Читати книгу - "Далекий простір"

– Ви знову забули, що я лише намагаюся стати на вашу позицію, уявити собі за вашими словами ваше галюцинаційне бачення світу. Сам я не вірю у вашу "іншу реальність". Але відповім на ваше звинувачення: людина не повинна страждати. Підіть запитайте їх, чи згодні вони страждати?

– Ви ховали від них істину, ви оберігали їх від страждань – і зробили їх дрібними, затхлими, жалюгідними. На них шкода дивитися.

– Це ваша точка зору. Вони щасливі. Вони швидше пошкодують вас. Ось ваша подруга: вона дуже вас шкодує, просить вам допомогти. Вона випросила для вас третє, найкраще відділення. Не вони у себе, а ви у них викликаєте жалість. Ваша манія величі для них лише підстава вас жаліти. Ви хворі, ви марите.

– Ви знущаєтеся наді мною.

– Ні. Не вони, а ви глибоко нещасна людина. Втім, я вас поважаю: ви стільки взяли на себе.

"Лікар" підвівся.

– Заспокойтеся і подумайте над тим, про що ми говорили. Я зазирну до вас завтра.

Габр залишився наодинці. Але думати він ні про що не міг.

Записи в особовій картці зведеного журналу

"Черговий Карк Овл. Прибув: 2149 день 8-го сектора 17-го числення. Доставлений службою екстреної допомоги. Попередній діагноз: ПДП в реактивній стадії. Поміщений до бокс-камери. Подвійна доза біцефрасолу і заспокоювач Зобра, три таблетки.

2150 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Зил Тірп. Поводився неспокійно, вимагав "визволення", на вмовляння не реагував. Годування примусове, через шланг. Виявляє агресивність. Подвійна доза біцефрасола і заспокоювач Зобра в ампулах (три ін’єкції).

2151 день 8-го сектора 17 числення. Черговий Кар Олт. Результати аналізів: підвищення гормону Х-В-4-омега в крові. Мозкоскопія: осередок збудження в районі таламусів. Рекомендована блокада спинного мозку з подальшою нейроскопією таламусів. Рекомендований усний психогенез. Продовжено біцефрасол і заспокоювач Зобра в тих самих кількостях.

2152 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Вор Омк. Психологічний криз, що супроводжувався вигуками у вигляді погроз, вимогою зустрічі зі знайомою дівчиною, плювками. Застосовано електрошок потужністю 18 сил, після чого хворий весь день спав. Біцефрасол в тих самих кількостях.

2153 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Карк Овл. Після розмови з психософом ступорний стан аж до другого годування. Їв сам, після чого тихо попросив звільнити його з бокс-камери. Аналіз клітин гіпоталамуса: галюцинаційна напруга в ділянці Альфа, дегенеративні зміни в ділянці мембрани. Біцефрасол, дві дози, заспокоювач Зобра, одна ампула. Рекомендовано синтезатор 2-Х-Г в ділянку спинного мозку".

У відділення екстреної дії 4-го відділу Міністерства контролю

Окс Нюрп. Знешкодити.

1-й заступник Голови Державного контролю

Ліоз (II)

Приймальня являла собою щось оточене з усіх боків близькими стінами, Габр відчував їх зліва і справа, спереду і ззаду. І хтось сидів перед ним, глибоко дихав.

Габр намацав лавку і сів.

– Це ти, Ліоз?

– Так, – відповів знайомий голос.

– Чому тебе так довго не було? Я так чекав тебе першого дня. І другого. Тільки ти одна знаєш, що я тут.

– Я не могла, – голос Ліоз тремтів. – Мені було погано.

– Чому?

– Коли тебе відвезли, я відчула, що нічого не можу робити, зі мною щось сталося. Здається, я потім знепритомніла.

– Я так чекав тебе, – сказав Габр. – Мені немає з ким поговорити, порадитися. Я тут наглухо замкнений від усіх.

– Я не могла, – сказала Ліоз.

– Як же ти сама, непритомна…

– Я… Зі мною була мама.

– Мама? – здивувався Габр. – Вона приїхала до тебе? Ти що, їй розповіла?

– Ні, – відповіла Ліоз. – Я… Я сама поїхала до батьків.

– Коли?

– Відразу… Зрозумій, мене раптом такий жах охопив, так стало самотньо.

– І вони пожаліли тебе?

– Я не могла. Я хотіла поїхати за тобою, але… Я дзвонила, вони сказали, що тебе не треба турбувати.

Габр підвівся і підійшов до Ліоз, намацав її плече.

– Ліо, – промовив він, сідаючи поруч. – Ліо, ти зробила жахливу помилку. Але я не звинувачую тебе, ти нічого не розумієш. Ліо, допоможи мені вибратися звідси. Я хочу бачити. Вони наклали мені на очі пломби, і скоро все буде скінчено, вони щодня годують мене якоюсь гидотою. Ліо, я не можу тут, зрозумій… Ти ж іще… ти ще любиш мене? Ми втечемо звідси далеко, чуєш? До моря, до гір. Я буду розповідати тобі про те, що бачу, через мене ти відчуєш цю безкінечність. Я розповім тобі про красу, про Бога, про далекий простір, який навколо… Тільки… тільки вір мені, чуєш? Я буду добувати їжу, це можливо. Зовсім не обов’язково їжа доставляється Центральним розподільником. Якщо людина бачить, вона здатна добути собі їжу сама, вона може бути незалежною. Ми будемо найщасливіші у світі, тільки допоможи мені вибратися звідси. Ти повинна зв’язатися з однією людиною, дати їй знати… Ліо, дорога моя, ти ж віриш мені, нашому щастю?

– Ні! Ні! – прорізав повітря істеричний крик. – Я не можу! Ти повинен лікуватися. Повинен! Тебе врятують! Мені обіцяли! Тебе вилікують!

– Ліо! Я здоровий, чуєш? – він схопив її за плечі. – Я просто почав бачити, я абсолютно здоровий.

– Це галюцинації! Пусти мене! Тебе вилікують! Ти спочатку маєш одужати, і ми зустрінемося. Потім, потім!

– Ліо! Куди ти? Що з тобою?

Він почув, як вона впала, забилася в судомах.

– Ліо, не зрадь мене, чуєш?

Але у відповідь він почув лише завивання, а потім чийсь твердий голос над самою його головою сказав йому: