Читати книгу - "Дружина мандрівника в часі"

з ноги на ногу, й долівка рипить; жінка обертається й помічає мене, її обличчя випромінює радість; я вражений: це ж Клер, стара Клер! вона йде до мене, так повільно; обіймаю її.

Понеділок, 14 липня 2053 року (Клер вісімдесят два)

Клер: Цього ранку все довкола чисте; гроза лишила по собі гілля, розкидане по подвір’ю, зараз вийду та позбираю його; пісок на пляжі оновився і мовби заново вистелений рівною ковдрою з відбитками дощу, лілійники зігнулись та блищать у білому світлі сьомої години ранку. Сідаю за стіл із чашкою чаю; дивлюсь на воду, слухаю. Чекаю.

Сьогоднішній день не вельми відрізняється від усіх попередніх. Встаю удосвіта, надягаю широкі штани і светр, розчісуюсь; готую грінку та чай.

Сідаю і дивлюсь на озеро; роздумую, чи прийде він сьогодні. Цей раз не надто відрізняється від усіх попередніх, коли він ішов, а я чекала. Хіба що тепер у мене є інструкції: я знаю, що рано чи пізно Генрі прийде. Інколи міркую: чи не заважає ця моя готовність, це моє очікування статися диву? Проте у мене немає вибору. Він прийде, а я чекатиму на нього тут.

…він же не міг уже стримать ридання, —

Сльози ллючи, обнімав свою вірну й розумну дружину.

Як мореплавцям жадана земля, що з’явиться врешті

В час, коли добре збудовані сам Посейдон серед моря

Вщент розіб’є кораблі, злим вітром і хвилею гнані,

Й мало хто з тих мореплавців на берег із сивої піни

Випливе з тілом, яке солоний намул роз’їдає,

Й вийде на землю жадану він, радий, що лиха уникнув, —

Радісно так їй було на свого чоловіка дивитись,

Рук вона білих від шиї його не могла відірвати.

З «Одісеї» Гомера [69]

Подяка

Творення книги – це таїна. За цим нудно спостерігати, проте воно дарує найбільше задоволення людині, яка пише. Тому із великою вдячністю та глибокою повагою я хотіла би подякувати кожному, хто допомагав мені писати і друкувати «Дружину мандрівника в часі».

Спасибі Джозефу Регалу за те, що сказав «Так» і за науку в підступних шляхах друкування. Це був вибух. Дякую чудовим людям видавництва «МакАдам/Кейдж», особливо Аніці Стрейтфелд, моєму редактору, за терпеливість, турботу та пильну увагу. Велике задоволення працювати з Дороті Каріко Сміт, Пет Волш, Девідом Пойнтдекстером, Кейт Нітце, Томом Вайтом і Джоном Грей. Також спасибі Мелані Мітчел, Еймі Столл, Таші Рейнолдс. Велике дякую Говарду Сандерсу і Каспіану Деннісу.

Фонд «Регдейл Фаундейшн» підтримав цю книгу численними курсами. Дякую їхньому чудовому колективу, особливо Сільвії Браун, Енн Г’юз, С’юзан Тіллет і Меліссі Мошер. І дякую Художній раді Іллінойсу і платникам податків Іллінойсу, які нагородили мене стипендією за прозу у 2000 році.

Подяка бібліотекарям і колективу, колишньому і теперішньому, бібліотеки Ньюбері: Доктору Полу Гейлу, Барту Сміту і Маргарет Куліс. Без їхньої щедрої допомоги Генрі закінчив би роботою в мережі кафе швидкого приготування «Старбакс». Я б також хотіла подякувати бібліотекарям столу довідок публічної бібліотеки «Еванстон» за їхню терплячу допомогу в різноманітних дивних запитах.

Я вдячна видавництву «Рендом-гаус» за використання цитати і за переклад Р. Л. Вінга вірша Ву Чена. Переклад з’явився в «Ілюстрованій книзі перемін». Також я рада, що змогла включити матеріал з чудової книги А. С. Байята «Володіння».

Дякую виробникам паперу, які терпляче поділилися знаннями: Мерилін Сворд і Андреа Петерсон.

Спасибі Роджеру Карлсону з книгарні «Букменс Аллей» за багаторічні щасливі пошуки книжок і Стіву Кей із крамниці «Вінтаж Вініл» за те, що мають у наявності усе, що я хочу послухати. І дякую Керол Пріето, головному агенту з продажу нерухомості.

Велика подяка друзям, сім’ї та колегам, які читали, критикували і вносили свої знання та досвід: Лін Розен, Дені Раш, Джонель Ніффенеґґер, Ріва Лерер, Лізі Гарр, Роберту Владова, Меліссі Джей Крейг, Стейсі Стерн, Рону Фальзоне, Марсі Генрі, Джозі Кеарнс, Керолайн Престон, Біллу Фредерік, Берт Менко, Патриції Ніффенеґґер, Джоніс Аджі, і членам вищого класу романів міста Айова 2001. Спасибі Полі Кемпбелл за допомогу з французькою мовою.

Особлива подяка Алану Ларсону, невичерпний оптимізм якого давав мені хороший приклад.

Остання і найкраща подяка Крістоферу Шнебергеру: я чекала на тебе, і тепер ти тут.

Примітки

1

І так далі (лат.).

2

Переклад В. Стуса.

3

«Келмскот-прес» – приватна книгодрукарня, заснована англійським поетом і художником Вільямом Моррісом у 1891 році. Використовувала традиційні технології книгодрукування. Видавала дорогоцінні книги малим накладом. «Твори» Чосера – найвідоміша книжка друкарні й одне з найбільших досягнень Морріса.

4

Австрійський живописець і графік.

5

Американський художник-модерніст українського походження.

6

Тайський гострий суп на основі кокосового молока.

7

Популярне тайське карі з м’ясом та картоплею.

8

Шніцель, начинений сиром та шинкою і панірований у сухарях.

9

Американська темношкіра співачка, королева соулу.

10

Відома американська шеф-повар, ведуча кулінарних передач.

11

Художня течія, послідовники якої пропагували повернення до ремісничих народних джерел творчості на противагу індустріалізації.

12

Так (фр.).

13

Корейська страва на основі рису.

14

Швидко! (іт.)

15

Заходь! (фр.)

16

Американський типограф, розробник шрифтів.

17

Вірш у прозі Жорж-П’єра Моріса де Ґерена.

18

Ілюстрована рукописна книга, найвизначніший твір ірландського мистецтва VIII–IX століття.

19

До побачення (фр.).

20

Картина Жоржа Сера, французького художника-неоімпресіоніста.

21

Бейсбольне поле у Чикаґо.

22

На місці злочину (лат.).

23

Не раз (нім.).