Читати книгу - "Школа пані Фреймут: Етикет"

отримали право вчитися. Випускниці «жіночих шкіл» мали право на посаду виховательки в дворянських і купецьких родинах. До слова, курси, інститути такого штибу існували не лише у Харкові, Полтаві, Києві, та, попри сувору муштру й тілесні покарання, від яких страждали учениці, охочих здобути освіту було куди більше, ніж прагнення й коштів у їхніх батьків на навчання доньок, і при вступі перевагу надавали дітям дворян, а уже згодом і купців першої гільдії. Щоб скласти яскравіше уявлення, наскільки непристосованими для соціалізації були «родовиті панянки», варто перечитати «Інститутку» Марка Вовчка. Серед найвідоміших випускниць закладів виховання шляхетних дівиць — Олена Пчілка, Наталя Забіла, Софія Русова, Наталя Полонська-Василенко, Анна Ахматова та інші.

Примітки

1

Авторка цілком усвідомлено зловживає галицькими діалектизмами, бо справжня пані не цурається свого походження. А інші справжні пані вміють ґуґлити.

2

Авторка переконана, люди живуть у злагоді й любові, тож не зраджують. Слова ''зрада'', як і "рада", "зрадіти" й "розрада" — вигадали письменники, щоб було про що писати книжки.

3

Прим. ред. — Мені теж було… боляче визнати зраду. Шукала, кому виговоритися. Порозмовляйте про це з павучком, що поселився у вас на балконі. Я так і зробила. Павучок мовчки вислухав. Він мене зрозумів так, що я сама себе зрозуміла! Я нікому не розповіла — і він нікому не розповів.

4

«Постійність пам’яті» (ісп. La persistencia de la memoria; 1931; олія на полотні; 24 x 33 см) — відома робота Сальвадора Далі, нині тішить око відвідувачам Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку.