Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Ярина ледь не вдарилась скронею о гострий кут шафи, коли спішно пробиралась крізь меблі до коридору. Коли вона вийшла з кімнати, назустріч їй вилетів Сергій. В першу секунду Ярина подумала, що він так спішив відчинити вхідні двері. Але коли він пробіг повз неї, забрав ящик інструментів, що стояв в іншій кімнаті, та повернувся до своїх божевільних справ, почала картати себе за наївність.

На сходовому майданчику стояла Катерина. І вона, і Ярина однаково здивувалися, коли побачили одна одну.

— Я до Сергія, — Катерина стиснула в руках кремову сумку з короткою ручкою. — Андрій сказав, що він має бути тут. Це так? — її нажаханий погляд сковзнув по голих та покоцаних стінах вбогого коридору.

— Так. Він, — Ярина озирнулась й скривилась, — має бути десь тут.

— Покличеш його? Чи можна увійти? 

— Так, звісно. Проходь…те, — цікаво до колишньої викрадачки варто звертатися на ви чи на ти? Вона відійшла вбік та пропустила гостю. Зрештою, від присутності ще однієї можливої вбивці цій квартирі гірше вже точно не буде. — З меблями тут зараз не дуже, але можна посидіти на кріслі в тій кімнаті. Якщо Сергій його ще не розібрав.

Катерина заправила темне волосся за вухо та завмерла на порозі кімнати, де Сергій перевіряв тумбочку:

— Привіт.

Ярина непомітно оглянула літню персикову сукню й мимоволі зітхнула. З тонкою фігурою, рівною спиною без сколіозу та ідеальною шкірою і вона б з радістю одягалася у такий вишуканий одяг. Хоча, цього можна досягти, якщо не забувати днями поїсти, а потім не напихатися кількома тисячами калорій за один захід. 

А ще можна не морочити собі голову і знайти такий самий одяг іншого розміру. Залишилося тільки дізнатися, що за бренд. 

— Привіт, — Сергій скосив на неї швидкий погляд, але з місця не зрушив. 

— Я лише на кілька хвилин, — Катерина покосилась на Ярину, яка одразу зрозуміла натяк на те, що її присутність при розмові недоцільна. 

— Може, чаю? — запропонувала вона. 

— Ні, дякую, — Катерина стримано посміхнулась. 

— Гаразд, тоді не заважатиму вам, — Ярина повела плечем та пішла до кухні — з балкона, де вона була, важче підслуховувати.

— За тиждень буде показ моєї колекції у Мілані, — Ярині було дивно чути, наскільки обережно та покірно звучала Катерина поряд із Сергієм. — Я була б рада, якби ти поїхав зі мною. Показ буде у неділю, ми могли б вилетіти у п'ятницю та повернутися у понеділок ввечері. Ще встигли б подивитися місто.

Він настільки гучно видихнув, що Ярина почула б це зітхання навіть якби не прислухалась до кожного шурхоту. 

— Я навіть не знаю, — протягнув Сергій. — Зараз багато справ, в Андрія проблеми… 

— Але ж у тебе немає особистого зобов'язання? — обережно уточнила Катерина. 

— Поки ні, але хтозна, що буде завтра.

— Я… Я вже купила квиток на твоє ім'я. Я тобі сьогодні скину всю інформацію про політ. І за добу до польоту як зачекінюсь,  одразу надішлю посадковий талон. А ти якщо зможеш, то приїжджай до аеропорту. Я чекатиму на тебе.