Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

заспокоїла її. Вона просто знала, що робити, і хоча це явно не посилювало її сприйняття, це майже відчувалося. Вона припускала, тому що все її єство знало, на чому зосередитися, і куди спрямувати ресурси. Ідеальна синергія, з усім, що я є.

Ілея подивилася на свою руку, стиснуту в кулак. Вона знову лягла на спину і заплющила очі, вирішивши спробувати помедитувати, поки таємничі бурі проносяться повз.

Вона задумалася, чи мав рацію Тріан. Задумався, чи справді вона напружується більше, ніж зазвичай. Але я робив це раніше, коли це було необхідно.

Ілея посміхнулася. Гадаю, це означає, що він мав рацію. Принаймні частково. Продовження боротьби з Вітром Авера було моментальним вибором. Але я припускаю, що моє бажання якнайшвидше вдосконалюватися на випадок, якщо мені доведеться зіткнутися з Архітектором, могло вплинути на мене підсвідомо.

Важко знайти баланс, коли я обоє отримую задоволення від того, що я роблю, і маю так багато причин для цього. Чи варто шукати менш могутніх монстрів? Чи варто допомагати тренувати вартових?

.

Поки що я думаю, що буду просто медитувати.

А потім, добре. По одному селезню за раз.

.

Ілея кілька разів прокидалася від медитативного стану, коли в неї прямо влучала таємнича блискавка. Завдяки своєму пізнанню у неї було достатньо часу, щоб підняти щит і трохи попелу, але це виявилося найшвидшим способом повернутися до своєї медитації відразу після цього.

Години минали, здавалося, за лічені хвилини. У певному сенсі Ілея відчувала себе схожою на те, що вона відчувала в храмі Азаринта, за кілька тижнів до того, як вона розблокувала і вирівняла своє заклинання Моргання досить далеко. Вона часто відчувала бажання піти полювати на наступну істоту, але зупинила себе. У певному сенсі я відчував себе правильним залишитися тут. Дихати. Не бути серед зайнятого життя Угод, готуючись до загрози, яка може зявитися завтра, через десять років, або не зявитися взагалі.

, 100

Вона відчувала бажання досліджувати, боротися, якщо щось трапиться, але більше в даний момент вона просто хотіла бути тут, побути в тиші серед штормів. До цього часу вона вже вичерпала свої доступні 100 секунд у своєму четвертому рівні медитації, а це означало, що більше не було продуктивної потреби залишатися тут і медитувати.

Тим не менш, вона вирішила залишитися. Це рішення, як вона зясувала, змусило її посміхнутися. Мені здавалося, що це правильно.

— Є кілька цілей із чотирма позначками, до яких Акі міг би вас направити, — послав Луг через півдня.

.

Ілея побачила, що ніч знову настала.

.

— Думаю, я залишуся тут ще трохи, — відправила вона назад.

.

Луг знову заговорив до неї, коли вранці зійшло сонце.

?

— Ви дійшли якихось висновків?

.

Ілея відкотилася вбік, наче дивилася на дерево далеко вдалині, під землею. Що приємно посидіти і помедитувати деякий час. Хоча, гадаю, я завжди це знав.

Споглядання існування і власного розуму, власного буття — це диво і привілей, але така ж необхідність. За саме життя, — відповіла істота. — Що змусило тебе забути?

.

Ілея посміхнулася. Багато чого, я думаю. Він просто був зайнятий. Та сама проблема з моєю владою, що веде до відповідальності, але така ж безліччю можливостей, які зявилися як з Акі, так і з вами. Останні кілька тижнів були досить насиченими. Був близький до смерті кілька разів більше, ніж могло бути потрібно.

?

— А це взагалі потрібно?

Вона посміхнулася. Навряд чи є щось більш хвилююче, ніж близький бій з чимось таким же сильним або сильнішим, ніж я.

.

Я радий, що ви знайшли якусь перспективу. Я розбудив тебе від трансу, тому що Печатки під Гаванню були зламані кілька хвилин тому. Вони чекають на твою присутність, якщо ти захочеш бути там, — послав Луг.

.

Ілея сіла і потягнулася, позіхаючи, перш ніж згадала, що нічого не їла більше, ніж цілий день. Ця думка змусила її злегка посміхнутися. Я піду перевірю. Не можу ігнорувати це зараз, коли вони вклали стільки часу та зусиль.

.

— Ти міг.

.

Так, я знаю. Але, можливо, вони знайдуть щось цікаве, — надіслала вона і зосередилася на позначці, яку мала на Несі.

— Як тільки ти закінчиш, Ілея. Можливо, є щось, що ми можемо обговорити, — послав Луг, його голос у її розумі був споглядальним. Невпевнена в собі, яку вона рідко сприймала.

Вона застосувала своє заклинання Трансфер третього рівня і зламала шию. Я дам тобі знати, коли повернуся.

876

Розділ 876 Золоте світло

876

Розділ 876 Золоте світло

.

Ілея прибула до приголомшливої присутності барєрної магії. Вона побачила яскраві щити, які все ще були на місці в Гавані.

Тюлені всі були там, ширяли в повітрі, як і раніше.

?

— Вона приходить, — заговорив Нес, і її білі очі взяли її в себе. — А ти знову виріс. Я не думаю, що ви знайшли легкий шлях до влади?

— Все те саме, — сказала Ілея.

.

Ми повинні бути вдячні, що вона все ще жива, - сказала Яна збоку. Ми просто чекаємо на Ніваліра та Мир Іву, тоді ми можемо починати.

Я змогла швидко їх отримати, зрозуміла Ілея, але вирішила не втручатися. Можливо, це непотрібне і коротке затримування, але вони впоралися б з тим, щоб дістатися сюди самостійно. Вона посміхнулася сама до себе і влаштувала попелясте крісло неподалік, викликавши собі першу їжу та ель за тисячі, а може, й мільйони років.

.

І на смак він був майже таким же смачним, як вона сподівалася. Основа з картопляного пюре із зеленню та маслянистим соусом, заправлена обсмаженою та ідеально приготованою рибою. Перша з чотирьох страв.

Вона закінчила здоровою порцією торта, розділивши половину з Миром Івою, коли приїхала.

Через кілька хвилин до них приєднався Нівалір, на його обладунках і шкірі залишилися сліди крові та опіків.

— Не дбав про те, щоб прибратися? — спитав Сципіон.

— прошипів Нівалір, хоч і в спокійній манері, що, тим не менш, зображувало ні.

?

Тоді ти закінчив? — запитав ельф, дивлячись на Ормонта.

— буркнув карлик, схрестивши руки.

Тоді давайте почнемо, ми тут досить довго, - сказала Яна.

.

Ілея дивилася, як усі вони займають свої позиції перед відповідними печатками. Вона побачила, як Мир Іва ковтком доїдає торт, що залишився.

.

Акі був готовий, тепер присутні чотири Кати, у тому числі кілька варіантів Центуріона, які чекали позаду.

Ілея також підвелася,