Читати книгу - "Син Начальника сиріт"

- І яка була відповідь? - спитала Сан Мун.

- Одностайна! - відказав Великий Керівник. - За допомогою низки процедур будь-яку жінку можна зробити кореянкою. «З голови до ніг!» - казали мені вони. Після того як лікарі зроблять свою справу, вона стане такою самою кореянкою, як служниці, поховані разом із королем Танґуном[62].

На ходу він звернувся до Сан Мун:

- Скажи мені, як ти гадаєш: оцю жінку, новоявлену кореянку, - чи можна її вважати незайманою?

Ґа розкрив був рота, але Сан Мун обірвала його:

- Силою кохання гідного чоловіка жінку можна зробити чистішою, ніж те лоно, що її породило!

Великий Керівник задивився на неї:

- Я завжди можу розраховувати на тебе, коли чекаю глибокодумної відповіді на запитання. Але от серйозно - якщо всі процедури вдадуться, якщо її в усьому відновлять, то чи можна буде назвати її скромною? Чи можна назвати її кореянкою?

Сан Мун не вагалася з відповіддю:

- Зовсім ні! Така жінка буде просто самозванкою. «Корея» - це слово написане кров’ю на стінах серця. Ні до яких американців його не можна застосовувати. Ну ось пливла вона у своєму човнику, її палило сонце… Хіба ті люди, яких вона любить, важили життям заради її життя?! Чи сум пов’язує її з усіма, хто був до неї? Чи її народ зазнав лиха від монгольських, китайських і японських гнобителів протягом десяти тисяч років?

- Так може говорити тільки істинно корейська душа, - мовив Великий Керівник. - Але ти вкладаєш стільки люті в слово «самозванка». У твоїх вустах воно звучить так потворно.

Він звернувся до Ґа:

- Скажіть мені, командире, яка ваша думка щодо самозванців? Чи вважаєте ви, що з часом замінене може стати істинним?

- Заміна стає істинною сутністю, - мовив Ґа, - коли ви її такою проголосите.

Великий Керівник звів брови догори: як правдиво сказано!

Сан Мун кинула на чоловіка лютий погляд.

- Ні, - мовила вона, а тоді звернулася до Великого Керівника. - Ніхто не може мати почуттів до самозванця. Самозванець завжди буде чимось меншим, із ним серце все залишатиметься голодним.

З літака вийшли люди. Ґа побачив Сенатора, а з ним Томмі, Ванду і ще кількох, разом із ними охорону в синіх костюмах. На них тут же кинулися мухи з ями для відходів.

На лиці Великого Керівника з’явилося роздратування. Він сказав Сан Мун:

- А минулої ночі ти просила в мене безпеки для цього чоловіка: сироти, людолова, тунельного вбивці.

Сан Мун подивилася на командира Ґа.

Великий Керівник знову звернувся до неї:

- Минулої ночі я приготував тобі цілу низку дарунків і приємностей, скасував заради тебе оперу, а ти віддячила мені тим, що просила за нього? Ні, не вдавай, що не любиш самозванців!

Великий Керівник відвів від неї очі, а Сан Мун відчайдушно намагалася спіймати його погляд.

- Але ж ви дали його мені в чоловіки, - сказала вона. - Саме через вас я його так сприймаю. - І коли він нарешті подивився на неї, вона сказала: - І тільки ви можете це скасувати.

- Ні, я тебе ніколи не віддавав. Тебе було в мене забрано, - сказав Великий Керівник. - У моєму власному оперному театрі. Командир Ґа відмовився мені вклонитися. Потім він вимагав у нагороду тебе. Назвав твоє ім’я привселюдно.

- Це було багато років тому, - сказала Сан Мун.

- Він покликав тебе, ти відгукнулася й пішла з ним!

Сан Мун відповіла:

- Той, про кого ви говорите, уже мертвий. Його немає.

- А ти до мене не повертаєшся!

Великий Керівник уважно подивився на Сан Мун, щоб вона вповні усвідомила, що він їй каже.

- Навіщо оці ігри? - спитала вона. - Ось я тут, єдина жива жінка на землі, яка варта вас. Ви це знаєте. Ви робите мою історію щасливою. Ви дали їй початок. І ви - також її кінець.

Великий Керівник розвернувся до неї, готовий слухати далі; у його очах ще стояв сумнів.

- А що з веслувальницею? - спитав він. - Що ви пропонуєте?

- Дайте мені ніж, - промовила Сан Мун, - і я доведу свою вірність!

Очі Великого Керівника засяяли захватом.

- Ну ж бо, покажи кігті, мій гірський тигре! - проголосив він, дивлячись їй просто у вічі. І тихіше сказав: - Моя прекрасна тигрице!

Потім звернувся до командира Ґа:

- Оце так жінка у вас. Зовні мирна, як сніги на горі Пекту. А всередині - як згорнутий у клубок лютий щитомордник, котрий чує п’яту імперіаліста!

Підійшов сенатор зі своїм ескортом. Злегка вклонившись Великому Керівникові, він промовив:

- Пане Генеральний Секретарю Центрального Комітету Трудової партії Кореї!

Великий Керівник, у свою чергу, мовив:

- Шановний сенаторе демократичного штату Техас!

Тут наперед вийшов командир Пак, підганяючи кількох юних акробатів.

Кожне з дітей несло тацю зі склянками води.

- Ну ж бо, сьогодні жарко, - сказав Великий Керівник. - Вам треба освіжитися. Ніщо не порівняти з живлющою водою річки Тедонґан!

- Найбільш цілюща річка світу, - мовив Пак.

Одна дитина простягнула склянку сенаторові, який не міг відірвати враженого погляду від командира Пака: на обличчі того краплями ряснів піт і стікав лініями шрамів по діагоналі. Сенатор узяв склянку. Вода мала каламутний зеленкуватий відтінок.

- Вибачте, будь ласка, за те, що ми там стали, - перепросив сенатор, зробив крихітний ковток і поставив склянку на місце. - Пілот хвилювався, що покриття біля терміналу не витримає ваги літака. Також прошу вибачення, що ми так довго кружляли в повітрі. Ми намагалися встановити зв’язок із диспетчером, щоб він дав дозвіл на посадку, але не могли вийти на нього по радіо.

- Раніше, пізніше, тут, там, - махнув рукою Великий Керівник. - Для друзів ці слова нічого не означають.

Командир Ґа переклав його слова, а в кінці додав від себе:

- Коли б тут був доктор Сон, він би нагадав, що, мовляв, американські аеропорти всіх жорстко контролюють, а в нашій Північній Кореї панує свобода. Він би спитав, чи ми маємо більш демократичну систему транспорту…

Сенатор посміхнувся,чуючи ці слова:

- Чи це не наш старий друг командир Ґа, міністр тюремних рудників, чемпіон з тхеквондо?

Великий Керівник криво посміхнувся.

До Ґа він промовив:

- Схоже, ви з американцями давні друзі.

- Скажіть мені, - спитала Ванда, - де наш друг доктор Сон?

Ґа звернувся до Великого Керівника:

- Питають, де доктор Сон.

Великий Керівник сказав ламаною англійською:

- Сон-ссі бути більше не.

Американці кивнули, з повагою до того факту, що Великий