Читати книгу - "Який цей світ, Марія Миколаївна Влад"

А товариш-розбійник зачепив і свого Сусіда по хресту:

- Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

І брутально обізвав терплячого Мученика, що зводив очі до неба.

- Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? - заступився за Христа розбійник справа. - Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо - Цей же жодного зла не вчинив.

І, тамуючи біль, промовив до Ісуса:

- Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Свое!

І промовив до вмираючого розбійника Дизми Ісус:

- Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

І привиділася Дизмі у білому мама, схилена над його колискою і незбагненно гарна інша, зодягнута в сонце, молоденька Жінка, що поклала свого скупану Дитину, а його, струпавого, взяла ніжно на руки й опустила в літепло - і так йому добре стало, так легко, минулися болі, тодішні й теперішні, минулося все.. .

"Бог хоче, щоб усі люди спаслися

і прийшли до розуміння правди."

(Тим. 2.4)

Тошу Фукамі з вдячністю

Любов - корона всіх чеснот, вершина досконалості, якої розумна істота може сягнути.

Чесніша від Херувимів і Славніша від усіх Серафимів любила Бога більше, ніж усі Небесні Сили. Адже Вона під своїм Пресвятим Серцем носила саму Любов.

"Бог є Любов" (І.Ів.4. І 6).

Вона породила для нас Предвічну Любов. Кормила своїм молоком. Навчала говорити, ступати перші кроки. Щоденно турбувалася про Ісуса.

3 якою любов'ю і жертовністю Вона все те виконувала. Шила, прала, варила, купала...

Хто злічить усе те, що Божа Матінка зробила для Ісуса - Божого Сина.

Водночас з любови до Бога Вона любила ближніх. Її серце було дуже співчутливе.

Вона спішить на допомогу всім, не тільки християнам. Вона - Мати всіх людей, бо Мати Бога поважає і любить Його творіння.

Ісус Христос прийшов спасти всіх на землі. "Бог бо так полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, жив життям вічним. Бо Бог не послав у світ Сина світ засудити, але, щоб Ним - спасти світ " (Ів. 3.16-17).

"...Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його ім'я проповідувалося покаяння та відпущення гріхів усім народам... " (Лк. 24.46 - 47).

Святі Діяння розповідають про навернення сотника Корнилія. Він же був поганин-римлянин. Охрестив його святий Петро. І коли апостолові в Єрусалимі стали докоряти, він свої пояснення закінчив так: "Коли, отже, Бог дав такий самий дар їм (поганам), як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб міг був стати Богові на перешкоді?". Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: "Отже, й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя". (Дії 1 1.17-18)

Наші предки також були поганами. Пречиста Діва випросила для нашого народу світло святої віри. Понад тисячу років вони просять у Неї заступництва, допомоги. Пречиста Божа Мати бажає, щоб усі народи прийшли до пізнання правди, щоб спаслися. Це Її найсвятіша місія.

Місто Сендай у Японії вшановувало трьохсотріччя з дня смерті дуже славного державного мужа-князя Дате Масамуне. Він же колись і запросив перших місіонерів отців Францісканців до провінції Сендай і до Північної Японії. Отці під проводом блаженного Луки Сотеля розвинули колосальну місіонерську працю в цій мудрій, розвинутій країні.

На урочистості з нагоди трьохсотріччя від дня смерті видатного японського державного і громадського діяча запросили і священика з Бразилії отця Миколу Маріяна Іваніва, щоб він прочитав доповідь про Дате Масамуне.

Отець приїхав до Японії.

Після доповіді, як він розповідає у своїй книзі "Оце Мати твоя" (Прудентопіль - Бразилія, 1986 р.), до нього приступив один пан і запросив до себе в гості. Священик прийняв запрошення і прийшов до дому того поважного японця, як вони домовилися, наступного дня пополудні. Господар прийняв його дуже сердечно і пояснив причину цієї зустрічі.

Він розповів:

"Я не християнин. Після смерті Дате Масамуне сталися великі зміни. Ті, що були навернуті у християнство, переслідувалися. Вони змушені були тікати в гори, до інших провінцій. Мої предки прийняли були християнську віру. Але з часом усе перемінилося".

Він підійшов до стіни і вийняв зі сховку валізочку. При цьому продовжував бесіду:

"3 тих часів збереглася у мене одна пам'ятка. Я є її єдиним сторожем. Це родинна пам'ятка. Я її успадкував. Дуже прошу Вас, щоб Ви мені пояснили, що вона означає..."

Він відчинив валізочку, й отець побачив невеличку статуетку Пресвятої Діви Марії. Вона було голубого кольору, але від часу місцями почорніла. Внизу, на п’єдесталі, були вибиті слово латинською мовою: "Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво".

- Як ця статуетка опинилася у Вас?.. Чи знаєте її історію? - запитав здивований гість.

- Дещо знаю.

І господар повів розповідь:

"Ця статуйка походить від мого прапрадіда. Він мав сина та невістку. Але вони померли і зоставили сиротами хлопчика і двох дівчаток. Мій прапрадід їх виховував. І ось дванадцятирічний його онук тяжко захворів. Коли вже не було