Читати книгу - "Секс-бомба застарілої конструкції, або Уроки державної служби"

Щойно повернулися в кабінет, як подзвонила Софія Борисівна.

— Антоне Петровичу, зайдіть до мене. Треба поговорити.

Ще на порозі кабінету Грабовський увімкнув у кишені диктофон на запис. Тепер можна й розмовляти.

— Чому ви не виконуєте мого розпорядження? — роздратовано запитала Софія Борисівна.

— Якого ще розпорядження? — перепитав, ніби не зрозумів, про що йдеться.

— Я ж попереджувала, що Міністр завантажений важливими справами, а тому всі матеріали на погодження ви мусите подавати через мене.

І тут Грабовського прорвало:

— Уявляю що може залишитися від оригіналу після того, як він побуває у ваших руках! — з сарказмом у голосі відповів він. — Міністр сказав посилати тексти на погодження особисто йому. І я відправлятиму тільки на його e-mail. Я вам не Петренко! Всяким малограмотним вискочкам втручатися в мої матеріали не дозволю! — Він чекав емоційної бурі, словесного тайфуну. Навіть почав жалкувати, що не стримався й зірвався на крик. Але, о чудо! лайка справила на Софію Борисівну несподіване враження. Вона, як той шолудивий пес, «підібгала хвоста», знітилась і навіть почала виправдовуватися.

— Зрозумійте, проти вас особисто я нічого не маю. Більше того, дуже ціную і поважаю ваш талант. Здавна зачитуюсь вашими матеріалам. І обіцяю, що без вашої згоди жодної правки вносити не буду. Але хочу порадити: звикайте працювати під моїм керівництвом. А про Петренка забудьте. Питання його звільнення вже давно вирішене. Із дня на день Міністр підпише наказ. Ви всі переходите в моє підпорядкування. А посада начальника вашого відділу буде вічно вакантною. Міністр обіцяв мені. А він слово тримає.

— Нічого не знаю, — затявся Грабовський. — Поки міністр не накаже мені особисто, посилатиму тексти на погодження тільки йому…

Повернувшись до себе, Антон увімкнув диктофон через колонки, — нехай усі слухають, який він герой. І колеги слухали, захоплювалися мужністю Грабовського, який дав відсіч ненависній усім Софії Борисівні. Та коли дійшло до місця, де С.Б. говорила про те, що доля Петренка вже вирішена, Василь Григорович якось зблід, осунувся. А назавтра зліг з діагнозом «гіпертонічна криза».

Ще перебуваючи на лікарняному, Петренко подав заяву на звільнення. Слідом за ним звільнилася й перекладачка Світлана.

Робота над матеріалами з обговорення пропонованих Президентом змін до Конституції добігала кінця. Коли в міністерстві вже святкували перемогу, Софії Борисівні трапилася нагода помститися Грабовському за те приниження, яке довелося пережити через нього. І С.Б. не пропустила її. Підсунула Антонові Петровичу «на закуску» чи не найнуднішу роботу — терміново розшифрувати кількагодинний диктофонний запис засідання робочої групи, на якому підбивались підсумки роботи міністерства із систематизації матеріалів всенародного обговорення проекту конституційної реформи. Робота суто механічна, що не потребує жодної творчості. Слухай диктофонний запис і тупо дослівно набирай на комп’ютері усе, що чуєш. Із тим завданням могла впоратися й друкарка. Але тоді був би не той «кайф»! Адже запис поганенький. Окремі фрази ледве можна розібрати. Особливо тяжко піддавалося розшифровуванню сказане міністром, який має звичку ковтати закінчення слів. Щасливий той, хто не знає, яка це нудна і виснажлива робота — розбиратися у міністерському мимренні! А все сказане ним та іншими учасниками засідання треба відтворити на папері з протокольною точністю.

Озброївшись усім необхідним від навушників до комп’ютерних колонок, Антон Петрович зранку до вечора по кільканадцять разів прокручував одне й те ж саме місце, аж поки добирав нарешті, що сказав той чи інший член комісії. А тут ще, як гріх над душею, стовбичив директор департаменту, допитуючись, коли все буде готове. Його теж можна було зрозуміти — підганяє начальство. Але ж від цих постійних нагадувань виходило тільки гірше. Антон нервував, робив помилки. Після чергового начальникового: «Чи ще довго?», Грабовський випадково «вбив» результат двогодинної роботи. Втрату ледве відновили програмісти. Лише після цього випадку Антонові дали відносний спокій.

Цього разу Грабовському належало познайомитися з директором департаменту законодавства про адвокатуру й нотаріат Наталкою Кривошип.

— Пані Наталю, мені потрібно взяти інтерв’ю про діяльність керованого вами департаменту, — зателефонував він. — Як би нам зустрітися й поговорити?

— Я зараз дуже зайнята, давайте іншим разом.

— А коли конкретно?

— Давайте через тиждень.

— Даруйте, але це доручення міністра. Він не чекатиме так довго.

— Що ви мене лякаєте міністром! Не терпиться, то підготуйте й передайте запитання. Коли матиму час, тоді й відповім.

Робити нічого. Хоч він, як досвідчений журналіст, ніколи не користувався домашніми заготовками, віддаючи перевагу живій розмові, що дозволяла випитати такі нюанси, про які раніше й не підозрював, мусив сідати за комп’ютер і «висмоктувати з пальця» запитання до інтерв’ю:

1. Чим, власне, займається департамент законодавства про адвокатуру й нотаріат?

«Скоріше за все, — подумав він, — розробкою законодавчих актів, які регулюють діяльність адвокатури та нотаріату. А ще, що найімовірніше, — видачею ліцензій на адвокатську та нотаріальну практику. А якщо так, то наступним запитанням буде»:

2. Хто і на якій підставі може займатися адвокатською практикою (освіта, моральні якості тощо)?

3. Аналогічно, хто і на якій підставі може займатися державною нотаріальною практикою?

4. Що дає право на отримання ліцензії на зайняття приватною нотаріальною практикою?

5. В останні роки в Україні здійснюється дуже багато майнових злочинів у сфері нерухомості. Як свідчать оприлюднені в ЗМІ матеріали слідства, у кожному розкритому злочині обов’язково фігурує нотаріус, а нерідко й адвокат. Що робить Міністерство справедливості й, особливо, керований вами департамент для запобігання участі нотаріусів у подібних злочинах?

6. Наведіть (якщо, звичайно, такі були), конкретні приклади притягнення нотаріусів до відповідальності за злочини, або позбавлення їх ліцензії.

7. Назвіть конкретні законодавчі акти, що регламентують діяльність нотаріусів, статті законів, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення чинного законодавства про нотаріат…

8. Чи несе якусь відповідальність перед державою і законом чиновник, який видав ліцензію на право займатися нотаріальною практикою майбутньому злочинцю?