Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

— Über! Я хотів би вам побажати правильно каятися на сповіді та на до-о-опиті-і-і, мої золоті öсо-о-обини-и-и, — заспівав бородатий чоловік у розшитому золотом вбранні, з важким хрестом, густо прикрашеним дорогоцінним камінням, на бичачій шиї, — задля поряту-у-унку-у, а не в поги-и-ибель собі-і-і. Übe-е-еr!

У священника було те саме обличчя, що й минулого тижня у м’ясника, який розповідав, як процвітає м’ясна індустрія Üмперії. В голові Давида не спрацював зв’язок між спогадом і тим, що він бачив зараз, — вижити, йому хотілося просто вижити. Тому… Ось öсобина від бога, яка допомагає своїми мудрими порадами та повчаннями. Подумав погано про Üмперію — покайся. Порушив закон — покайся. Не помолився во здравіє Великого Вождя перед сном — покайся. Не перерахував частину зарплати на будівництво нового храму і потреби церкви — покайся. Наздогнала тебе прекрасна Äфродіта — тим більше покайся, щиро. Може, і не обійде стороною, але зате підеш на той світ зі спокійною душею. Пам’ятай, що ти лише слабка öсобина, ти нічого не вирішуєш, ні на що не впливаєш. Ти можеш тільки просити, але благородно — тихо. Можливо, тобі дадуть. Слухайся, схиляйся перед богом. Слухайся, схиляйся перед Великим Вождем. Все було дуже просто і зрозуміло в цих світлих висловлюваннях.

— Über! Нехай бережу-у-уть вас, раби-и божі-і-і, Господь Бог і Üмпе-е-ерія. Мо-о-ожемо повтори-и-и-ти! Übе-е-er! — словами священнослужителя закінчився випуск новин.

Давид виміряв пульс. Серце вдарило всього двічі за п’ятнадцять хвилин. Він продовжив дивитися архівні новинні ефіри аж до 15:00, коли по гучному зв’язку оголосили про обов’язковий медогляд у церемоніальній залі рівно за годину. Давид залишався біля üСкріна до останнього. Його нудило, але страх зустрітися з Äфродітою змушував поглинати все більше і більше новинного продукту.

У церемоніальній залі вишикувалася довга черга. Просувалася вона швидко. Четверо лікарів витрачали на öсобину рівно одну хвилину, прислухаючись до глухої тиші в грудях. Після чого ставили печатку в öсобовій справі — безсердечний/а!

Давид нервував. У голові звучав голос священника-м’ясника: «Покайся». Він підійшов до лікаря, той взявся прослуховувати груди. Тремтіння пробігло тілом Давида, він захвилювався ще більше. Доктор спідлоба подивився на нього, прислухався уважніше. Давида охопило передчуття серцевого удару. Тиск у грудях відчутно зріс, коли медик, який сидів поруч, дмухнув у свисток, що означало виявлення Herz-терориста. Лікар, який слухав Давида, відсторонився від нього, втративши будь-який інтерес. Саме в цей момент серце Давида забилося, забарабанила артерія на шиї. Підбігли правоохоронці, схопили щуплу дівчину років двадцяти п’яти й за ноги потягли по підлозі вже непритомну геть із зали. Давид сам ледь встояв на ногах. Доктор знову косо подивився на Давида.

— Über! Щось не так? Über! — запитав він суворо.

«Покайся», — голосніше зазвучало в голові Давида. Він набрав повні легені повітря, з його язика мало не злетіло каяття, ніби щось змушувало зробити «правильний вчинок заради Üмперії».

— Über! Хай живе Üмперія! Über! — вимовив він і замовк.

— Über! Можемо повторити! Über! — лікар ударив печаткою: «Безсердечний!».

Давида трясло. Він поспішив повернутися в архів. Загримувавши антиüскрінні стікери на скронях, спустився на найнижчий поверх архіву. Повільно просуваючись уздовж довгого коридору з полицями, він намагався думати про хороше, відганяючи нав’язливе бажання покаятися.

Через півтори години Максим знайшов Давида в напівтемряві на підлозі серед архівних полиць.

— Über! Друже, ти мене чуєш? Über! — Макс торсав Давида, той не рухався.

Ніяких ознак життя. Макс перевіряв дихання. Як раптом обличчя Давида спотворилося від болю. Максим намацав пульс. Серце Давида шалено калатало. Великі краплини поту проступили крізь пори на лобі. Макс нарахував 145 ударів на хвилину. Давид виглядав розгубленим і знесиленим. Макс допоміг йому дійти до туалету. Того вечора вони разом поїхали додому до Давида.

Вранці Давид виглядав усе ще паршиво. Йому не вистачало повітря, не терпілося вирватися з приміщення. Давид запропонував вибратися за місто — Максим погодився.

Вони перевірили зміни в Кодексі. За ніч скасували заборону на чоловічу стать. Обидва з полегшенням зітхнули. Однак їм заборонили «користуватися артикуляційним апаратом» поза домом, тобто вимовляти що-небудь вголос.

— …можна було б помовчати й уникнути штрафів і покарань, — продовжував штучний інтелект житла Дамблдор, — але вийшло ще й зобов’язання, згідно з яким усі, хто виходить назовні, протягом перших десяти хвилин повинні заспівати кілька рядків, присвятивши їх Üмперії або Великому Вождю. Можу запропонувати декілька найбільш слушних політично коректних композицій на вибір, якщо забажаєте, джентльмени. Über!

— Über! Спасибі, Дамблдоре. Думаю, ми впораємося.

Über! — відмовився Давид.

— Über! Дамблдор. Твій дім звуть Дамблдором? Über! — усміхнувся Макс.

— Über! Так, щоразу, коли я вимовляю це ім’я, мені якось легше стає, чи що… Не пам’ятаю в деталях, але тепер точно знаю, що назвав ШІ на честь персонажа з казкової історії. Über!

— Über! Я тобі розповім дещо пізніше… Ходімо? Über! Вони пішли до автостоянки.

— Ü-ü-ü-über! — досить голосно затягнув Давид, проходячи повз плакат із загадково усміхненим напівголим Великим Вождем, що в бірюзовій воді на тлі високих гір сидить верхи на киті-вбивці. — Присвячую ці рядки Великому і нашій наддержаві! Über!

Давид встав перед камерою, показово вклонився і заспівав:

У любви бесконечность.

Жаль, что мы — лишь искры…

Нам придётся дотлеть до — конца!

Все равны — безупречность:

Дворник или министр —

одинаково треснут сердца…

— Über! Ти з глузду з’їхав, — перебив його Макс і озирнувся по сторонах. — Ще й федеративною мовою співати! Über!

Вулиця, на щастя, була практично порожньою. Лише три молоді öсобини на автобусній зупинці жували жуйку, дивлячись на світ байдужими, порожніми поглядами. Інших свідків поруч не виявилося. А камери стеження, які реєстрували дії öсобин, сьогодні представляли лише потенційну загрозу, оскільки сотні мільйонів öсобин (можливо, й понад два мільярди або всі три) так чи інакше сьогодні будуть оштрафовані. Система спрацьовувала автоматично. Тож стражі не переглядали відеоматеріали в «грошові дні». Головне — державна скарбниця поповниться сьогодні на місяці вперед.

Максим схопив Давида за руку і потягнув геть, щоб якомога швидше сховатися за поворотом.

—