Читати книгу - "Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб."

Вправа 1. «Стогін». Для виконання цієї вправи сядьте на стілець, зберігаючи положення «тіло на кілочок», тобто не відкидайтеся на спинку стільця, тримайте спину прямо. Це допомагає правильній роботі дихального апарату. Уявіть, що у вас болить горло або голова. Неголосно стогніть, вимовляючи звук «м» з метою «заспокоїти біль, відволіктися від нього». Не крекчіть! При кректанні звук не тягнеться, а є глухим, коротким, зв'язки напружені. Все повинне бути вільним: м’язи обличчя, шиї, ніг, рук. Плечі опущені. Шия настільки вільна, що голова трохи нахилилася вниз або вбік.

Поволі, перевіряючи свободу м’язів, рухайте головою вниз, уліво, управо, продовжуйте в той же час «стогнати». Не затискайте звук. Стогін вільний, на середній ноті, властивій вашому розмовному мовленню. Рот закритий, але губи зімкнуті не щільно, а лише злегка з’єднані.

Ви скоро відчуєте, як легко, без жодного напруження голосових зв’язок звук заповнить головні резонатори, почнуть вібрувати губи, вібрація відіб’ється на твердому піднебінні, в носоглотковій порожнині. Резонацію можна відчути навіть фізично, прикладаючи пальці рук до губ, до лоба, до тім’ячка, до потилиці.

Закріпіть звук «м», поступово приєднуйте до нього голосні звуки: а-о-у-е-и-і.

Зберігаючи положення попередньої вправи й продовжуючи «стогнати», поволі, без напруження опускайте злегка нижню щелепу «Мма...» і зараз же закривайте рот, продовжуючи стогнати «унамм». Головне — м’язова свобода. Працює тільки дихальний апарат. Можна ускладнити цю вправу, здійснюючи тренування голосу шляхом додавання до звука «м» інших голосних. При виконанні цієї вправи потрібно стежити, щоб голосні не завалювалися в порожнину рота.

Вправа 2. «Колисанка». Пригадайте, як, заколисуючи дитину, м’яко й вільно наспівують знайому фразу колискової мелодії:

мммммммм

Ось і наспівуйте цю мелодію на всіх голосних, добиваючись м’якої атаки звуку:

АААААААА

Запам’ятайте цей стан м’язової свободи в області глотки й відчуття того, що «гойдаєш» голосні діафрагмою.

Вправа 3. «Маляр». Уявіть, що фарбуєте раму вікна, супроводжуючи рухи руки (рухи по вертикалі) словами «вгору, вниз, вгору, вниз...»

Не затискайте п’ясть, вона повинна бути вільною, рухи її — легкими, м’якими. Спочатку маленькі мазки тільки п’ястю. За нею йдуть слова — такі ж короткі.

Рухи стають упевненішими, ширшими (від ліктя), а слова — крупнішими, голос підіймається все вище, разом з рухом руки.

Потім руки запрацювали від плеча. Широкий мазок вгору й униз. Голосний у слові ще ширший, голос підіймається ще вище й опускається ще нижче.

Поступовість підвищення й пониження голосу — важлива складова мовлення. Вона свідчить про витримку, володіння собою, своїми відчуттями, голосом.

Вправа 4. «Літаючі кульки» (розвиток діапазону голосу). Уявіть, що високо в повітрі літають повітряні кульки, полічіть їх.

Вправа 5. «Поверхи» (розвиток діапазону голосу). Уявіть, що підіймаєтесь сходами з групою студентів. Вони стомилися. Своїм голосом ви прагнете підбадьорити їх:

і перший поверх, і другий поверх, і третій поверх, і четвертий поверх, і п’ятий поверх.

Звук прямує не вперед, а неначе вгору по сходах — у голову! Слова «кладіть» все вище й вище (це фіксує рух руки), від грудного в середній, потім в головний регістр.

Допомагайте рукою. Сміливіший підйом — ширший рух руки. Важко відразу спустити голос у «підвал»? Знов допоможіть рукою. Опускаючи руку, розслабте об’єм глотки. Підвищуючи голос, нічого не змінюйте в мовленнєвому апараті. Та ж свобода. Жодних змін.

Вправа 6. Скрутіть з паперу трубку діаметром 3-4 см. Прикладіть її до губ. Вимовляйте голосні (склади, слова, тексти), намагаючись, щоб вони звучали в трубці.

Робота над дикцією починається з артикуляційних вправ

Вправа 1. Тренування нижньої щелепи. Необхідною умовою чіткого, правильного мовлення є уміння правильно відкривати рот. Це пов’язано з роботою нижньої щелепи.

Вихідне положення: голова тримається прямо, підборіддя у звичному зручному положенні, губи зімкнуті. На рахунок «один» щелепа опускається на відстань ширини двох пальців (середнього й вказівного), язик лежить вільно, кінчик його — біля нижніх різців; губи зберігають округлу форму, зуби не оголюються. При тренуванні потрібно стежити за тим, щоб голова не нахилялася, вся увага повинна бути зосереджена на опусканні щелепи. На рахунок «два» фіксуємо відкрите положення рота; на рахунок «три» рот закритий. Вправа повторюється б разів поспіль.

Вправа 2. «П’ятачок» (тренування губних м’язів). Вихідне положення: зуби зімкнуті, губи в звичному спокійному стані.

На рахунок «один» губи зібрати в «п’ятачок», а потім, прагнучи не розтискати «п’ятачок», робити кругові рухи: праворуч, униз, ліворуч, угору; повторити цей круг 3—4 рази, після чого стільки ж разів зробити цю вправу зліва направо.

Вправа 3. «Почухування». Нижні зуби торкаються верхньої губи і злегка почухують її, потім той же рух роблять верхні зуби, торкаючись нижньої губи. Вправа повторюється 3—4 рази.

Вправа 4. Тренування м’язів язика. Вихідне положення: рот відкритий, язик лежить плоско, кінчик язика біля нижніх передніх різців.

На рахунок «один» кінчик язика підіймається до верхніх передніх зубів; на рахунок «два» язик опускається у вихідне положення (кінчик язика біля нижніх різців); на рахунок «три» кінчик язика підіймається до альвеол; на рахунок «чотири» язик у початковому положенні; на рахунок «п’ять» кінчик язика за альвеолами; на рахунок «шість» — початкове положення. Вправа повторюється 3—4 рази.

Робота над голосними звуками Вправа 1. У цій вправі, як і в подальших,