Читати книгу - "Постріл із глибин"

class=book> 149

Thomas, «Raiders», 82.

(обратно) 150

Папка «U-20», 6 лютого 1915 р., документи Міністерства оборони, DEFE/69/270, Національний архів Великої Британії.

(обратно) 151

Thomas, «Raiders», 81,91.

(обратно) 152

Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.

(обратно) 153

Thomas, «Raiders», 83.

(обратно) 154

Spiegel, «Adventures», 12.

(обратно) 155

Більше про сцену святкування Різдва див. у Thomas, «Raiders», 83—85.

(обратно) 156

Hoehling and Hoehling, «Last Voyage», 4; Thomas, «Raiders», 90—91. Розповідають, що одного разу на борту субмарини навіть було верблюденя.

(обратно) 157

Господи! Маленький пес!» (Нім.)

(обратно) 158

Forstner, «Journal», 56—57; Neu-reuther and Bergen, «U-Boat Stories», 189; Thomas, «Raiders», 86.

(обратно) 159

Thomas, «Raiders», 86.

(обратно) 160

Spiegel, «Adventures», 15.

(обратно) 161

Koenig, «Voyage», 116.

(обратно) 162

Niemöller, «From U-Boat to Pulpit», 1.

(обратно) 163

Центнер розповідає цю історію в «Raiders», Thomas, 87—89.

У літературі про підводні човни безліч історій, які примушують дивуватися, як узагалі людина могла піти на службу в підводний флот Німеччини. Приклад: одна субмарина, U-18, спробувала атакувати основний британський флот на базі в Скапа-Флоу, коло північного узбережжя Шотландії. Її помітили з патрульного судна, траулера, та протаранили. Зіткненням пошкодило перископ субмарини та горизонтальне стерно (відповідає за сплиття й занурення). Капітан наказав негайно занурюватись, і субмарина спочатку каменем пішла на дно, а потім неконтрольовано спливла на поверхню. Субмарину знов протаранили — цього разу есмінцем. Підводний човен потонув, потім якимось чином знову сплив і почав дрейфувати, не слухаючись систем управління. Капітан вирішив здатись, і есмінець урятував усіх членів команди, крім одного.

На іншій субмарині під час тренувального занурення капітан в останню мить кинувся всередину з рубки та поспіхом зачинив люк, але той не зачинився. Субмарина почала занурюватися, вода ринула всередину. Субмарина опустилася на 90 футів. Деяким членам команди вода доходила вже до шиї. Один із моряків, уже майже під водою сам, здогадався використати апарат зі стиснутим повітрям і за його допомогою вичавити воду з субмарини. Підводний човен корком вилетів на поверхню. Команда ввімкнула насоси та швидко відкачала воду. «Раптом, — згадував старший матрос Карл Штольц, — усю субмарину заповнив зеленкуватий задушливий пар — хлор, що утворився через контакт води з батареями». Капітан наказав усім піднятися на палубу, крім механіка та стернового. У відкритий люк почало йти свіже повітря, і концентрація хлору зменшилася. Ситуація сталася через помилку капітана: після того як люк закрито, його треба закріпити на місці за допомогою колеса, яке керує системою замків. Капітан перед зануренням помилково повернув колесо в інший бік, і замки лишилися в такому положенні, яке заважає закрити люк. Штольц вважав, що від потоплення екіпаж відділяли секунди.

Навіть непомітність підводних човнів — їхня головна перевага — може грати проти них. Двадцять першого січня субмарина того ж класу, що й корабель Швіґера — U-20, — вийшла на патрулювання берегів Голландії. Екіпаж помітив іншу субмарину. Припускаючи, що це інша німецька субмарина, вони двічі спробували привернути їхню увагу, але відповіді не отримали. Капітан Бруно Гоппе вирішив, що в такому разі субмарина належить Британії, та віддав наказ атакувати. Субмарина затонула після вибуху першої ж торпеди, і капітан підійшов ближче, щоб урятувати живих. З екіпажу другої субмарини вижив лише один чоловік — від нього Гоппе й дізнався, що потоплена ним субмарина насправді була німецькою U-7 і командував нею його найкращий друг. «Вони були нерозлучними друзями вже багато років», — згадував капітан субмарини барон фон Шпігель; він знав їх обох.

Ці та інші історії можна знайти в «German Submarine War», Gibson and Prendergast, 17—18, 20; Neureuther and Bergen, «U-Boat Stories», 154—57; Thomas, «Raiders», 171—172.

(обратно) 164

глибинні міни вперше використали в січні 1916-го, але спочатку вони не показали себе ефективною зброєю і ще рік не становили серйозної небезпеки для капітанів субмарин. Сонар — той самий прилад, що видає електронний писк у фільмах про підводні човни, — буде винайдено лише після закінчення Першої світової. Breemer, «Defeating the U-Boat», 34; Marder, «From the Dreadnaut», 350.

(обратно) 165

Forstner, «Journal», 14—15.

(обратно) 166

Neureuther and Bergen, «U-Boat Stories», 25.

(обратно) 167

Швіґер, військовий журнал.

(обратно)