Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

телепортувалася, щоб уникнути бурі списів, знову її попіл був вражений, знову її таємниче закляття спалахувало з кожним ударом. І все ж вона побачила, як спис попелу розбився об ліве око Оракула, палаючий попіл розповсюджувався широко і далеко, розтікаючись крізь темний туман, як їй того хотілося.

,

Вона зцілювала і зцілювала, захищала, як могла, і розсіювала свої вогнища. Вона знову націлила рушницю, ще одну пекучу лінію білого полумя на палаючу форму туману, схожу на істоту. Вона почула голосіння тепер, коли її вогонь продовжував поширюватися, дюйм за дюймом захоплюючи всю висоту і ширину її ворога. Це вже не звучало як гнів, як втрата. Це було схоже на подих, випущений в кінці довгої подорожі, на вершині гори. Це звучало як полегшення.

,

Ілеї більше не доводилося захищатися від будь-яких списів. Вона летіла в повітрі, на висоті сотень метрів над тонким шаром води, спостерігаючи, як темний туман захоплює її полумя. Незабаром єдиними звуками, що залишилися в тонкій тканині цього простору, були мерехтіння полумя і биття серця однієї людини.

,

Ілея не могла дихати, бо не було повітря. Її крила мовчали. Вона почула, як шум відлунював у її свідомості, але не зводила очей з палаючих останків Оракула, її вогонь уже поширювався на воду. Списи знову розкинулися, в осередки туману. Вона почекала і побачила єдину тріщину в безкрайньому білому кольорі, за яким виднілося темне і вузлувате дерево, позбавлене всієї вологи. Ще одна тріщина. Пил зявлявся позаду, тріщини розширювалися в павутину, коли тремтіли вогники вигаданого простору, джерело закляття зникло зі смертю Оракула.

.

Павутиння вирвалося назовні, і простір розколовся, мозаїка Проклятих боліт, яку було видно до того, як пролунав гуркіт, хвиля магії вирвалася назовні, коли простір зруйнувався.

Ілея ворушила крилами і летіла туди, куди її втягнули в білі очі Оракула. Її мантія була ціла, тіло не постраждало. Тепер вона дихала. Вона відчула запах землі. Волога. Тепло болота, коли вода стікала в пиловий кратер, залишилося там, де була істота. Вона приземлилася, перш ніж її крила розпустилися, заплющила очі і здригнулася, відчувши мурашки по шкірі.

Тумани швидко розсіювалися.

.

Ілея зітхнула. Раз, потім два. Вона розплющила очі з усмішкою і тріснула шиєю, вдалині каркали Ворони, лунало виття тисячі Страшних Звірів. Вона побачила, як перша з них кинулася до кратера, спотикаючись об пил, перш ніж вони побачили її форму.

Ілея вітала їх, її попелясті кінцівки кидалися назовні, розриваючи плоть і кістки, пронизуючи черепи, коли тіла шмагали і кидали в прийдешню хвилю звірів і чудовиськ. Вона вбила Оракула, ці істоти не становили для неї небезпеки. Вона сіла на стілець, зроблений з попелу, і викликала пляшку, наповнену елем, і молоток, зроблений зі срібла. — Насолоджуйтесь рештою, — сказала вона і розслабилася, попіл зливався в копії, зроблені з неї, кожної з яких більш ніж достатньо, щоб протистояти оскаженілим звірам.

Вона не пропустила відпливаючого пульсу магії, зосередженої люті та крові, націлювалася на неї і піднімалася з кожною істотою, приведеною до спокою.

Срібні нитки і істоти, зроблені з попелу, боролися з чудовиськами, багато з них билися один з одним, розриваючи плоть зубами і кігтями. Ілея пила зі свого елю і дивилася, як її молот роздирає ельфійських звірів магії крові, деякі з них чинили опір довше, а інші відбивалися від її попелу, знищеного своїми братами в повному хаосі. Після перших хвилин залишилося небагато, лише ті, кому пощастило, і ті, хто був вищого рівня.

Тепер пил був покритий гілками та плоттю, каламутна вода текла густа й червона.

.

Один із Жахливих Звірів відхилив кілька срібних ниток, прорізаючи пробуджені маріонетки Мовчазної Памяті поодинокими ударами кігтів, сліди крові слідували за кожним ударом, коли його магія наростала знову і знову. Його оточили інші Страшні Звірі поблизу, а невдовзі й попелясті копії Ілеї. Побитий і зцілений, знову і знову, він нарешті був приведений на землю попелястим екземпляром, опираючись магії крові, він бив його знову і знову, поки від його голови і мозку не залишилося нічого, крім мякоті.

Мало хто з інших чинив опір так довго, хоча одна з копій Ілеї була знищена численними звірами, і тихо повернулася, коли Ілея допила свою пляшку.

.

Решта примірників приєдналася до неї, Мовчазна Память впала на землю перед нею, червоний самоцвіт світився.

.

Останній пульс досяг її, перш ніж чари вщухли. Вона вже добре уявляла, в якому напрямку їй треба йти, щоб зясувати, звідки взялося це явище. Але спочатку Ілея хотіла перевірити свої нагороди.

– 2510

Ви перемогли Плаче Оракул Загублених – рівень 2510

– 620

Ви перемогли Страшний звір – 620 рівень

.

– 321

Ви перемогли Жахливий звір – рівень 321

822 –

Вічний Аркан досяг 822 рівня – Нараховано пять очок характеристик

.

841 –

Вічний Аркан досяг 841 рівня – Нараховано пять очок характеристик

816 –

Попелястий титан досяг 816-го рівня – присуджено пять очок статистики

.

835 –

Попелястий титан досяг 835-го рівня – присуджено пять очок характеристик

815 –

Споконвічний арбітр досяг 815-го рівня – присуджено одне очко статистики

.

834 –

Споконвічний арбітр досяг 834-го рівня – присуджено одне очко статистики

3 21

Оплот Попелу досягає 3-го рівня 21

3 13

Спис Попелу досягає 3-го рівня 13

3 15

Опір магії туману досягає 3-го рівня 15

Ілея довго сиділа і дивилася на цифри. Вона знала про діапазон рівня Оракула від Ветерана, відчула його магію, але була настільки поглинена боротьбою, що ніби забула, що це означає. Я просто вбив щось на рівні Лугу.

Вона зітхнула, потім усміхнулася. Ну, насправді це було не розумно, тому не впевнений, що це має значення.

.

Хоча вона вже не могла цього заперечувати. Можливо, Вітер Авера був древнім, готовим померти, можливо, істоти, яких вона вбила в морях Кору, були чужинцями, не такими могутніми, як інші в тому ж діапазоні. Але тепер вона повалила Оракула.

.

Це вже не були істоти, які повністю вийшли з її царства.

.

Вона приєдналася до них.

.

Двадцять рівнів для однієї істоти.

.

Після того, як вона знищила цілі полчища монстрів, вона знала, що це означає, знала, наскільки могутньою вона стала.

.

І все одно вони були б лише деякими з багатьох. З деякими істотами вона зіткнеться. Можливо, одного дня саме вона помре. Але не сьогодні.

,

Вона посміхнулася, дивлячись на свою нову загальну кількість очок навичок . Досить,