Читати книгу - "Багряні жнива Української революції, Роман Миколайович Коваль"

Михайлівську військову школу (м. Тифліс, 1.5.1915). 35-й піший полк, де служив О. Поліщук, у вересні 1917 р. українізувався і вирушив із Румунського фронту в Україну. 17 грудня 1920 р. потрапив у полон до більшовиків. 30 квітня втік до Польщі. Перебував у таборі у Вадовицях при 1-й Запорозькій дивізії до 4 жовтня 1921 р. Навчався в УГА (до 19.11.1924). Закінчив Чеську вищу технічну школу. 1929 року студентство в м. Брно оголосило йому «український національний бойкот» як «ренегату української нації» — за те, що перейшов до російської студентської організації. Спогад «Похвалилися» написав 1922 р.

Особиста справа студента Поліщука Авксентія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1770, арк. 1–19.

Поліщук О. Похвалилися. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 614–616.

39. По обидва боки Дністра.

ГРЕЧИШКИН Павло Петрович (15.1.1900, х. Гречишкин Старобільського пов. Харківської губ., тепер Луганська обл. — після 8.10.1923). Козак Армії УНР, священик Спільної юнацької школи (3.9.1920 — квітень 1922).

Закінчив Духовну школу (м. Куп’янськ, 1913) за першим розрядом, 4 класи Харківської духовної семінарії (1917), але, не бажаючи здобувати духовну освіту, поступив до Олександрівського лісового інституту, але за рік у силу обставин змушений був повернутися до Духовної семінарії на 5 курс. Переслідування більшовиків не дали можливості закінчити цей заклад, і 1918 року він стає до лав Армії УНР, де й пробув весь час Визвольних змагань. Інтернований поляками у табір міста Каліша. У ЧСР вступив до партії хліборобів. УГА не закінчив внаслідок конфлікту в студентському середовищі. Спогад «17 квітня року 1919» написав 15 лютого 1923 року. Працював священиком у Руській Мокрій (тепер входить до сільради с. Усть-Чорна Тячівського р-ну Закарпатської обл.).

Гречишкин П. 17 квітня року 1919. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 582–584 зв.

Особиста справа Гречишкина Павла. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 940, арк. 1 — 30.

40. Трагедія в Білій Криниці.

ЗОГОЛЬ Василь (9.5.1891, м. Полтава — після 23.12.1929). Військовий, службовець, інженер; командир взводу дивізійного обозу (10.8.1914 — 12.7.1915), діловод управління інтендантства 169-ї пішої дивізії (25.7.1915 — 13.5.1916), молодший старшина комендантської роти при штабі 169-ї пішої дивізії (20.6.1916 — 5.9.1917), діловод 1-го Українського запасного полку (10.9.1917 — 1.3.1918), помічник бухгалтера відділу Міністерства юстиції Української Держави (9.3–5.8.1918), скарбник 6-го гірського гарматного полку (4.10–15.11.1918), діловод 3-го Чорноморського полку (28.11.1918 — 15.5.1919), помічник господаря Окремої кінної сотні Кордонного корпусу Армії УНР (19.5. — 1.7.1919), урядовець з особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ (2.7.1919 — 1.1.1920), діловод відділу допомоги родинам вояків департаменту місцевого самоврядування МВС (5.5. — 30.8.1920), старший діловод того ж відділу Департаменту місцевого самоврядування МВС УНР (1.9.1920 — 1.1.1922).

Закінчив Полтавську школу садівництва та городництва 1 розряду (1908). Екстерном витримав іспит за повний курс Полтавської класичної гімназії (1910). Працював діловодом агрономічного відділу Полтавської повітової управи (1911, 1912). Восени 1912 року мобілізовано на військову службу та призначено до управління Дивізійним інтендантством 9-ї пішої дивізії. 1919 року вступив до Кам’янець-Подільського державного українського університету на правничий факультет. Слухав лекції до весни 1920 року. 5 травня 1922 р., перебуваючи в м. Тарнів (Польща), подав заяву до УГА в Подєбрадах із проханням зарахувати його стипендіатом. Навчався на економічно-кооперативному факультеті. 3 лютого 1923 р., виконуючи домашнє завдання, записав спогад «Події в 1919 р.», використаний мною в оповіданні «Трагедія в Білій Криниці».

26 червня 1928 року «виконав дипломну працю та оборонив її з успіхом добрим». Диплом інженера-економіста від 30 червня 1928 року.

Зоголь В. Події 1919 року. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 143–146 зв.

Особиста справа Василя Зоголя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1115, арк. 1 — 21.

41. «Не журись, брате…»

З діяльності отамана Шепеля. — Шлях. — 1919 р. — 4 вересня.

Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі (1920–1939). — Львів, 2000. — С. 91, 95.

Чекірда В. Власноручний опис мойого життя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2147, арк. 3, 3 зв.

Чекірда Я. Зшиток I. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 446–466 зв.

Чекірда Я. Зшиток II. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 467–477 зв.

42. Україна є і буде.

МАЙСТРЕНКО Наталка (1889, с. Баговиця Кам’янецького пов. Подільської губ., тепер належить до сільради с. Устя Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — після 18.4.1933). В дівоцтві Мельник. Закінчила 4 класи жіночої гімназії та фельдшерсько-акушерську школу (1914). Працювала фельдшером-акушером у Подільській губернській земській лікарні (1914–1920). Навчалася в Кам’янець-Подільській університетській гімназії для дорослих за програмою чоловічої гімназії (осінь 1918 — 15.11.1920) та на природничому відділі фізико-математичного факультету Кам’янець-Подільського українського державного університету (осінь 1920). Разом із чоловіком емігрувала до Польщі (Ченстохова). Хоч і була працьовитою та «здатною до науки і охочою до неї» (свідчення одного з викладачів), до УГА її не прийняли. Спогад «Змагання» написала 1922 року.

Майстренко Н. Змагання. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 542–545.

Особиста справа Наталки Майстренко. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1459, арк. 1–14.

43. «Вони не скажуть».

Особистої справи студента Мочарного я не знайшов, отож навіть ім’я його лишилося невідомим. Спогад «Козаки, звідки ви?» написано 5 грудня 1922 року.

Мочарний. Козаки, звідки ви? ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 383–388.

44. Подвиг Євгени Вовкової.

Трудова громада. — 1919. — 2 вересня.

45. Більшовицька мобілізація.

ГУНЬКО Данило Парфенович (10.12.1895, с. Запсілля Кременчуцького пов. Полтавської губ. — після 27.8.1929). Військовий, інженер-агроном; хорунжий 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР (1921–1924).

Закінчив 4-класну Кременчуцьку міську школу (1911), Юнацьку школу прискореного випуску, гімназію ім. Тараса Шевченка (Каліш, 1924) та агрономічно-лісовий факультет УГА (м. Подєбради, 1929). Від 21 листопада 1921 р. по травень 1924 року перебував у Каліші в таборі ч. 10 для інтернованих. Спогад «Найяскравіша подія,