Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Ілея відчинила свої ворота і вийшла назад на поле бою та околиці володінь Лугу. Вона побачила, що більшість пошкоджень вже усунуто, хоча деякі глибокі борозни в ландшафті все ще залишалися, а деякі з них все ще світилися від спеки. Барєри зникли, як і дерево, яке їй було доручено знищити.

Вона глибоко вдихнула, майже очікуючи, що в неї вдарить ще один сяючий камінь.

Натомість вона відчула телепатичний звязок.

.

І вона повертається. Помітно неушкоджена і повернулася на повну силу, - послав Луг.

Ілея посміхнулася. Я витратив чимало часу на свою медитацію.

— Отже, це те, що підживлювало вашу магію. Я припускаю, що це був ваш Четвертий Ярус Попелу?

?

Ілея кивнула. Я не додзвонився. Цей барєр також був заклинанням четвертого рівня?

.

— Так,— послав Луг.— Я не очікував, що ти змусиш мене ним скористатися. Думати, що ти проштовхнув повз навіть мою космічну магію. Ваші четверті ешелони добре синергують.

Ілея зітхнула. Я все одно зазнав невдачі.

Ви не зазнали невдачі. Я налаштовую тебе на невдачу. Ви чесно розраховували прорвати мою оборону?

Ілея лягла на землю, дивлячись на небо. Зрештою, я думав, що наблизився до цього.

Ближче, ніж я думав. Але ні. Ваше творіння Попелу в поєднанні з іншими четвертими рівнями створюють жахливий великомасштабний наступальний потенціал, але вам все одно не вистачає чистої магічної сили.

.

Ілея повернулася вбік, щоб подивитися в бік лугу. — Якщо ти вже знав про це, то навіщо все це робити?

.

Я хотіла побачити, як ви не тільки намагаєтеся вижити. Я хотів знати, що ти можеш зробити в реальній битві.

Ви не використовували два свої четверті яруси. Припускаю, у вас є ще два? За іншу вашу магію? Життя і деревина, - сказала Ілея.

— Вірю. Але вони не призначені для того, щоб руйнувати. Використовувати їх у цьому поєдинку було б безглуздо.

? ?

То що ж це було? Ви хотіли мене перевірити? Щоб перевірити, чи я готовий? Вона зробила паузу. — А я?

.

Луг кілька секунд не відповідав.

.

— Ти.

.

Це чудово. Скажи мені, про що йде мова? — спитала Ілея і сіла.

.

— Це про тебе, Ілеє. Про свою силу. Про своє зростання. Про ваші ворота. Ваші вогні творіння. Твоя споконвічна зміна. Луг зупинився. Коли ви приїхали в Ерендар, у мене не було варіантів. У мене не вистачало часу. Ти прийняв уцілілих з моїх володінь і залишився, щоб допомогти мені перешкодити Дочкам Сефілона дістатися до твого царства. Від того, щоб достукатися до тих, кого я вирішив захищати. Тих, кому я допоміг прокинутися.

.

Я був готовий залишитися. Битися, поки нічого не залишиться, поки мене не поглинуть духи. Але ви запропонували інший спосіб. Ви привели мене сюди. Приніс нову мету в моє існування. Ці землі квітучі, сповнені життя. Знову ж таки, я зроблю все можливе, щоб захистити все це. Щоб спрямовувати істот тут до пробудження, і вести їх далі, з якою мудрістю я маю.

Але я ніколи не забував про царство, де я зявився. Я ніколи не забував своїх невдач. Я ніколи не забував про затемнення і про Дочок Сефілона в їхньому нескінченному голоді. Я бачив зростання сили в рамках угод. Я бачив Нес Мор Атул, Сову та Ісалтар, бачив силу Талінів та їхніх машин. Існування Джерел, знань, яких можна досягти за допомогою цього союзу. Те, що я дізнався про Фей, про творіння, про життя і пробудження. І навіть при всьому цьому. Здавалося, що це далеке майбутнє, щоб навіть подумати про плани щодо втраченого супутника Ерендара.

.

Ілея почала посміхатися.

— А потім ти вбив елементаля. Ви вбили ельфійських оракулів. А тепер ти зіткнувся зі мною, і ти вижив. Ваші вогні зачаровують, але я не знаю, чи буде цього достатньо, щоб по-справжньому вбити дух високого рівня. Сова вважає, що це можливо, і навіть Феї навмисно вводять в оману щодо цього питання.

Ілея. Я не знаю, з чого почати з Ерендара. Я не знаю, чи є ще живі істоти, і я не знаю, чи видалення духів призведе до змін. Але я не дозволю, щоб мій дім залишився в руках цих бездумних створінь, якщо я взагалі можу щось зробити, щоб це змінити. Так що скажете ви? Я чую, що ви завжди шукаєте нові мисливські угіддя.

.

Ілея підвелася і тріснула шиєю.

.

Вона взяла собі пляшку елю і розкрила її. Вона зробила ковток і посміхнулася.

— Ой, любий Нескінченний Луг. До біса так.

?

І ви усвідомлюєте ризики? — заговорила істота. Це не незначне прохання. Навіть поїхати туди.

.

Я думав про це останні кілька днів. Думав про те, чому. Про мою причетність до Угод. Але це не страх. Це мій друг, який просить мене про послугу. Найменше, що я можу зробити, це спробувати. І якщо я зазнаю невдачі, я спробую ще раз і знову.

?

Вона сіла на землю. Спочатку я поверну свою медитацію до сотні. Гадаю, у вас є спосіб доставити мене до цього царства?

У мене ще є якорі в Ерендарі. Але я не хочу відчиняти ворота. Це буде подорож в один кінець, ваші власні якорі тут – єдине, що поверне вас назад.

.

Я, чорт забирай, і там ворота не відчиню. Після того жахливого лайна, яке ти зробив з моїм раніше, - сказала вона.

.

— Ви розповіли мені про Оракул і його Четвертий Ешелон, що йде за вами в Кор. Раніше я попереджав вас про те, що ви відкриєте ворота в інші царства. Я сумніваюся, що є багато людей, які можуть зробити те, що зробив я, але якщо вони є...

. ! .

— Може бути й більше, — відповіла Ілея. Просто потрібно знайти спосіб протистояти цьому. Можливо, колись спробуємо. Салют! Це означає, що я можу знайти Айсі. Іноді вона думала про крижану стихію, яка все ще застрягла в Ерендарі.

Минув деякий час, і духи жадають магії. Не сподівайтеся, що вона залишиться живою.

— Вона жива, поки я не доведу протилежне, — сказала Ілея з широкою посмішкою. — У тебе ще є сльоза, яку я знайшов минулого разу?

Так, але коли ми вирушили в це царство, воно втратило будь-який звязок, яке мало, і виснажило ману. Память тепер і залишок елементалу. Якщо ти