read-books.club » Сучасна проза » Білі зуби 📚 - Українською

Читати книгу - "Білі зуби"

240
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Білі зуби" автора Зеді Сміт. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 131 132 133 ... 174
Перейти на сторінку:
третього тисячоліття. Тепер мені треба ця стаття набраною, і наступну я диктуватиму вам сходу — вам треба перетелефонувати всім ламбетським членам, і листівкою…

— А так, містере Топпс, але дайте мені моментик… Це не може бути ніяка інша дата, правда ж, містере Топпс? Я казала вам, я це відчувала хребтом.

— Я не знаю, наскільки ваш хребет має з цим до справи, місіс Бе. Звісно, краще довіряти скрупульозному текстовому аналізу, виконаному мною і моїми колегами…

— І, мабуть, Богом, — сказала Айрі, метнувши на нього лютий погляд і обнімаючи Гортенз, яка тряслась від ридань. Гортенз поцілувала Айрі в обидві щоки, і Айрі посміхнулася її теплим сльозам.

— Так-так, Айрі Амброзія. Я така рада, що ти зараз поряд. Я пружила ціле сторіччя — я вруодилася на самому його пучатку в землетрус і я пубачу, як у його кінці Другий землетрус зітре навіть слід гріха і зла. Славайсу! Все так, як він, врешті-решт, обіцяв. Я знала, я дочекаюсь. Мені лишилось тільки сім років чекати. Дев’яносто два! — Гортенз недбало прицмокнула. — Шо! Моя баба жила сто три роки, і ше мугла би жити, якби вчасно переступила того шнурка, об який зашпорталась, і впала, і забилась. Я доживу. Я буду жити, скілько треба. Моя мати прийняла муки, щоб я пубачила цей світ — але вона знала справжню церкву, і вона випихнула-таки мене на цей світ у найскладніших обставинах, шоб я могла пубачити цей святий день.

— Амінь!

— А так, амінь, містере Топпс. Вдягайтесь у Господні обладунки. Ну, Айрі Амброзія, будь мені свідком, когди я це кажу: я буду там. І я поїду на Ямайку, щоб пубачити це там. Того Божого року я поїду додому. І ти можеш туди поїхати, якщо ти навчилась у мене і слухала мене. Ти їдеш на Ямайку у двохтисячному році?

Айрі скрикнула і підскочила до бабці, щоб її обняти.

Гортенз обтерла сльози фартухом.

— Славайсу, я прожила ціле сторіччя! Правдою і дубром я жила все це сторіччя з його кривдами і неправдами. І дякую тобі, Господи, що я пучую грім в обох кінцях.

Маджід, Міллат і Маркус.
1992, 1999

Фундаментальний — прикм.,

1. Такий, що дотримується основ своєї роботи; що докопується до причин.

2. Такий, що слугує засадою або засновком; необхідний або обов’язковий. Також — первинний, оригінальний; такий, від якого походить інше.

3. Такий, що стосується фундаменту будівлі.

4. Про пласт: такий, що лежить у самому низу.

Фундаменталізм — ім. (прикм. + — ізм). Суворе дотримання ортодоксальних релігійних доктрин або поглядів; головним чином — віра в абсолютну непомильність релігійних текстів.

«Новий короткий оксфордський словник англійської мови»

Собі запам’ятай:

Кохання — лиш кохання,

Зітхання — лиш зітхання,

А справжнє виникає,

Як час спливає

«Як час спливає» (пісня 1931 р.), Герман Хапфельд[7] 16. Повернення Маджіда Магфуза Муршеда Мубтасіма Ікбола

— Пробачте, ви ж не будете це палити, чи не так?

Маркус заплющив очі. Йому зовсім не подобалася ця конструкція. Він завжди ледь стримувався, щоб не відповісти таким же мовним збоченням: так, я не збираюся палити це. Ні, я збираюся палити це.

— Пробачте, я сказала, ви ж…

— Так, я чув, що ви сказали, — м’яко відповів Маркус, повертаючись праворуч, щоб подивитися на свою співрозмовницю, з якою ділив поруччя, спільне для їхніх пластикових крісел. — А що — є якась причина, чому б я цього не зробив?

Роздратування вмить розвіялося, коли він побачив тоненьку, ніжну азіаточку з милою щербинкою між передніми зубами, у військових штанях і з довгим хвостом чорного волосся, яка тримала на колінах (з усіх можливих речей!) примірник його дослідження з минулої весни (у співавторстві з романістом Сюрреєм Т. Бенксом) — «Час, коли тіло вибухне: пригоди в нашому генетичному майбутньому».

— Так, є причина, туда його так. У цій залі Гітроу палити заборонено. Саме в цій залі. Тим більше, не будете ж ви палити чортову люльку! І ці стільчики стоять один біля одного, а в мене астма. Достатньо причин?

Маркус приязно стенув плечима:

— Так, більш ніж достатньо. Добра книжка?

Такого досвіду в Маркуса ще не було. Зустріч з одним із його читачів. Зустріч з одним зі своїх читачів у чекальній залі аеропорту. Він усе своє життя писав академічні тексти, тексти, аудиторія яких була маленькою і обраною, і його читачі майже всі були йому знайомі. Він ніколи не випускав своїх книжок у зовнішній світ, наче той атракціоніст, що випускає своїх голубів і не знає, в який бік вони полетять.

— Перепрошую?

— Не хвилюйтесь, я не палитиму, якщо вам це заважає. Я просто цікавився, чи це хороша книжка.

Дівчина зморщила личко, яке зовсім не було таким милим, як Маркусові здалось на перший погляд: лінія щелеп була надто крутою. Вона закрила книжку, половину якої вже прочитала, і подивилася на обкладинку так, наче забула, про яку книжку йдеться.

— А, та нічого так. Трохи нафіг дивакувата. Трохи компостує мізки.

Маркус спохмурнів. Ідея книжки належала його агенту — чтиво для

1 ... 131 132 133 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білі зуби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білі зуби"