Читати книгу - "Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А"

Вам казали, що моральна досконалість недосяжна для людини. Згідно з цими критеріями так воно і є. Ви не зможете досягнути її, поки живі, але цінність вашого життя і вашої особи визначається з огляду на те, наскільки близько ви підійшли до ідеального нуля — тобто до смерті.

Якщо ж ви починаєте свій шлях безпристрасним і порожнім, немов овоч, який прагне, щоб його з’їли, якщо не маєте жодних цінностей, які можна відкинути, жодних бажань, від яких можна відмовитися, вам не вдасться отримати вінця самопожертви. Відмовлятися від небажаного — це не самопожертва. Віддавати життя за інших, якщо прагнете смерті, — не самопожертва. Щоб досягнути чесноти саможертовності, ви повинні хотіти жити, ви повинні любити життя, повинні горіти від пристрасті до цього світу, до всіх розкошів, що він їх може вам дати, — ви повинні відчувати кожен поворот леза, яке відрізає від вас бажання, коли зціджує любов з вашого тіла. Мораль саможертовності вимагає від вас не просто смерті, а смерті внаслідок повільних тортур.

Не нагадуйте мені, що це стосується тільки життя на цьому світі. Про будь-який інший світ не знаю нічого. Так само, як і ви.

Якщо хочете врятувати залишки достоїнства, не називайте своїх найкращих учинків «самопожертвою»: цей термін позначає вас як аморальну особу. Якщо мати купує їжу для своїх голодних дітей, а не капелюха для себе, — це не самопожертва: вона цінує власних дітей дужче, ніж капелюшок. Але для матері, яка дужче цінує капелюшок, самопожертвою буде годування дітей через почуття обов’язку. Якщо людина гине у боротьбі за власну свободу — це не самопожертва: ця людина не бажала бути рабом. Але для того, хто рабом хотів бути — і загинув, загибель стане самопожертвою.

Якщо людина відмовляється продати власні переконання — це не самопожертва (якщо, звісно, не йдеться про людину без переконань).

Самопожертва властива тільки тим, хто не має чим жертвувати, не має цінностей, критеріїв, суджень. Тим, чиї бажання — нераціональні примхи, зароджені в несвідомому стані, і від яких легко відмовитися. Для людини морального складу, чиї бажання виникли внаслідок існування раціональних цінностей, самопожертва — це поступитися правильним перед неправильним, добрим перед лихим.

Вірування у самопожертву — це мораль для неморальних. Мораль, яка проголошує власний крах, зізнаючись, що не здатна наділити людей особистими долями чеснот та цінностей, що їхні душі — це колектори розбещеності, і їм слід навчитися жертвувати цими душами. Згідно з цією мораллю, навчати людей бути добрими — марно, їх можна лише весь час карати.

Невже, існуючи в туманному отупінні, ви вважаєте, що ваша мораль вимагає від вас жертвувати винятково моральними цінностями? А що таке матеріальні цінності, на вашу думку? Матерія не має жодної ціни, крім того, що є засобом задовольняти людські бажання. Матерія — це тільки інструмент людських цінностей.

На яку службу просять вас віддати матеріальні інструменти, створені вашими чеснотами? На службу того, що ви вважаєте злом: принципам, яких не поділяєте, особам, яких не поважаєте, досягненням цілей, що суперечать вашим власним. Інакше ваш дар не буде виявом саможертовності.

Ваша мораль наказує вам відмовитися від матеріального світу, від’єднати цінності від матеріального. Людина, чиї цінності не мають втілення у матеріальній формі, чиє існування не пов’язане з її ідеалами, чиї дії суперечать її переконанням, — це дрібний лицемір. І все ж, саме ця людина скоряється вашій моралі, від’єднуючи цінності від матерії. Чоловік, який кохає одну жінку, але спить з іншою; чоловік, який захоплюється талантом одного працівника, але наймає іншого; чоловік, який вважає одну справу справедливою, а сам жертвує гроші, підтримуючи зовсім інше; чоловік, який дотримується високих стандартів майстерності, але всі зусилля витрачає на створення сміття, — саме ці люди відмовилися від суті, вони вірять, що цінності їхнього духу не можуть бути втілені в матеріальній реальності.

Кажете, ці люди відреклися від духу? Так, звісно. Одне неможливе без іншого. Ви — неподільна цілісність матерії та свідомості. Відмовтеся від свідомості — й ви перетворитеся на тварину. Відмовтеся від тіла — і станете підробкою.

Відмовтеся від матеріального світу — і віддасте його злу.

Саме це є метою вашої моралі, обов’язком, якого вимагає від вас ваш кодекс. Вкладатись у те, від чого не отримуєте задоволення, служити тому, що не викликає захоплення, піддатись тому, що вважаєте злом, — отже, віддати світ людям з відмінними від ваших цінностями, заперечити, відкинути, відмовитися від себе самих. Ви — це ваш розум. Відмовтеся від нього — і станете шматком м’яса, що його проковтне перший-ліпший людожер.

Саме відмови від розуму вони прагнуть — ті, що проповідують вірування самопожертви, хоч би які були їхні ярлики та мотиви, байдуже — вимагають вони цього заради вашої душі чи тіла, чи обіцяють нове життя на небесах, чи повний шлунок ще на цій землі. Ті, хто починають зі слів: «Задовольняти власні бажання — егоїстично, ви повинні пожертвувати ними заради бажань інших», — закінчують словами: «Егоїстично дотримуватися своїх переконань, ви повинні пожертвувати ними заради переконань інших».

Це правда: незалежний розум, який не визнає влади, вищої за себе самого, і цінності вищої, ніж власні міркування про правду, — вияв найбільшого егоїзму. Вас просять пожертвувати інтелектуальною цілісністю, логікою, розумом, критеріями правди заради того, щоб стати повією, чиї критерії полягають у тому, щоб принести найбільше благо найбільшій кількості людей.

Якщо шукаєте у своєму кодексу відповіді на запитання: «Що таке добро?» — єдина відповідь, що її знайдете: «Благо для інших». Добро — це все, чого бажають інші, те, чого, на вашу думку, вони прагнуть, або чого, згідно з вашими відчуттями, вони мали б хотіти. «Благо для інших» — магічна формула, яка перетворює будь-що на золото, формула, яку можна цитувати, як гарантію моральної величі, виправдання для будь-якої дії, — навіть знищення населення на всьому континенті. Ваш критерій чеснот — це не об’єкт, не дія, не принцип, але намір. Вам не потрібен доказ, причина, результат, непотрібно насправді досягати жодного блага для інших. Усе, що вам слід знати: ваш мотив був благом для інших, а не для вас самих. Ваше єдине визначення блага є заперечення: добро — це коли для мене добра немає.

Ваш кодекс хизується тим, що підтримує вічні, абсолютні, об’єктивні моральні цінності й зневажає цінності умовні, відносні та суб’єктивні. За власну версію абсолюту ваш кодекс подає правило моральної поведінки: те,