Читати книгу - "За горизонтом, Ерін Кас "

За столом весело і дуже голосно. Тости не вщухають, я навіть не встигаю поставити келиха на стіл, як доводиться підіймати його знову. І тільки Макар здається сумним, він наче літає десь далеко і абсолютно не слухає про що говорять друзі. Стискаю його руку під столом, він кидає на мене погляд і вимучено усміхається. В серці з’являється тривога. Значить, не все нормально, як він сказав. Щось його турбує, але мені не хоче говорити. 

— Закохані, ще рано прощатись, не відривайтесь від компанії, — говорить випивший Ілля, а Макар так на нього зиркає, що стає не по собі навіть мені.

— Що значить рано прощатись? — хапаюсь за його слова, але хлопець вже зрозумів свою помилку й удає, що не почув. Дивлюсь на Макара, погляд розгніваний, обличчя наче кам’яна маска. Ось-ось накинеться на Іллю з кулаками. — Макаре… — торкаюсь його плеча й підсідаю ближче. — Не мовчи, — всередині розростається тривога, а в голові купа варіантів і всі вони погані.

— Ходімо на вулицю, поговоримо, — підводиться й подає мені руку. За виразом обличчя коханого навіть здогадуватись не потрібно, і так зрозуміло, що розмова буде складною.