Читати книгу - "Кохати суворо заборонено, Олекса Чорна"

Я зіскочила з байку і подивилася на обрій, де непорушна темрява неба сходилася з рухливою темрявою води.

- Я приходжу сюди, коли треба трохи охолонути, - пояснив Бешкетник навіть раніше, ніж я задала питання.

Я була не проти, тим більше, що в самої в крові ще гуляв азарт бійки.

- Нам вдалося! – радісно вигукнула я і аж підскочила від напливу емоцій.

- Так, тільки мені в тому районі краще найближчим часом не показуватись, - хмикнув мій друг і подивився на мене з-під розпатланого чуба. – Звідки це в тебе такий хук правою?

- А звідти! – я зробила вигляд, ніби збираюся його вдарити, навіть викинула руку в його сторону, тільки на безпечній відстані. – О-па!

Бешкетник розсміявся:

- А якщо я дуну на тебе?

- Ну, якщо ТИ дунеш, то буде нокаут, - визнала я і, підкоряючись раптовому пориву, поцілувала його в губи. – Дякую тобі…

- Ясочко, ми ж не на роботі… - трохи зніяковів він.

Це була дещо дивна реакція, бо серед генераторів на загал було порушене якесь відчуття кордонів – дивно було б триматися осторонь чи боятися торкнутися чоловіка, з яким ти спала вже разів сорок.

- Як скажеш, - легко погодилась я, не бажаючи його бентежити, знову повернулась обличчям до моря, дістала з кишені здобутий прилад і стала з цікавістю його розглядати.

Бешкетник тим часом обійняв мене ззаду за талію і обережно поклав голову на моє плече.

Тепер час було робити наступний крок.

- Нику, мені заборонено спілкуватися з Пересмішником. Зможеш організувати нам зустріч?

Пару секунд я слухала шум моря.

- Гаразд.