Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

— Коро... король Фелікс, Джейн казала, що у вас є надздібності... Ви, мабуть, могли б показати нам якийсь фокус...

Фелікс не відводив із батька Джейн свого крижаного погляду.

— Коли я потрапив у цей світ, мої сили зникли.

- Ах, - голос її батька зірвався на істеричний смішок, - так-так, звичайно, я розумію, ваші сили зникли, - він нарочито співчутливо розвів руками в сторони.

Вистава батька була просто нестерпною. Після того, що Джейн їм наговорила, вони все одно їй не вірять. Для них вона невиліковно хвора, що привела такого ж схибленого, як вона сама. Фелікс прибрав з колін столову серветку і поклав її на стіл.

— Напевно, мені час йти, дякую за вечерю, — Фелікс і сам зрозумів сарказм батька Джейн.

- Король Фелікс, - відклавши іграшки, раптом заговорила Анабель і підбігла до нього.

Всі присутні принишкли, Лексі вся напружилася, ніби готуючись, якщо доведеться, кинутися рятувати дочку від божевільного чоловіка.

- Так, ти щось хотіла?

Анабель уважно подивившись йому в очі, сказала:

— Джейн розповідала, що ви допомагали дітям, які народилися не такими, як інші. Щоб вони могли грати й радіти разом з рештою... Так ось... У мене в класі є хлопчик Біно, він народився без частини руки, і він завжди такий сумний, коли ми граємо в м'яч. Ви не могли б прийти до нашої школи та подарувати йому руку? Я так мріяла про зустріч з вами, - її очі іскрилися такою неймовірною добротою, що всі в приміщенні мимоволі були зворушені від такого прохання, лише Лексі гнівно поглядала на Джейн, розлючена тим, що вона вбила в голову Анабель свою безглузду фантазію.

Фелікс обережно взяв дівчинку за руку і, дивлячись їй у вічі, сказав:

— На жаль, у вашому світі я не маю такої сили, щоб допомогти твоєму другові, але я маю дещо інше... Гроші. Я встиг трохи заробити поки жив тут, і думаю, мені вистачить на прекрасний протез руки для цього хлопчика. І він буде нітрохи не гірший за справжню руку. Ви зможете грати у м'яч разом. Ти скажеш Джейн його ім'я, і ми допоможемо йому разом, згода?

Личко Анабель світилося від щастя, вона не відривала від Фелікса своїх величезних сірих очей.

— Мені так шкода ваших батьків, я навіть перестала їсти восьминогів, чесно-чесно, та наче їх навпаки треба з'їдати, але тоді їх ще більше вирощуватимуть для людей. А якщо всі перестануть їх їсти, вони будуть нікому не потрібні, і, може, тоді всі повиздихають і...

- Анабель! Припини, які слова ти кажеш! - Лексі, люто схопивши дочку за руку, обернулася до Джейн. - Вона від тебе не тільки нахопилася нісенітниць і небилиць, так ще й словечок... Семирічна дівчинка мріє про те, щоб повиздихали всі восьминоги, бо нібито їхній величезний представник убив його родину.

Все обличчя Лексі палало від блідо-рожевого до фіолетового кольору.

- Мамо, не треба!

— Замовкни, ми йдемо!

— Мамо, не кажи так! - Дівчинка з силою вирвала свою руку, гнівно стиснуту Лексі, - Ти образиш короля Айронвуда!

- Ніякий він не король! - І вона додала більш м'яким голосом, - Мила моя, твоя тітка хвора і цей чоловік теж нездоровий, ми обов'язково їм допоможемо. — і повернувшись до Джейн, так само м'яко промовила, — Люба моя, я знаю, тобі потрібна моя допомога, але зараз я не можу, вибач, те, що в це вірить моя дочка, вище моїх можливостей.

Схопивши Анабель за руку, вона потягла її до передпокою і почала одягати доньці чобітки. Фелікс, мовчки підвівшись, так само попрямував у бік передпокою, спеціально витримуючи пристойну відстань від Лексі та дівчинки. Всі піднялися проводити гостей, що поспішно збиралися. Мама стояла вкрай розгублена, не знаючи, що робити. Втішати старшу дочку, негайно перевірити стан онуки у психолога, підтримувати молодшу або так і простояти мовчки. На обличчі батька Джейн читалися ті самі емоції. Фелікс застібав пальто, а Анабель одягала шапку, коли вона раптом заговорила, звертаючись до Фелікса.

— Знаєте, ми можемо з вами більше не побачитися, я хочу сказати, що дуже люблю качок мандаринок, я все про них знаю і… — Лексі тремтячою рукою намагалася застебнути блискавку в неї на куртці. — Я б хотіла, щоб в Айронвуді з'явилися мандаринки, Джейн говорила у вас дуже красиві озера, качкам там сподобалося б, а людям було б так тепло на душі від їхнього прекрасного вигляду. Якщо зможете туди повернутись, захопіть із собою одну з них, будь ласка.

Після її слів Фелікс швидким спритним рухом поклав Анабель щось у руку і, не прощаючись ні з ким, вийшов за двері. Лексі застібнувши, нарешті своє власне пальто грізно сказала:

— Зараз же віддай те, що у тебе в руці!

- Мамо, це моє, це подарунок від короля Айронвуда!

Лексі вчепилася дочці в руку із залізною хваткою, і після нетривалої боротьби їй таки вдалося розчепити пальці дитини. На руці дівчинки лежала маленька помаранчева скляна пташка. Вона була ніби жива, з синіми пір'їнками на голівці, з чорною облямівкою на грудці, така сама, як на всіх картинках бачених Джейн у кімнаті племінниці.

                                                                                 * * *