Читати книгу - "Феномен доктора Хауса"

манері починає тероризувати єдиного друга, ускладнюючи йому життя, не даючи відпочити, але при цьому робить тихцем усе можливе, аби Вілсону не вдалося знайти собі квартиру і швидше з’їхати. У випадкового глядача може також виникнути маса запитань із приводу того, з якого дива Хаус безцеремонно поїдає сніданки Вілсона й безсоромно вимагає, аби друг оплачував його обіди, вечері, випивку, а інколи — візити повій. При цьому Вілсон покірно підписує чеки, знімає для потреб Хауса гроші в банкоматі або виймає з кишені готівку. Епізоди, пов’язані з цією дивною дружбою, пронизують весь серіал, і спостереження за тим, з якого приводу друзі знову посваряться і як у черговий раз помиряться, не менше (а місцями — навіть більше!) захоплюють, аніж боротьба з невідомою хворобою.

Або — стосунки доктора Елісон Камерон із доктором Робертом Чейзом. Спочатку колеги лише терплять одне одного, потім Камерон виявляє ініціативу, і нарешті молодих людей зв’язує секс, який сама Елісон довго не хоче сприймати як складову кохання. Проте втаємничений у тонкощі цієї історії «хаусоман» знає, що тут теж не все так просто. Ініціатива Камерон — лише спроба сексом без зобов’язань замінити кохання до Хауса, яке спалахнуло в душі молодої жінки і залишилася без відповіді.

До завідувачки лікарні Принстон-Плейнсборо, доктора Лізи Кадді, Грегорі Хаус постійно присікується. Причому кпини, які капосний Грег відпускає щодо жінки бальзаківського віку, здебільшого перетинають межі пристойності. Ні для кого не секрет, що в Америці небезпечно навіть поглянути на жінку «не так» — це загрожує судовим позовом, і жінки зазвичай такі суди виграють. А більшість жартів Хауса щодо Кадді — гумор із категорії «нижче пояса» або — свідомий удар у вразливе місце. Будь-яка інша жінка вже за один такий жарт звинуватила б Хауса в сексуальному переслідуванні. Але Ліза Кадді — самотня і безплідна, до того ж, вочевидь, так само небайдужа до Хауса. Терпляче зносячи його кепкування, вона просто намагається здолати якісь свої жіночі комплекси. В будь-якому разі, аби зрозуміти мотиви вчинків і манеру поведінки Кадді, недостатньо переглянути декілька серій, вихоплених із загального контексту «House M. D.».

Грегорі Хауса оточують не лише друзі й колеги, але і вороги. Причому цих ворогів можна розділити на три категорії:

— хвороби пацієнтів, які виявляє геніальний мізантроп;

— хвороби самого лікаря;

— сторонні люди, котрі мають реальну владу, далекі від медицини або ж просто відверто не приймають його манери спілкування, способу мислення і стилю життя.

Виявлення хвороб — професія доктора Хауса, і з професійними труднощами він дає собі раду. Але регулярна поява двох інших типів ворогів — не що інше, як проблеми, котрі Грег створює собі сам, вперто не бажаючи цього усвідомлювати. У таких протистояннях він рідко перемагає самостійно, в останню мить на допомогу приходять друзі — Вілсон і Кадді. Та щоразу, коли з їхньою допомогою нагальну проблему все ж удається вирішити, Хаус не квапиться проявити вдячність завчасно (а часом — навіть із ризиком для репутації друзів) підставлене плече. І не бажає визнавати, що проблема в ньому самому, тому за деякий час знову втягує близьких у чергові неприємності.

Як бачимо, «House M. D.» — це не лише серіал про перемогу інтелекту і здорового глузду над комплексами, умовностями і брехнею, які, зрештою, і призводять до хвороб, але перш за все — історія життя звичайних громадян під постійним впливом однієї людини. Ця людина — Грегорі Хаус. Всі життєво важливі рішення дійових осіб продиктовані їхнім бажанням діяти всупереч Хаусу, стремлінням покарати пихатого егоїста й поставити на місце цього свавільника, що зовсім утратив відчуття міри, або ж — довести Хаусу свою значущість, переконавши його всіма доступними і недоступними способами, що він, Грегорі Хаус, не є центром Усесвіту і світ не крутиться довкола нього.

Чим же Грегорі Хаус так яскраво вирізняється на тлі інших персонажів?

Доктор Хаус у своєму робочому кабінеті

Доктор Грегорі Хаус, завідувач відділенням діагностики

Грегорі Хаусу близько 50 років. Він американець, народився, найімовірніше, на сході США, в штаті Кентуккі. В усякому разі, саме там живуть його батьки і саме до Лексингтона (Кентуккі) Хаусу слід вирушити на похорон батька. Цей штат входить до числа так званих штатів Південно-Східного Центру, і чимало його жителів традиційно називають себе південцями.

Про те, що Хаус — типовий південець, свідчать деякі особливості його характеру і манера поведінки. Уродженці американського Півдня незалежні в думках, дотримуються консервативніших поглядів, ніж демократи-північники, можуть не приховувати своєї нетерпимості не тільки щодо людей іншого кольору шкіри (до афроамериканця Формана, індуса Катнера), але й інших національностей (євреїв Кадді та Вілсона, австралійця Чейза), а також до представників нетрадиційної сексуальної орієнтації (бісексуальної Ремі Гедлі, вона ж — Тринадцята).

Вважається, що характер південців після поразки в Громадянській війні (1861–1865) визначається наявністю в мешканців південних штатів певного комплексу переможених. Уродженці американського Півдня часто роблять успішну кар’єру на протилежному кінці країни, особливим успіхом для них вважається підкорення Нью-Йорка. Лікарня Принстон-Плейнсборо, в якій працює Грегорі Хаус, розташована в штаті Нью-Джерсі. А найближчий аеропорт у Нью-Арку — місті, що входить у міську агломерацію Нью-Йорка. Саме цим аеропортом користуються Хаус і його колеги, коли відлітають на різні медичні симпозіуми. З Нью-Арку Хаус повинен вилетіти і на похорон батька. Таким чином, Грег Хаус, котрий народився на американському півдні, як і багато амбітних південців, зробив кар’єру неподалік від Нью-Йорка і живе в Нью-Арці.

З батьками в Хауса досить важкі стосунки. Складається враження, що він батьків не любить. В усякому разі, коли батько і мати одного разу приїхали у справах у Нью-Арк і вирішили пообідати з сином, він усіляко намагався уникнути зустрічі у сімейному колі. Коли б не активне втручання Камерон, йому б це вдалося. Але навіть Елісон, у той час іще закохана в Хауса, так і не змогла збагнути, чому, ненавидячи весь рід людський, її безпосередній начальник не робить винятку для батьків.

Родинна таємниця доктора Хауса розкривається саме на похороні, куди він теж не палає бажанням їхати.

Кадді: Мені шкода твого батька.

Хаус: А мені — ні. Емоційну частину закінчено?

Кадді: Похорон — завтра. Мати просить, аби ти виголосив надгробну промову.

Хаус: Тобто євлогію? Від грецького — «добре слово». Якби вона попросила сказати мерзологію, я був би радий.

Кадді: Тоді вчини, як дорослий. Подзвони матері. Скажи, що безмежно сумуєш і не можеш приїхати, бо багато роботи.

Хаус: Вона завжди впізнає мою брехню.

Кадді: То починай писати промову.

Хоча доктор Хаус ніколи не пояснює своєї поведінки, причина такої неприязні до батьків стає зрозумілою. Таємницю свого народження Хаус відкриває