Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Вона глянула на годинник на смартфоні — о пів на першу дня. 

— Ні, — сонним захриплим голосом збрехала Ярина. — Я прокинулась ще, — вона мимоволі позіхнула, — о сьомій.

З динаміка долинув тихий сміх.

— Пообідаємо разом? Заклад, до якого я звик, тобі не до вподоби, але пам’ятаю, що ти казала про піцу. Як ставишся до піци на обід?

Ярина крізь сон нечітко мугикнула. На мить у слухавці запанувала тиша.

— Тоді як ти хочеш — піти до якоїсь піцерії чи щоб я взяв піцу та заскочив до тебе?

— Так, звісно, гаразд, — вона прослухала половину з того, що він сказав, із заплющеними очима перевернулась на інший бік та відклала смартфон.

Втретє Ярина прокинулась, коли пролунав дзвінок у двері. Вона різко розплющила очі та сіла на ліжку. Їй наснилася телефонна розмова про піцу чи Максим вже тут?

Часу переодягати піжаму вже не було, тому Ярина тихо наблизилась до дверей та зазирнула у вічко. Судячи з двох коробок з-під піц в руках Максима, це був не сон. 

— Привіт, — вона відчинила двері, ніяково посміхнулась та потерла шию. — Він кілька секунд вивчав її схожий на домовика вигляд. В око впадало не стільки патлате гніздо замість зачіски, скільки відсутність бюстгальтера. — Вибач, що я маю такий вигляд, я трохи задрімала.

— Все добре, — Максим посміхнувся, увійшов та цьомнув її у щічку. — Значить, я правильно зрозумів, що треба везти піцу до тебе, а не навпаки.

Ярина нервово потерла ліве передпліччя:

— Ти поки проходь, а я хвилин за десять повернусь. Може, п'ятнадцять… 

— Я маю лише пів години на обід, потім маю повернутися на роботу. Якщо хочеш, можеш перевдягнутися та причесатися після піци. Щоб не їсти холодне. 

— А, гаразд, — вона швидко кивнула. Було ніяково затримувати людину, яка викроїла час та витрачала обід на неї. — Тоді вибирай, де зручніше сидіти.

Він швидким поглядом окинув незастелену постіль та пішов до кімнати з кріслом та столом:

— Пробач, будь ласка, за вчорашнє.

— Та все нормально. Ти ж не винен, що гальма відмовили, — Ярина скосила на нього швидкий погляд. 

— Я мав на увазі свою реакцію, — Максим поклав коробки з піцою на стіл та тихо зітхнув. — Для мене… Я трохи боюся машин. Мені важко справлятися з такими речами. Тому власне й за кермо я не сідаю, — він не дивився на неї, коли говорив, не чекав на відповідь й майже одразу змінив тему. — Я не знав, яку ти любиш. Тому взяв сирну та гавайську.

Кімнату одразу заповнив аромат свіжоспеченої піци та теплого сиру, коли Максим відкрив коробку. Приємно, коли у квартирі пахне не тільки виробничими матеріалами та клеєм. 

— А гавайська без м'яса? — вона вирішила не розпитувати про страхи, якщо він не налаштований заглиблюватися в деталі та розкривати душу.

— Має бути з куркою. Ти не їси м'яса? — він звернув до неї здивований погляд. Неочікувано після того, як вона казала, що любить швидку їжу.  

— Ні, — Ярина похитала головою. — Але їм сир, — вона посміхнулась. — Зробити чаю? 

— Так, можна.

Він пішов разом з нею до кухні та взяв дві тарілки. Ярина здивовано виявила, що вчорашні чашки зникли. Невідомо, куди їх поставив Сергій, якщо весь посуд знаходився в одному очевидному місці, а в інших шафках було порожньо. 

Вона зробила чай в інших чашках. Загалом, їй було смачно та цікаво обідати з Максимом, поки він не поставив напружене запитання:

— А наскільки для тебе важлива зовнішність у стосунках? 

Ярина, яка кілька секунд тому впустила на себе половину начинки зі шматка піци, обережно відліпила від себе сир та примружила очі. На що він намагався натякнути? 

Вона витерла серветкою футболку й похмуро буркнула:

— Якщо ти чекаєш, що твоя дівчина щодня вбиратиметься в сукню, робитиме макіяж та матиме витончений вигляд, то, можливо, це не ті стосунки, які тобі потрібні.