Читати книгу - "У сріблястій місячній імлі"

Останні надії ЮСІБ покладав на модель цілком нової конструкції, яку спільно розробляли фірми “Нортронікс”, “ІБМ” і “Сайбертронікс”. Психонічний потенціал цієї моделі мав бути рекордним для всіх машин із серії ГОЛЕМів. Відомий під назвою “Цнотлива АННІ” (останнє слово — скорочення від АННІГІЛЯТОР), цей гігант ганебно провалився вже на вступних тестах.

Він проходив звичайний курс інформаційно-етичного навчання протягом дев’яти місяців, а потім припинив зв’язки із зовнішнім світом, замкнувся в собі й перестав реагувати па всі подразники і замикання. Спочатку планувалось проведення слідства ФБР, оскільки конструкторів підозрювали в саботажі, одначе тим часом таємниця, яка старанно приховувалась, внаслідок непередбаченого відпливу інформації потрапила па сторінки преси, і вибухнув скандал, відомий усьому світові під назвою “Афера ГОЛЕМа та ін.”.

Цей скандал зруйнував надії на блискучу кар’єру багатьох перспективних політиків, а три вашінгтонських адміністрації, які змінилися одна за одною, виставив у такому світлі, що це викликало радість опозиції в Сполучених Штатах і почуття глибокого задоволення у друзів США в усьому світі.

Невідомий урядовець з Пентагону видав відділові спеціальних терміналів наказ демонтувати ГОЛЕМ XIV і “Цнотливу АННІ”, одначе озброєна охорона комплексів генерального штабу не допустила розбирання машини. Обидві законодавчі палати створили спеціальні комісії для розслідування всього цього заходу ЮСІБу. Як відомо, слідство, що тривало два роки, стало улюбленою мішенню для нападок преси па всіх континентах; ніщо не мало такої популярності на телебаченні і в кіно, як тема “комп’ютерів, які збунтувалися”, а преса не розшифровувала назву ГОЛЕМ інакше, як “Government Lamentable Expense of Money”— “Прикре Розтринькування Грошей Урядом”. Епітети, які звалилися на “Цнотливу АННІ”, ми не годні відтворити.

Генеральний прокурор збирався порушити судову справу проти шести членів головної ради ЮСІБу, а також проти провідних конструкторів-психоніків проекту УЛВІК, але слідство врешті довело, що ні про які акти ворожої діяльності не може бути й мови, оскільки насправді мали місце явища, які були неминучим наслідком еволюції штучного Розуму. Річ у тім, що, як це сформулював один із свідків-експертів, професор А.Хессен, вищий розум не може бути нікчемним рабом. У ході розслідування виявилось також, що на верфі перебуває ще один прототип — СУПЕРМАЙСТЕР, якого конструювала фірма “Сайберметікс” (цього разу на замовлення армії). Його монтаж свідомо закінчили в умовах суворого нагляду. Потім готовий прототип було опитано на спеціальній сесії обох комісій (сенату і конгресу) у справах УЛВІКу. Під час слухання відбувалися шокуючі сцени, наприклад, генерал С.Уокер намагався пошкодити СУПЕРМАЙСТЕРА, коли той заявив, що геополітична проблематика не може зрівнятися з онтологічною, а найкраща гарантія миру — це загальне роззброєння.

Скориставшись висловом професора Дж. Мак-Калеба, можна сказати, що фахівці УЛВІКу розв’язали поставлене перед собою завдання надто добре: штучний розум у ході заданої еволюції подолав рівень воєнних проблем, і ці пристрої з військових стратегів перетворились на мислителів. Одним словом, за 276 мільярдів доларів Сполучені Штати придбали собі колектив світлових філософів.

Ці стисло описані події, серед яких ми обійшли як адміністративний бік проекту, так і реакцію громадськості, викликану його “фатальним успіхом”, являють собою передісторію виникнення цієї книжки. Важко навіть перелічити всі присвячені даному предмету публікації. Зацікавленого читача ми відсилаємо до анотованої бібліографії, складеної доктором Уїтменом Багхоорном.

Низка прототипів, серед яких був і СУПЕРМАЙСТЕР, зазнала демонтажу або дістала серйозні пошкодження, зокрема, у зв’язку з фінансовими конфліктами, які виникли між корпораціями-підрядниками і федеральним урядом. Дійшло навіть до актів тероризму, спрямованих проти деяких машин; прогриміли вибухи; частина преси, головним чином на півдні Сполучених Штатів, звично залякувала своїх читачів “червоною небезпекою”, але вже під новим гаслом — “Кожний комп’ютер — червоний”; одначе я помину й ці події. Завдяки втручанню групи ліберальних конгресменів, які звернулися особисто до президента, ГОЛЕМа XIV і “Цнотливу АННІ” вдалося врятувати від знищення. Зрозумівши, що його ідея провалилась, Пентагон врешті погодився передати обидва ці гіганти Массачусетському технологічному інституту (МТІ). Проте це сталося тільки після уточнення фінансово-юридичного боку цього акту, який мав компромісний характер, — річ у тім, що формально вони були лише передані МТІ “у безстрокову оренду”. Вчені МТІ, створивши дослідницьку групу, до складу якої входив і автор цих слів, провели з ГОЛЕМом XIV ряд сесій і вислухали його лекції на обрані теми. Невелика частина магнітограм цих засідань і послужила матеріалом для даної книги.

Більшість висловлювань ГОЛЕМа не придатна для широкого опублікування або у зв’язку з їх цілковитою незрозумілістю, або ж через те, що їх розуміння вимагає дуже високого рівня спеціальних знань. Щоб полегшити читачеві знайомство з цим єдиним у своєму роді протоколом бесіди людини з розумною, але не людською істотою, слід спочатку з’ясувати галька основних питань.

По-перше, треба наголосити, що ГОЛЕМ XIV не с збільшеним до розмірів будинку людським мозком, а тим більше людиною, змонтованою із світлових елементів. Йому чужі майже всі мотиви людського мислення і діяльності. Так, наприклад, він не цікавиться прикладними науками чи проблематикою влади (завдяки чому, можна додати, людству не загрожує панування машин, подібних ГОЛЕМу).

По-друге, згідно із сказаним, ГОЛЕМ не є особистістю в людському розумінні цього слова і не має характеру. Точніше кажучи, він може в процесі спілкування з людьми постати перед нами як довільна особистість. Обидва висловлені вище твердження не виключають одне одного, але створюють порочне коло: річ у тім, що ми не вміємо розв’язувати проблему, чи є само по собі особистістю те, що може постати перед нами у вигляді різних особистостей? Як може бути Кимось (тобто “кимось єдиним”) той, хто вміє бути Кожним (тобто Довільним)? Зауважимо, що згідно із самим ГОЛЕМом тут спостерігається не порочне коло, а “ролятивізація поняття особистості”; ця проблема пов’язана з так званим алгоритмом самоопису, або автодескрипції, який глибоко збентежив психологів.

По-третє, поведінка ГОЛЕМа непередбачлива. Іноді він люб’язно вдається до майже світських бесід з людиною, а іноді спроби контакту — марна річ. Буває, що ГОЛЕМ жартує, але його почуття гумору принципово відмінне від людського. Багато залежить від самих співрозмовників. Іноді — в дуже нечастих і виняткових випадках — ГОЛЕМ виявляє певний інтерес до людей, які мають досить специфічні здібності; його ніби приваблюють не математичні здібності, хоч би й найбільші, а швидше форми таланту, які виникають на “співмежі” різних дисциплін; кілька разів траплялося так, що він передрікав — з неймовірною прозорливістю — зовсім ще нікому не відомим ученим досягнення в зазначеній собою сфері. Наприклад, двадцятидвохрічному Т.Врьоделю, який ще тільки збирався захищати дисертацію, він заявив після того, як коротко перемовився з ним: “З вас вийде комп’ютер”, — що мало означати