read-books.club » Публіцистика » Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"

102
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства" автора Юрій Михайлович Канігін. Жанр книги: Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 134 135 136 ... 139
Перейти на сторінку:
нічого цікавого не міг повідомити про зустріч з А. П. Александровим та Є. П. Веліховим. Тільки й сказав:

— Не вірять вони нам, вимагають аргументів.

Ніч з 26 на 27 квітня Гуру провів майже без сну. Сидів у лоджії, вкрившись пальтом, і дивився на завмерлу площу Перемоги. Вранці запитав:

— У який бік Прип'ять?

Я показав праворуч, де вдалині червоніли вогники телевізійної вежі. Недовго думаючи, Гуру вирішив поїхати до Чорнобиля. Я з неохотою супроводжував старого. Доїхали ми до Вишгорода. Оглянули там старовинний храм часів Київської

Русі, який, признаюсь, ледве розшукали. Вже на подвір'ї церкви Гуру зазначив:

— Саме тут колись знаходилась друга за значущістю реліквія України — найдавніша з усіх відомих у світі ікона Богоматері. Про неї ми вже згадували.

У лиху годину в Росії завжди зверталися до неї за допомогою. Ікону приносили на Бородинське поле разом із Смоленською Богоматір'ю: російське військо, починаючи з Кутузова, цілувало її перед битвою. Коли фашистські війська стояли за 20–30 кілометрів від Москви, Богоматір винесли на Красну площу. І це при Сталіні! На параді 7 листопада 1941 року війська проходили повз мавзолей, а потім — Спаські ворота, де була друга трибуна — поміст, на якому єпископ Олексій (невдовзі став патріархом усієї Русі) здіймав хрест. Поряд стояла Чудотворна Богоматір. І — диво! Атеїстичне виховані солдати як один знімали шапки, декотрі хрестилися, в усіх світлішали обличчя. І йшли вони далі, озираючись, усміхаючись радісно й здивовано. Йшли вони відразу на передову. Сталін знав, що робив… Ефект був вражаючий. Думаю, сила тих солдатів подесятерилася. За місяць розпочався великий наступ 1941-го.

— Відомо також, — вів далі Гуру, — що Г. К. Жуков (а то була харизматична, доленосна для Росії особистість), коли його призначили керувати підмосковною операцією, пішов до Успенського собору вклонитися Богоматері. Він знав історію цієї ікони й склав обітницю повернути їй справжнє ім я і встановити її знову у Вишгородському соборі. Коли визволили Київ, він порушував це питання перед Сталіним. Але марно. Тоді Жуков привіз і поставив у Володимирському соборі Києва розкішну ікону Богоматері. Чого у Володимирському? Бо Вишгородський у той час (та ще й сьогодні, як бачите) був у жахливому стані. Ікона Жукова, як багато хто її називає, й досі стоїть зліва від входу, біля рамки з мощами св. Макарія. Така ось зворушлива історія.

— Звідки він привіз ікону?

— Узяв її в одному з розбитих храмів Воронежа ще у 1943 році й возив за собою.

…Було близько 10-ї ранку. Ми прийшли на зупинку й почали чекати автобус до Прип'яті. Гуру розпочав нову оповідь:

— Знаєте, звідки назва така — Прип'ять? Від слова «припинати», або «розпинати». Коли князь Володимир запровадив християнство, тутешні волхви збирали народ у лісових нетрях і закликали до непослуху. Довелося дружинникам ловити цих характерників і страчувати, припинаючи до дерев. Ідолів Перуна в цих місцях незабаром знищили, а от повалити постаті Велеса — бога землі, квітуючої під сонцем, — так і не вдалося. Народ стояв на смерть, кажучи: «Ми — Велесові онуки. Убийте нас, але Велеса не чіпайте». І так по всій Київській землі. І ви знаєте, Володимир змушений був піти на поступки. Прип'ять — один із заповідників Рун-віри.

Так говорив Гуру й усе поглядав, чи не йде автобус. Але дивно — ми чекали вже близько години. На зупинці зібралося багато людей, а транспорту не було. Взагалі на трасі не було руху. Люди висловлювали різні припущення. І раптом повз нас у бік Києва промчали легковики, в основному чорні «волги», і в них можна було розгледіти людей… у якихось, пробачте, «намордниках». Надто дивний вигляд мали маски і на обличчях дітей… Було таке враження, що з машин на нас дивилися свинячі рила. І тут я почув:

— Респіратори!

Згодом повз нас летіли цілі кавалькади машин. Як потім з'ясувалося, це терміново покидали свої дачі й місця відпочинку сім'ї всіляких начальників.

— Респіратори! — чомусь саме це слово лунало тривожним рефреном у юрмі.

Гуру схопив мене за руку.

— Юрію Михайловичу, це ВОНА!

— Хто «вона»? — не второпав я.

— Зірка Полин!

Тут мене як обухом по голові!.. Кажу це не задля красного слівця. Здається, на моєму обличчі Гуру побачив таке збентеження, що став мене втішати. Ролі наші помінялися. То він був у стані тривожного очікування й розгубленості, а я, думаючи, що інтуїція старого оманлива, втішав його і навіть насміхався з нього, а тепер, навпаки, він побачив моє сум'яття і почав заспокоювати мене. Я дивився на Гуру, як на всесильного чарівника, — на таке блискуче підтвердження завбачення я ніяк не сподівався. А він внутрішньо торжествував, розуміючи, що не до часу демонструвати свій тріумф.

— От бачите! А вони відвертали носи від мене! — показував Самден пальцем кудись убік.

Не буде перебільшенням сказати, що той випадок остаточно змінив мій світогляд. Усе, що раніше говорив мені Гуру, все, що я на той час прочитав у Біблії, висвітилося для мене новим світлом. Хотів би я тепер подивитися в обличчя ідеологів АЕС, до яких звертався Гуру, точно вказуючи дату, місце, характер і розміри катастрофи. «Ось тобі й голос німоти!» — дзвеніло в моїй голові.

ПРО «КІНЕЦЬ ЧАСІВ» НАС ПОПЕРЕДЖАВ ЩЕ ПЛАТОН

Самый жестокий господин — это бывший раб.

Платон

Мені запам'яталися слова Гуру про Чорнобильську катастрофу як «реальний початок кінця'', кінця того бездуховного світу, в якому такі удари долі стають неминучими. Вплив цієї катастрофи на спрямованість думок мас, на психологію і вчинки керівників усіх рівнів можна уподібнити внутрішній пружині, яка, випрямляючись, підштовхувала процес, що знаменував собою «кінець більшовицьких часів». Події ці добре відомі: прихід до влади М. С. Горбачова, вихід Литви зі складу СРСР, криваві події в Баку, Тбілісі, Біловезькі угоди про розпуск СРСР і утворення СНД, серпневі події 1991 року, заборона КПРС та інші. Хоч би щоб там не говорили, а за ними стояв Чорнобиль, в усякому разі його присутність і вплив на менталітет учасників згаданих вище подій не можна заперечувати.

А події ці — тепер усім зрозуміло — стали доленосними не лише для України чи колишнього СРСР, а й для всього людства. Вони не могли «пройти» поза увагою біблійних пророків. І я попросив Гуру проаналізувати найважливіші віхи нашої недавньої історії з позицій Біблії.

Нижче наводиться мій переказ його записок на цю тему. В них ідеться про крах комунізму в СРСР, а отже і в Україні.

— Ми тепер краще розуміємо теорію і практику фашизму й сталінщини, маоцзедунізму

1 ... 134 135 136 ... 139
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"