Читати книгу - "Війна Калібана"

Сержант ступила на трапліфт і дозволила себе підняти до командної рубки. Авасарала була пристібнута до свого крісла біля посту зв’язку. Наомі сиділа на голденовому місці біля тактичної панелі. Алекс мав би бути вже в кокпіті. Боббі відкрила візор аби розмовляти своїм власним голосом.

- Є дозвіл? – запитала у Авасарали.

Літня леді кивнула і підняла руку у жесті очікування, поки говорила з кимось в мікрофон гарнітури, - марсіяни вже висадили повний взвод. Потім відвела мікрофон від обличчя і продовжила: - але у них наказ лиш тримати периметр і контролювати базу, поки хтось вищий у ланцюжку харчування вирішить що робити.

- Вони ж не йдуть до... почала було Дрейпер, але Крісьєн замахала руками і перервала її.

- З біса ні. Я вище по ланцюжку харчування і я вже вирішила що ми перетворимо цю катівню на скло, як тільки ви відлетите з поверхні. Я створюю враження що ми ще не домовились то ж у тебе є час піти по дітей.

Боббі кивнула кулаком Крісьєн. Марсіянські розвідники знали і користувались белтерськими ідіомами, коли були в костюмах. Старенька глянула спантеличено і відказала: - перестань, нарешті, гратися рукою і забери тих клятих дітей.

Дрейпер повернулася до трап-ліфту, під єднавшись до загального каналу зв’язку:

- Амосе, Праксе, чекайте на мене за п’ять хвилин у шлюзі зі зброєю і готовими до виходу. Алексе, постав нас на поверхню за десять хвилин.

- Прийнято – відповів Алекс, - вдалого полювання, боєць. Вона міркувала чи можуть вони з часом стати друзями. Це були приємні думки.

Амос вже чекав на неї в шлюзі, коли вони там з’явилася. На ньому був легка марсіянська броня і його чимала пушка. Пракс завалився в приміщення за пару хвилин, все ще воюючи зі своїми позиченим залізяччям. Він був схожий на хлопчика, який взув батькові черевики. Поки Амос допомагав йому застібатись, Алекс викликав шлюз і сказав: - йдемо вниз. Тримайтесь за щось.

Боббі увімкнула свої магнітні черевики на максимум, прикріпивши себе до палуби якраз у момент, коли корабель під нею заворушився.

Амос з Менґом вмостилися в крісла, які опустили з стіни і прив’язались.

- Давайте ще раз пройдемось по плану, - гортаючи знімки з орбіти запропонувала сержант. Вона відправила картинки на настінний монітор.

- Шлюз це наш вхід. Якщо його зачинено, Амос вибухівкою виносить зовнішні двері. Нам треба швидко потрапити в середину. Твоя броня не захистить тебе на довго від жорстокого радіаційного поясу, по якому проходить орбіта Іо. Праксе, ти маєш під’єднати радіолінк для Наомі, тож як тільки ми опинимось в середині, ти починаєш шукати мережу аби його встромити. У нас немає інформації щодо внутрішньої будови станції, тож чим швидше Наомі зможе хакнути їх систему, тим швидше ми знайдемо дітей.

- Мені більше до смаку запасний план, - озвався Амос.

- Запасний план? – перепитав Пракс.

- Який полягає у тому що я хапаю першого хто під руку втрапить, б’ю його до смерті аж поки він не розкаже де діти.

- Хай буде, - кивнув Пракс, - мені подобається.

Боббі проігнорувала це хизування мачізмом. Кожен розрулює передбойовий мандраж як може.

Особисто вона створювала список тих хто її дратує. Але мовчання або погрози теж працюють.

- Як тільки отримаємо місце знаходження, ви хлопці шуруєте до дітей якомога швидше. А я забезпечую нам вихід.

- Звучить підходяще, - погодився Амос.

- Не робіть помилок. Іо це одне з найгірших місць у Сонячній системі. Тектонічно нестабільний і радіоактивний як пекло. Легко зрозуміти чому вони тут ховаються, але не недооцінюйте небезпеки на цьому супутнику.

- Дві хвилини, - почувся голос пілота по системі зв’язку.

Боббі набрала повітря в груди, - і це ще не найгірше. Ці виродки запустили пару сотень протомолекулярних гібридів на Марс. Ми можемо сподіватися що вони все позбивають, але щось мені підказує що не ні. І додала подумки: я бачила це у ві сні. Не дуже воно продуктивно вийде.

- Якщо побачимо одного то я з ним розберуся. Амосе, ти майже-майже вбив свого капітана, коли вистрілив у цю штуку у вас в вантажному. Спробуй цю хєрню на мені і я руку тобі відірву. Не дратуй мене.

- Добре шеф, - відказав механік, - не накручуй себе. Я тебе почув.

- Одна хвилина, - повідомив Алекс.

- Там марсіянські морпіхи контролюють периметр, але їм дозолили нас пропустити. Як хтось проскочить через нас, не звертайте уваги. Морпіхи потурбуються про нього раніше, аніж він встигне накивати п’ятами.

- Тридцять секунд.

Готуйсь, - наказала сержант і увімкнула на нашоломному моніторі екран статусу скафандра. Все було зелене, в тому числі індикатор набоїв, який показував дві тисячі запальних куль

Повітря висмоктали зі шлюзу з довгим, затихаючим шипінням, лишивши натяк на атмосферу, яка могла б бути такої ж густини як і власний сірковий туманець Іо. Перед тим як корабель став на поверхню, Амос зірвався з крісла, підвівся на пальці ніг і торкнувшись своїм шоломом її заволав: - насип їм перцю, моряче!

Зовнішній люк відчинився і костюм плюнув в неї попередженням про опромінення. На додачу повідомив її дуже важливу інформацію про те, що атмосфера зовні не здатна підтримувати життя. Вона штовхнула Амоса до відчиненого шлюзу а за ним і Пракса: - Руш! Руш! Руш!

Амос нісся поверхнею дивним, підстрибуючим бігом, його дихання стугоніло в її вухах завдяки прямому радіоканалу. Пракс лишався позаду неї, близько і здавався непогано себе почував при низькій гравітації. Він встигатиме за нею.

Боббі ступила з «Росі» на поверхню а потім підстрибнула по довгій дузі, піднявшись на сім метрів у найвищій точці траєкторії. Вона візуально сканувала територію, поки її костюм радаром і електромагнітними сенсорами намагався відшукати цілі. Ні вона ні вони нічого не знайшли.

Дрейпер торкнулась ґрунту за галопуючим Бертоном і стрибнула знову, кинувши їх обох на двері шлюзу. Натиснула кнопку і вони відчинилися. Звісно. Хто ж на Іо закриває двері на замок? Ніхто не сурганитиме через пустелю розплавленого кремнію і сірки аби поцупити родинне срібло.

Амос завалився в шлюз повз неї, вперше зупинившись аби перевести подих. Боббі зайшла за ботаніком і хотіла попросити Амоса запустити цикл шлюзування, коли її радіо померло.

Вона крутнулась навколо, оглядаючи поверхню супутника в пошуках руху. Амос підійшов ззаду і торкнувся