройти на анаме-зонних моторах — звичайних космічних двигунах. Якби зореліт не був повністю загальмований, а йшов хоча б із так званою «швидкістю підходу» в 0,1 Л, то він міг би досягнути Торманса рівно через три з половиною години. Але розгін, а відтак гальмування «Темного Полум’я» вимагали ще близько тридцяти годин.

Переможно пролунали сигнали, які загнали людей в амортизаційні кабіни магнітних шахт.

«Темне Полум’я» стрибками понісся за новим курсом. Щг до появи ЗПП звичайні зорельоти, обладнані магнітними гаси телями інерції, одержали прізвисько «зоряних кенгуру» саме з.і цю здатність неймовірно швидкого набирання швидкості.

Дів Сімбел і Соль Саїн налаштували автомати керуванні корабля, щоб пройти набирання швидкості, політ і гальмуванні в єдиному циклі. Весь екіпаж, поринувши в гіпнотичний сон, яки;і пом’якшував незручності, не полишив амортизаційних кабін Ніхто на кораблі, крім тих, що вели дорожню зйомку і журна і роботів, не міг спостерігати, як червоне сонце виростало, змінюючи забарвлення на чимраз червоніший колір. Спочатку воно росло повільно, потому стало наближатись із загрозливою швидкістю, виливаючи на зореліт свою вогненну силу. Досягнувши в поперечнику близько двох метрів, воно виглядало не плоским диском, а кулею в мантії, яка широко розкинулась і світилася. Воно віддалилось так само швидко, тільки-но корабель пройшов анастерій, і зрівнялося за розмірами із Сонцем, яке було видно із Землі.

Зореліт завершив описувати точну криву. Його швидкість упала до визначеного мінімуму. В окремій маленькій кабіні, де дрімали Дів Сімбел і Вір Норін, запрацювали апарати пробудження, які розбудили б чергових на випадок будь-якої неполадки ОЕЗ. Невдовзі всі тринадцять чоловік зібралися в пілотському сфероїді, дивилися на планету, що наближалась. Друга від свого світила й набагато ближча до нього, ніж Земля до Сонця, вона теж мала лише один віддалений супутник екваторіального обертання. Астронавтам добре знайома чиста блакить рідної планети, яка ставала дедалі яскравішою і радіснішою в міру наближення до неї. Натомість Торманс виявився густо-синім, а там, де згущення хмарного покриву відбивали й менше розсіювали промені червоного сонця, — фіолетовим. В густоті забарвлення планети був відтінок непривітності. Більш нервові, ніж зорелітники, люди, можливо, побачили б у зовнішньому вигляді Торманса щось лиховісне.

Темно-синя куля висіла в чорному небі, а під нею, ледве помітний, плив попелястий диск супутника.

— Все-таки Торманс, мабуть, був третьою планетою, — голосно сказав Тор Лік. — Перша давно впала на своє світило, як то буде з нашим Меркурієм. Ця зірка старша… — Астрофізик замовк, дивлячись на приймальний екран передніх локаторів, прокреслений дугою пунктиру.

Гріф Ріфт кинувся до пульта, проте Олла Дез випередила його й увімкнула зв’язок. У другому віконці під локатором побігли короткі вертикальні стовпці, а перекладна машина стала виспівувати дві ноти — ре і соль, повторюючи їх без упину.

— Мова Кільця! — вигукнув Гріф Ріфт.

Олла Дез пересунула індекс перекладної машини. Зразу ж У віконці отвору побігли цифри: 02, 02, 02, 02… — галактичні позивні станцій Великого Кільця. Зореліт викликали!

Якісь надзвичайно чутливі локатори виявили наближення «Темного Полум’я» і тепер зверталися до нього мовою, спільною Для мільйонів планет Галактики і позагалактичних зоряних скупчень, об’єднаних у могутній союз Великого Кільця. Навіть галактика М-ЗІ, або Туманність Андромеди, тепер з допомогою зорельотів прямого променя приєднує колосальну потужність свого колективного розуму, свого Кільця, до нашого, і це лише сам початок нової ери ЕРЗ. Ця умовна мова, розшифрована сином Землі, незабутнім Кам Аматом, готувалася зазвучати в звичайних символах з планети Торманс!

Але тоді зовсім неправильні були земні уявлення про неї! Якщо тормансіани входять до Кільця, знають його мову і спілкуються з братами по розуму, то ніякої планети мук не існує. Це міф, помилка, зумовлена випадковим нерозумінням. Очевидно, мислення цефеян надто відрізнялося від мешканців сузір’я Дракона, які послали ЗПП у двадцять шосту сферу восьмого оберту, і це не могла перевірити станція Великого Кільця, яка передала повідомлення Землі!

Чеді Даан здалося, що в зорельоті повіяло підбадьорливим вітром далекої Землі. Замість того щоб стукати в двері негостинної, можливо, ворожої планети, вони приходять званими гостями, як рівні до рівних. Тормансіани усе зрозуміють, і марними видаються побоювання образити чи бути ображеними недовір’ям і страхом.

Товариші Чеді розділяли її радість. Тільки в гострому обличчі Олли Дез на мить промайнуло розчарування. Із неусвідомленого бажання наслідувати Фай Родіс Чеді Даан спершу подивилась на неї, впіймавши кинутий Гріф Ріфтом погляд веселого полегшення, майже торжества. Фай Родіс злегка відкинулась назад, щоб не відвертатись від екранів, і подала Гріф Ріфту руку

1 ... 13 14 15 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Година Бика», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Година Бика"