Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Але наразі в цій кімнаті ти єдиний маєш реальний мотив.

— Тобі потрібен мотив. Гаразд, — Максим легко знизав плечима. — Коли цей чоловік прийшов до моєї клініки, у нього на руках були підроблені аналізи з Морфеуса, — він кивнув на Андрія, з якого при згадці його клініки миттєво злетів сон.

— Ми не займаємось підробками чи фальсифікацією.

Максим багатозначно хитнув головою:

— Ти, може, і не займаєшся. Але важко контролювати цілий штат людей.

Андрій сів назад. Марія з тугою глянула на годинник на стіні.

— Ти маєш ці аналізи? Там мають бути прізвища, підписи.

Максим відкрив фото з одним з бланків на смартфоні й поклав його перед Андрієм. Той одразу спохмурнів, як побачив печатку: 

— Можеш мені перекинути всі бланки?

— Без питань. Який номер? 

За хвилину Андрій надиктував номер, отримав у месенджері фотографії та похмуро кивнув: 

— Дякую.

Запала тиша, яку порушувало лише тихе крапання крана. Костянтин, якому цього разу навіть чаю не запропонували, скосив нервовий погляд на глек кави у новій крапельній кавоварці, що стояла біля раковини:

— Коло не звузилось. Маємо дві клініки повних медичного персоналу, який міг це скоїти, — він покосився на Максима. — Ти казав, у вас якісь проблеми з системою?

Той лише відмахнувся:

— Технічний збій. Нічого особливого.

Костянтин недовірливо вигнув брову:

— І у твого авто теж технічний збій?

Максим зневажливо скривився:

— Перерізати гальма міг будь-який підліток. 

— Але не будь-який підліток знає, що треба різати не до кінця, щоб гальмівна рідина не витекла одразу, — заперечив Сергій та мимоволі позіхнув. — Отже, що ми маємо. Найбільше шкоди поки нанесли злочинцям — Костянтину та Максиму. Найбільше підозр поліції падає на Андрія. Але, загалом, — він похитав головою, — якщо трохи допомогти поліції, то все може впасти тільки на Максима. 

— Тобто, я вбивця, який сам собі підрізав гальма?

— Ти вбивця, який має недоброзичливців та ворогів,  — в голові Сергія пазл склався. Він вдарив долонями по столу та підвівся. — Зранку я йду до поліції.

Максим цокнув язиком: 

— Удачі з цим, — і хоча він не мав сумнівів, що поліція — найменша проблема, Костянтин сумнівався та вагався. 

Де багато детективів, там убивця без мотиву.

Марія втомлено позіхнула, прикрила рота долонею та вголос запропонувала:

— Ви не проти, якщо я піду? Мені правда рано вставати, — о шостій вона вже мала б бути на виставці, щоб все підготувати до відкриття, а думки про самі лише вбивства та злочини.

— Так, зараз всі підемо. Отже, завтра я піду до поліції та викладу всі факти. І якщо зі мною щось станеться, — багатозначно зауважив Сергій, — то всі присутні знатимуть, хто винен. 

Максим нахилився до вуха Ярини: 

— Ти точно впевнена, що ви не маєте кровного зв'язку? — в тихому голосі вгадувалась насмішка. 

Вона скосила на нього ображений погляд:

— Не знаю. Мені, звісно, мало що відомо про особисте життя батька, але він не може бути старшим за сина лише на десять років. 

Він посміхнувся та поправив її волосся. 

Андрій та Марія побажали всім доброї ночі. Ярина та Максим попрямували до дверей, коли до них з-за спини наблизився Костянтин:

— Я відвезу тебе додому, — він ледь не скривився, як побачив, що вони тримаються за руки.

— Знаєш, після того, що сталося, я б не хотів залишатися сам. Думав заночувати у Ярини, — Максим стримано посміхнувся й озирнувся на шоковану такою заявою дівчину.