read-books.club » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

123
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 134 135 136 ... 150
Перейти на сторінку:
щось на кшталт з’їздити за хлібом у магазин за рогом на машині для перегонів. «Кінґ» був у парі сотень кілометрів від «Росінанта». Схоже було щоб вистачило реактивного наплічника і добрячого поштовху. Натомість він летів на одному найшвидших суден у системі Юпітера в режимі «чайника57» на п’яти відсотках потужності через уламки недавнього бою. Він міг відчути як «Рейзербек» рветься з упряжі, відповідаючи на кожну цівку пари впертим докором. Відстань до флагмана з пробитим бортом була такою малою, а простір довкола настільки підступним, що програмувати курс зайняло б більше часу аніж йти на ручному. Але навіть у такому кволому ритмі, здавалося пінасу непросто утримувати прову направлену на «Кінґ».

Ти не хочеш туди потрапити, - здавалося каже йому корабель, - це поганюче місце.

- Ні-ні, я направду не хочу, - відповідав він, погладжуючи консоль перед собою, - просто довези мене туди одним шматком, домовились друже?

Масивний шмат того, що колись було есмінцем пропливало повз, гострі краї продовжували жевріти теплом. Джим штурвалом відвів «Рейзербек» подалі від літаючих уламків. Прова знову з’їхала з курсу:

- Рвись як собі хочеш, але ми йдемо туди куди треба мені.

Якась частина Голденового розуму була розчарована тим, що переліт був таким небезпечним. Він ніколи не літав на Іо до цього дня, і краса місяця, що опинився на краю монітору заворожувала. Масивний вулкан з розплавлених силікатів з іншого боку супутника викидав частинки так далеко у космос, що був помітний в небі хвіст. Шлейф холонув і ставав спреєм кристалів силікатів, які відбиваючи світіння юпітеру виблискували немов діаманти на чорному тлі. Якісь з них ставали частинами тоненьких юпітеріанських кілець, яких викинуту прямо з гравітаційного колодязю Іо. При будь-яких інших обставинах це було б красиво.

Але небезпечний політ вимагав концентрації усієї уваги на приладах і екранах поперед нього. Як завжди, зростаюча озія «Аґати Кінґ» плила собі в середині хмари уламків.

Підійшовши на близьку відстань, Голден просигналив автоматичній системі докування, але як і очікувалося ніхто не відповів. Він підлетів до найближчого зовнішнього шлюзу і наказав «Рейзербеку» підтримувати постійні п’ять метрів відстані. Перегоновий корабель не був розрахований на стикування з іншим кораблем у просторі. У нього була відсутня навіть рудиментарна труба для стикування. Його подорож на «Кінґ» мала завершитися короткою прогулянкою у вакумі.

Авасарала отримала від Саутера головний код підміни і Джим наказав пінасові передати його. Шлюз миттєво відчинився.

Капітан заряджав балони повітрям у шлюзі «Рейзербека». Як тільки він потрапить на нгуєнівський флагман, то довіри повітрю не буде, навіть у точках перезарядки скафандрів. Нічого з «Аґати» не може бути допущене в середину скафандру. Нічого.

Коли індикатор наповненості ємностей дихальної суміші досяг 100%, він увімкнув радіо і викликав Наомі: - я виходжу.

Вимкнув магнітні черевики і різким поштовхом кинув себе з зовнішнього шлюху в бік земного судна.

- Маю відео пристойної якості, - відказала Наґата. У нього в шоломі горів індикатор увімкненої камери. Старпом могла бачити усе, що бачить він. Це заспокоювало і в одночас підкреслювало самотність, наче телефонуєш товаришу, який живе дуже далеко.

Джим запустив шлюзування. Дві хвилини, за які «Кінґ» зачиняв зовнішній люк і накачував повітря в камеру здавалися вічністю. Не було жодної можливості що його чекатиме в середині, коли відкриються внутрішні двері. Голден поклав руку на пістолет з байдужістю, якої не відчувалося.

Внутрішні двері відчинилися.

Раптовий галас радіаційної тривоги захисного костюму ледь не зупинив йому серце. Підборіддям вимкнув звукову тривогу. Подумав і лишив систему вимірювання внутрішнього рівень радіації увімкнутою. Ця інформація не була йому корисною, хоча костюм запевнив його що триматиме безпечний рівень і це було добре.

Голден вийшов з шлюзу у маленьке приміщення сповнене шафами і реактивними ранцями. Виглядало воно безлюдним, але шурхотіння в одній з шаф насторожило його і якраз вчасно, бо тут-таки чоловік у формі флоту ООН вискочив з шафи і замахнувся важким гайковим ключем Джимові в голову. Через важкий костюм капітан не міг рухатися швидко і ключ з дзвоном оперіщив його по шолому.

- Джим! – закричала Наомі у навушниках.

- Помри, виродку, - в одночас з нею заволав чоловік. Він замахнувся вдруге, але на ньому не було магнітних черевиків тож без відштовхування від палуби, яка б надала йому точку опори, замах не призвів ні до чого іншого як кружляння чоловіка у повітрі. Голден вихопив ключ з його рук і вкинув геть. Лівою рукою зупинив обертання противника, а правою дістав пістолет.

- Якщо ти пробив мені костюм, то я тебе через шлюз викину, - сказав Голден. Він почав гортати екран статусів костюму, тримаючи любителя гайкових ключів на прицілі.

- Виглядає все в порядку, - мовила Наомі з полегшенням у голосі, - ні червоних ні жовтих сигналів. Цей шолом міцніший аніж здається.

- Ти що, в дідька, робив у цій шафі? – запитав Джим

- Я тут працював, коли…це …потрапило на борт, - відказав той. Він був невисоким, добре збитим з світлою шкірою і коротко стриженим червоним, мов вогонь, волоссям. Патч на костюмі стверджував що його прізвище ЛАРСОН, - всі двері задраєно через надзвичайний локдаун. Я тут і лишився, немов в пастці але через внутрішню систему безпеки міг бачити що відбувається. Сподівався ухопити скаф і вибратися через шлюз, але і його задраєно. Доречі, як ти тут опинився?

- В мене коди доступу адміралтейського рівня, - відказав йому Голден і тихіше запитав у Наомі, - при теперішньому рівні радіації, які шанси на порятунок у нашого друга?

- Непогані, - відказала Наомі, - за умови, що ми за пару годин доправимо його у лазарет.

Потім звернувся до Ларсона:

- Добре, ти підеш зі мною. Нам треба в КІЦ. Відведи мене туди якнайшвидше, і я заберу тебе з цієї помийниці.

- Так сер! – відповів чоловік, віддаючи честь.

- Він вважає що ти адмірал, - реготнула Наомі.

- Ларсоне, вдягніть скафандр. Швидше.

- Сер, так сер!

Скафи що були на складі при шлюзі, мали як мінімум власний запас повітря. Це могло зменшити ураження від випромінення, якого набрався молодий моряк. А герметична оболонка знімне ризик зараження протомолекулою, поки вони пробиратимуться через корабель.

Джим чекав поки Ларсон влізе в скафандр, потім передав коди підміни на люк і той відчинився:

- Після вас, Ларсон. Командно-Інформаційний центр, так швидко як зможете. Якщо зустрінемо когось, особливо когось хто блюватиме, відходьте і довірте його мені.

1 ... 134 135 136 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"