Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Покличте мене, якщо щось зявиться. Я, мабуть, зможу вбити його назавжди, — послала Ілея. — Битися разом було весело.

.

Айсі розплющив одне око і знову заплющив його.

Ілея все ще вливала в істоту зцілення, але в цей момент вона відчула, що травми майже зникли.

Вона активувала свій третій рівень , націлений на її будинок поблизу Рейвенхолла. Нагадавши про свій нещодавній поєдинок з Лугом, вона вирішила не користуватися своїми воротами.

.

— Я повернуся.

Зявилася Ілея і миттєво відзначила відсутність замерзлого піску і астральної магії. Їй здалося, що вона зробила перший вдих за довгий час. Може, й була. Ніщо не слідувало за нею, і її пункт призначення в Ерендарі залишився, як і її слід на Айсі, хоча він здавався затьмареним так само, як це часто відчувалося на Насильстві.

.

Вона телепортувалася на вулицю і глибоко вдихнула, розкинувши руки, позіхаючи. Вона відчинила хвіртку на околицю володінь Лугу і ступила всередину.

— Ти повернувся, — послав Луг, голос якого був пронизаний передчуттям. — Розкажи мені.

Ілея широко посміхнулася. Я можу їх убити. Принаймні так стверджують у сповіщеннях. Перемогти, а потім убити.

Істота кілька секунд мовчала. Хвиля космічної магії рухалася по тканині. — Можна.

-

Шторми досить інтенсивні. Я дуже не хочу виправдовувати твої надії, Мідоу. А духів дуже багато. Навіть якщо ми з Айсі зможемо очистити Дочок, все одно є...

Крижаний? — перебив він.

— Авжеж. Я знайшла її кілька годин тому, - розповіла Ілея. З нею все гаразд. Не хотів сюди їхати.

.

Я рада, що вона вижила. Можливо, ви зможете передати їй повідомлення в інший момент часу. Поки що моїх привітань досить, — заговорив Луг.

.

З радістю доставимо все, що вам потрібно. Позначився і на ній. Але, як я вже казала, навіть після того, як Дочки очищені, є... Просто нескінченна кількість смерті та астральних духів. Вони не становлять великої небезпеки ні для мене, ні для Айсі, але деякі з Астралів налічують близько тисячі, зі щитами та регенерацією.

— Не поспішай, Ілеє.

.

Вона посміхнулася. — Я можу померти, розумієш?

.

І залишаються мої якоря, вогонь творіння. Це правда, що ви могли б дуже допомогти в цьому, але це не є пріоритетом. Тут, в Елосі, де пробуджених істот багато, і нам не потрібно вигадувати, як боротися з нескінченним штормом і духами.

— Я радий допомогти, Мідоу. Можливо, це гарне хобі для мене. Розчищення місяця, боротьба зі штормами та духами. Я міг би посадити моркву, подивитися, чи вона виросте.

.

— Забавно.

Я серйозно. На даний момент це чудове мисливське угіддя, але якщо я дійсно зможу вбити духів, я з радістю допоможу. Не тільки для вас. Я думаю, що Айсі хоче подивитись на зірки.

Ви б даремно витратили свій час, борючись з більшістю цих монстрів.

.

Ілея зітхнула. Ви майже дали нам телепортацію на далекі відстані. Ти навчив мене космічної магії і допоміг мені з опором. І ти хороший друг. Я думаю, що це може бути навіть корисно для мене, щоб не шукати нових гострих відчуттів постійно.

Завжди є ще один Дрейк. Хіба ти не так кажеш?

Ілея посміхнулася. Звичайно, рано чи пізно у мене зявиться свербіж, але це звучить приємно.

.

Я не відмовлюся від вашої допомоги. Як член Угод і як ваш друг.

?

Але так, затемнення має тривати десятиліттями? Тисячоліть? Не думаєте, що є особливий поспіх, чи не так? — спитала Ілея і заплющила очі. Її тіло не дуже потребувало сну, але вона все одно хотіла це робити. Вона додала постіль і ковдру з попелу і утворила тепло в обох.

.

— Справді. Але було б прикро, якби ви померли. Підготовка Вартових займе роки.

Щонайменше десятиліття. Я особлива, — сказала вона перед тим, як задрімати.

.

Ілея прокинулася від таємничої блискавки, що врізалася їй в обличчя. Земля під її ліжком тріснула, коли енергія розійшлася. Вона простягла руки і позіхнула.

.

Ціла година сну. Вражає, — послав Луг.

— Тільки одна? Таке відчуття, що я спала, як дванадцять, — відповіла Ілея. Вона відчувала себе трохи похмурою, але припускала, що це скоріше її розум, припускаючи, що вона повинна відчувати себе похмурою. З її тілом було все гаразд. — Міг би заблокувати й цей болт.

.

Я зробив перші кілька, а потім подумав, що буде цікаво подивитися, що буде. Це був девятнадцятий номер. Решту ти проспала.

Вона почухала щоку і подивилася на бурю. Я це зробив? Ти зі мною не трахаєшся?

— Хтозна, — послав Луг.

.

Ілея посміхнулася. Вона злегка сіла у своєму ліжку. — У вас є книжки, так?

.

Десятки тисяч. Я переписую їх для науковців. Дагон і кілька бібліотекарів по всій Угоді хочуть створити свого роду бібліотеку, включаючи технології Акі і Талін. Кожен повинен мати доступ до зібраних знань про Угоди. Я думаю, що до того, як зявилася загроза з боку Архітектора, вони сперечалися про можливі теми, до яких можна було б обмежити доступ.

.

— Це було лише питанням часу, — пробурмотіла Ілея. Цікаво, коли народиться перший чат.

?

Кімната для спілкування на великих відстанях? — запитав Луг. Вони також це перевіряли. З тих пір Акі повернув свої машини вищого рівня, але я впевнений, що в майбутньому будуть проведені дослідження.

Прискорення розробки. Подаруйте суспільству кілька дерев і кинджал, бац, сучасність.

Ти хотів книжку? — послав Луг.

— Вірно. Так. Щось романтичне? Хоча я хочу якоїсь інтриги та екшену. Фінал не повинен бути надто сумним.

Є триста сорок два варіанти. Ви хочете, щоб вони були відсортовані за епохою, походженням або моїми особистими оцінками?

— Все в стандарті Елос? — спитала Ілея.

.

— Звичайно, я їх перекладаю.

.

До біса мене. Ми вже за межами сучасності. — Дай мені один на свій вибір.

Зявилася книга, а за нею купол золотого світла, який заблокував черговий спалах таємничої блискавки.

Ілея посміхнулася. Припустимо, що він потребує більшого захисту, ніж я. Вона доторкнулася до чорної обкладинки, заголовок, написаний срібними вигравіруваними літерами на твердій обкладинці, зробленій з дерева.

– 1 –

Дощі Вірільї – Книга 1 – Грегорі Ленгстон

?

— Це що?

.

Далекий родич. Я не думаю, що ваш друг знає про цю книгу, твори Григорія