read-books.club » Драматургія » Вибрані твори 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибрані твори"

299
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вибрані твори" автора Антон Павлович Чехов. Жанр книги: Драматургія / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 132 133 134 ... 153
Перейти на сторінку:
мені Шарлотту накинула…

Варя. Негоже ж тобі одній, серденько, їхати. В сімнадцять років!

Аня. Приїздимо до Парижа, там холодно, сніг. По-французькому я розмовляю жахливо. Мама живе на п’ятому поверсі, приходжу до неї, а в неї якісь французи, дами, старий патер з книжкою і повно диму, так незатишно. Мені враз стало так шкода мами, так шкода, я охопила її голову, стисла руками й не можу випустити. Мама потім все ластилась, плакала…

Варя (крізь сльози). Не кажи, не кажи…

Аня. Дачу свою біля Ментони вона вже продала, у неї нічого не залишилось, нічого. У мене теж не залишилось жодної копійки, ледь доїхали. І мама не розуміє! Сядемо на вокзалі обідати, і вона замовляє найдорожче і на чай дає лакеям по карбованцю. Шарлотта теж. Яша так само замовляє собі порцію, просто жахливо. У мами ж лакей Яша, ми його привезли сюди…

Варя. Бачила негідника.

Аня. Ну що, як? Проценти сплатили?

Варя. Де там!

Аня. Боже мій, боже мій…

Варя. В серпні будуть продавати маєток…

Аня. Боже мій…

Лопахін (зазирає у двері і мекає). Ме-е-е… (Відходить).

Варя (крізь сльози). От так би й вдарила його. (Погрожує кулаком).

Аня (обіймає Варю, тихо). Варю, він посватався? (Варя заперечливо хитає головою). Він я^е тебе кохає… Чому ви не освідчитесь, чого ви чекаєте?

Варя. Я так гадаю, нічого у нас не вийде. У нього справ багато, йому не до мене… І уваги не звертає. Бог з ним, тяжко мені його бачити… Всі говорять про наше весілля, всі вітають, а насправді нічого нема, все немов сон… (Іншим тоном). У тебе брошка, ніби як бджілка.

Аня (сумовито). Це мама купила. (Іде до своєї кімнати, каже весело, по-дитячому). А я в Парижі на аеростаті літала!

Варя. Серденько моє приїхало! Красуня приїхала.


Дуняша вже повернулась з кофейником і варить каву.


Варя (стоїть біля дверей). Ходжу я, серденько, цілий день по господарству і все мрію. Віддати б тебе за багатого чоловіка, і я б тоді була спокійніша, пішла б собі в пустинь, потім у Київ… у Москву, і так би все ходила по святих місцях… Ходила б і ходила. Ліпота!

Аня. Пташки співають у садку. Котра зараз година?

Варя. Певно, третя! Час тобі спати, серденько. (Входячи у кімнату до Ані). Ліпота!


Входить Яша з пледом, з дорожньою сумкою.


Яша (йде через сцену, делікатно). Тут можна пройти-сь?

Дуняша. Вас і не впізнати, Яшо. Який ви стали за кордоном.

Яша. Гм… А ви хто?

Дуняша. Коли ви звідси виїздили, я була отакою… (Показує од підлоги). Дуняша, Федора Козоїдова донька. Ви не пам’ятаєте!

Яша. Гм… Огірочок! (Озирається і обійма її).


Вона скрикує і випускає блюдечко. Яша хутко виходить.


Варя (на дверях, невдоволеним голосом). Що тут таке?

Дуняша (крізь сльози). Блюдечко розбила…

Варя. Це на добре.

Аня (вийшовши із своєї кімнати). Треба б маму попередити: Петя тут…

Варя. Я наказала його не будити.

Аня (замислено). Шість років тому помер батько, через місяць потонув у річці брат Гриша, гарненький семилітній хлопчик. Мама не перенесла, пішла, пішла не озираючись… (Здригається). Як я її розумію, коли б тільки вона знала!


Пауза.


А Петя Трофимов був Гришиним учителем, він може нагадати…


Входить Фірс, він у піджаку й білому жилеті.


Фірс (іде до кофейника, заклопотано). Пані тут будуть каву пити… (Надіває білі рукавички). Готова кава? (Суворо до Дуняші). Ти! А вершки?

Дуняша. Ох, боже мій… (Хутко виходить).

Фірс (порається біля кофейника). Ех, ти, недотепа… (Бурмотить до себе). Приїхали із Парижа… І пан колись їздив до Парижа… на конях… (Сміється).

Варя. Фірсе, ти про що?

Фірс. Чого зволите? (Радісно). Пані моя приїхала! Дочекався! Тепер хоч і померти… (Плаче з радощів).


Входять Любов Андріївна, Гаєв, Лопахін і Симеонов-Пищик; Симеонов-Пищик у чумарці із тонкого сукна і шароварах. Гаєв, входячи, руками і корпусом робить рухи, ніби грає на більярді.


Любов Андріївна. Як це? Дай-но згадати… Жовтого в куток! Дуплет в середину!

Гаєв. Ріжу в куток! Колись ми з тобою, сестро, спали от у цій самій кімнаті, а зараз мені вже п’ятдесят один рік, хоч як це дивно.

Лопахін. Так, час спливає.

Гаєв. Кого?

Лопахін. Час, кажу, спливає.

Гаєв. А тут пачулями пахне.

Аня. Я спати піду. На добраніч, мамо. (Цілує матір).

Любов Андріївна. Любе дитятко моє. (Цілує їй руки). Ти рада, що вдома? Я ніяк не можу отямитись.

Аня. Прощавай, дядю.

Гаєв (цілує їй лице, руки). Бог з тобою. Як ти схожа на свою матір! (До сестри). Ти, Любо, в її роки була точнісінько така.


Аня подає руку Лопахіну і Пищикові, виходить і зачиняє за собою двері.


Любов Андріївна. Вона дуже стомилась.

Пищик. Шлях же довгий.

Варя (Лопахіну і Пищикові). Що ж, панове! Третя година, пора й спокій дати.

Любов Андріївна (сміється). Ти все така ж, Варю. (Пригортає її до себе, цілує). Ось вип’ю. кави, тоді всі підемо.


Фірс кладе їй під ноги подушечку.


Дякую, рідний. Я звикла до кави. П’ю

1 ... 132 133 134 ... 153
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані твори"