Читати книгу - "Українська література 17 століття"

А в том часі благословенний княжа воєвода київський, будучи од вселенського патріархи упоминаний, аби мужався і укріплявся, не уставаючи во благочестії, не укоснив в том, але през посланці свої, през писання своє всюду а всюжду з великим трудом і накладом по всей Короні Польськой розо-слав, жалуючися, же нарушеннє прав діється і кгвалтом до віри примушають, а звлаща тих, кгди ж королеве польськії присягою віру римськую і грецькую утверждають, просячи, жеби кождий почувся в тому, що тепер єдному у вольності діється, тоє ж по тому і другому будет. Турков, татаров, жи-дов, невірников і поган ту мешкаючих у вірі їх не ламають, только родові руському і проч. А кгди скаргу таку переложив, взрушив бог в Корону Польськую не только русь, євангелики, але і самих римлян, же о том на сеймі мовили і в том русі помагати почали.

Але одступниці, боячися того, же були од протосинкгела патріаршого з достоїнства поскидані, почали шукати дороги до протосинкгела, задаючи то, же он ніколи од патріархи в такой справі не був послан і овшем самовласне до Острога по, приватной справі своїй альбо потребі приїхав, то єст для науки діток.

А под тот час праве трафилося, же жовнірове повадили княжа пана воєводу київського з Замосцьким, гетьманом коронним, чинячи кривди. Под которую неприязнь трафилося, же княжа пан воєвода київський послав нікоторого волошина, іменем Янего, до Волох коней турських купувати.

Которий, їдучи, іж по дорозі йому було, вступив до маєтності гетьмана корунного, до міста Шаргорода, кгде, з другими волохами, там живучи [ми], був доброї мислі і п’яний по ринку бігав, хотячи вже в дорогу їхати; а іж мів при сідлі торбочку, урвалася, в которой кілька червоних було і листи вольнії пана воєводи, Янему данії.

Там же був лист од того протосинкгела до нікоторого ігумена в Волосєх, другий [лист] єго ж в нікоторих його потребах писаний строни прислання речей його йому; третій теж одного чернця до чернця, теж писаний в потребах своїх; четвертий попа ніякого з Кгреції, тут же у Острогу на тот час будучого, яко не новина од часов давніх бувати кгреком у Острогу. Тії ж кгрекове і non при інших своїх потребах писали і новини до своїх, іж осьде у землі Руськой великоє забуреннє о вірі, так іж самі на себе повстали ляхове з руссю, і то пишуть: «Бодай господар цесар наш здоров був, же ми, кгрекове, за його панством в покою сидимо».

А кгди торба посред ринку упала пред очима всіх сидячих, слуга замковий, не відаючи, чий то волошин, але розуміючи з волох його бути, торбу взяв і, глянувши внутру, червонії золотії обачивши і видячи, же не утаїться, одніс до замку, до вряду.

А тот Яній, обачившися, же му ся торба урвала, взявши відомость о той торбі, же понесена до замку, і он там пошов, просячи, аби було оддано.

Старший на оном замку, уязвлен оними червоними, мовив му же:

— Ти єст зрайця альбо шпикг, з листи їздиш, шпикгуючи землю нашу.

Казав його в темницю вкинути, пінязі собі побравши. А відаючи о неприязні з панами, княжати з гетьманом, а то межи ними хтось з неприязні розголосив, якоби гетьман мав перепустити войсько царя перекопського через землю коро-левськую за взяттєм двох козлов, насипаних червоних золотих, [і] пустити їх у землю Угорськую, оний староста шарго-родський дав гетьманові знати, іж мав поймати шпікга воєводи київського, з листи з Константинополя їдучого в неяких зрадах, і листи, грецьким письмом пописані.

Гетьман казав його до себе прислати, правдою бути розуміючи. А коли його приведено до гетьмана, онії листи прочитано і не знайдено було ніц фальшивого.

А іж був межи пани гнів, по том зась то собі іначей, вед-ле потреби, на гнів перечиняючи, переписували і учинили, же Никифор-протосинкгел єст зрайця. А приступив і тот гнів, же Никифор, будучи у Волосєх од гетьмана намовляний до себе для розширення наук визволених в Замостю в колегіум, і [тим] погордів. Тогди його зрайцею учинено, а звлаща сві-дом будучи гетьман Никифорової умієтності і то, же он у цесаря турецького в знаємості і в ласцє бував і з преднейшими башами в приязні був, дано о том знати королеві.

А кгди тії одступниці послишали о том, радовалися вельми, подпомогли радами всіми інструментами до неласки і злого о нем розуміння. Зараз теди двояка неприязнь наступила — одна од пана гетьмана на пана воєводу київського, другая оД строптивих владиков на протосинкгела.

Вислано од короля, заручаючи пану воєводі київському, аби того Никифора на сеймі ставив, повідаючи, же он єст здрайця Речі Посполитої. А в том часі наступив сейм у Варшаві, на которий воєвода київський з великою потужностю приїхав. Там на оном сеймі тії, которії вольності милують, не хотіли нічого припустити, аж би впред релігія кгрець-кая успокоєна була, а одступниці тому забіжали, маючи по собі власть свіцькую і римськую духовную, о чом відомо каждому.

Але, приступуючи о Никифорі, так ся стало, же домагалися у пана воєводи київського, аби Никифора яко зрайцу видав, повідаючи, же Ян його поволиваєт, іж он от нього був з листи посланий за границю.

Пан воєвода київський по довгом розмишлянню позволив не видати, бо нікгди оний не був ані єст зрайцею, але старшим в духовенстві, протосинкгел [ом]. Обіцяв його поставити до дання справи о собі, але не приватне, только до кола єнераль-ного, где би сенат і послове земськії всі того слухали.

Пришло, однак, до того, же висажено з кола сенаторського так духовних, яко і свіцьких, з Корони Великого Князства Литовського особ кільканайцеть, а послов земських так з Корони, яко і з Князтва Литовського, также кільканайцеть особ, которії в особно на то уготованной ізбі засіли без бит-ності королевської. Там же направлено на то інстикгатора коронного, аби скаржив.

Яко ж пан воєвода київський припровадив протосинкгела яко чоловіка духовного з великою учтивостю і на даннє справи там поставив, а сам з іншими панами сенаторами до покою королевського пошов і там так довго був, аж справа тая скончилася, скаржив теди інстикгатор, же то [т] чоловік єст зрайцею не только Корони Польської, але взрушителем покою і всього християнства, будучи чорнокнижником, пришов до ласки цесаря турецького през сестру свою, которая, в сера-лю цесарськом будучи межи іншими жонами цесарськими,