Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

— А я недооцінив тебе, Зінато.

Вона лише знизала плечима.

— У вас ще є час виправити цю помилку.

***

У будинок вар Іяда старший євнух з'явився після полудня.

Про що двоє чоловіків розмовляли за зачиненими дверима, не чули навіть слуги, однак не помітити переможної посмішки на обличчі гостя, щойно той вийшов, було вкрай складно.

Лорд Зафір же здавався почорнілим від люті. Його трясло від гніву, а самовладання вистачило лише на те, щоб не зірватися на ганебний крик.

— Підступний зрадник, мерзенний хробак! Та за кого він себе має? — голос Зафіра, який схилився над столом із паперами, вібрував і зривався. — Я! Я вийняв його з глушини, ввів у вище коло, зігрів милістю і обдарував заступництвом, щоб тепер отримати такий удар у спину?

Рука, що тримала перо, здригнулася, на папері залишилася безформна чорнильна пляма. Зафір у гніві зім'яв ледь почату записку і кинув її в камін.

— Я дав тобі все! Усе! Я ж тебе і знищу, — прошипів він собі під ніс. — Я принесу твою голову північанину як вибачення за смерть Іліяса. О стихії, я був сліпий і глухий! Як можна було так помилитися?!

Він ще довго міряв кроками кімнату, стиха лаючись. Потім усе ж заспокоївся, повернувся до столу і швидко накидав записку:

«Лорду Вафі бен Зір'ябу.

Шляхетний пане, прошу Вас і Вашого шановного друга, лорда Анвара бен Фуада, вшанувати сьогодні ввечері мій дім своїм візитом. Є важливі новини, про які Ви повинні дізнатися негайно.»

Він поставив розмашистий підпис і, запечатавши лист воском, викликав слугу.

— Віднеси негайно. Але спершу передай охоронцям, що сьогодні ввечері вони мають тримати зброю напоготові. І поклич у кабінет моїх синів. Обох.