Читати книгу - "Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб."

Важлива умова гучності голосу — польотність. Цим терміном фахівці визначають здатність посилати свій голос на відстань і регулювати гучність.

Суттєве значення має гнучкість, рухливість голосу, уміння легко змінювати його, підкоряючись змісту, слухачам. Рухливість голосу, передусім, торкається його змін по висоті. Висота — тональний рівень голосу. Цікаво, що людський голос може вільно змінюватися по висоті в межах приблизно двох октав, хоча в звичайному мовленні ми задовольняємося трьома — п’ятьма нотами. Діапазон — обсяг голосу. Межі його визначаються найвищим і найнижчим тонами. Звуження діапазону голосу призводить до появи монотонності. Одноманітність звучання притупляє сприйняття, присипляє його.

Добре поставленому голосу властиве багатство тембрального забарвлення. Тембр — забарвлення звуку, яскравість, а також його м’якість, теплота, індивідуальність.

Усі ці властивості голосу виробляються спеціальними вправами. Розвиток голосу — процес індивідуальний і потребує неабияких зусиль. Свідоме тренування голосу (зміна спрямованості звуку в певні місця резонування) може вплинути на зміну його тембру, зняти неприємні відтінки (гугнявість, верескливість), знизити загальний тон. Експериментально доведено, що низькі голоси (порівняно з високими) краще сприймаються слухачами, більше їм подобаються, вони мають більший вплив на аудиторію. Систему вправ для тренування голосу можна знайти в роботах З. В. Савкової і В. П. Чіхачева про голос лектора.

Аби зберігся голос треба слідкувати за верхніми дихальними шляхами, нервовою системою, режимом харчування. Голосовий апарат дуже чутливий до гострої, подразнюючої їжі. Дуже холодні, дуже гарячі, гострі страви, алкогольні напої, паління викликають почервоніння слизової оболонки порожнини рота, глотки. Для уникнення сухості в горлі фахівці рекомендують полоскати горло розчином соди та йоду.

Варто запам’ятати такі поради:

— монотонне мовлення стомлює м’язи голосового апарату, оскільки тоді функціонує тільки одна група м'язів. Чим виразнішим є мовлення, тим воно корисніше;

- не можна швидко ходити в холодну погоду після тривалої роботи голосового апарату, оскільки при інтенсивних рухах дихання частішає, стає глибшим і більше холодного повітря потрапляє в дихальні шляхи.

Для оратора чіткість вимови — професійна необхідність, що сприяє правильному сприйняттю слухачами його мовлення. Дикція — це ясність і чіткість у вимові слів, складів і звуків. Вона залежить від злагодженої та енергійної роботи всього мовленнєвого апарату, який включає губи, язик, щелепи, зуби, тверде й м’яке піднебіння, маленький язичок, гортань, задню стінку глотки (зів), голосові зв’язки. Активну участь у мовленні беруть язик, губи, м’яке піднебіння, маленький язичок і нижня щелепа, тому їх можна й необхідно тренувати.

Невиразним мовлення буває через звучання «крізь зуби», ковтання кінцевої приголосної або звуків усередині слова. Декому властива нечітка вимова свистячих і шиплячих приголосних через нерухому верхню та мляву нижню губу.

Удосконалюючи дикцію, ви, насамперед, маєте звернути увагу на відпрацювання артикуляції — руху органів мовлення. Цьому допомагає спеціальна артикуляторна гімнастика, що включає, по-перше, вправи для розминки мовленнєвого апарату і, по-друге, вправи для правильного відпрацювання артикуляції кожного голосного та приголосного звука.

Так, сюсюкання, яке виникає, якщо людина дуже сильно притискає язик до внутрішньої сторони верхніх зубів чи кладе його на зуби, можна легко позбутися: треба навчитися ховати язик за зуби. Звук «с» вимовляється при нестислих зубах: язик лежить унизу, ледве торкаючись нижніх зубів. Корисні вправи з сірником у зубах. Є й нескладні вправи для ліквідації шепелявості, гаркавості, млявості голосу, гугнявості тощо.

Безперечно, швидко позбутися неправильних навичок неможливо, але праця, терпіння, регулярне тренування дадуть прекрасні результати.

Швидкість загалом і тривалість звучання окремих слів, складів, а також пауз у поєднанні з ритмічною організованістю, розміреністю мови становлять її темпоритм. Це дуже важливий елемент мовлення, оскільки, як влучно наголосив К. Станіславський, «... інтонація й паузи самі по собі, крім слів, володіють силою емоційної дії на слухача».

Швидкість мовлення залежить від індивідуальних якостей людини, змісту її мовлення й ситуації спілкування. Оптимальний темп мовлення українців становить близько 120 слів за хвилину (англійців ~ від 120 до 150). Але, як засвідчують експериментальні дані, спілкуючись з дітьми й підлітками, треба говорити зі швидкістю 60—75 слів за хвилину. Тривалість звучання окремих слів залежить не тільки від їх довжини, а й від значущості їх у контексті. «Порожнє слово сиплеться, як горох з решета, — насичене слово повертається поволі, мов куля, наповнена ртуттю» (К. Станіславський). Чим важливіше слово, текст, тим повільнішим має бути мовлення.

Найбільш змістовну частину виступу ви маєте виголошувати уповільненим темпом, далі можна говорити швидше. Обов’язково уповільнюється мовлення, коли потрібно сформулювати висновок чи то визначення, правило, принцип, закон. Слід ураховувати й ступінь збудження аудиторії. Чим більше збуджені слухачі, тим повільніше й тихіше потрібно говорити виступаючому.

Для досягнення виразності звучання необхідно майстерно користуватися паузами — логічними та психологічними. Без логічних пауз мовлення буде неграмотним, без психологічних — млявим. Паузи, темп і мелодика мовлення в сукупності складають інтонацію. Монотонне мовлення викликає нудьгу, зниження уваги й інтересу. Академік І. П. Павлов називав нудьгу «сном з розплющеними очима». Мовлення людини, яка виступає перед слухачами, має привертати увагу своєю природністю, розмовним мелодійним малюнком і, на відміну від звичайної бесіди, бути контрастнішйм, виразнішим. Для розвитку інтонаційного багатства мовлення варто використовувати спеціальні вправи.

Отже, після об’єктивної оцінки своїх мовленнєвих даних треба приступити до регулярних занять: поставити дихання, відпрацювати дикцію, темпоритм, укріпити голосові зв’язки.

Голос оратора має бути яскравим, соковитим, звучним, чітким, привертати увагу, спонукати до мислення, дій, а не заколисувати.