Читати книгу - "Донька генерала"

-- Попильнуй цього пияка, а я пошукаю якийсь екіпаж, в крайньому разі викличу машину з гарнізону, в мене немає бажання нести його, -- попросив Томчак.

Дівчина кивнула головою, дивлячись, як сержант поспішно віддаляється.

-- Ви близькі знайомі? – запитав зацікавлено Кроне, легенько попестивши Міріам по щоці.

-- Ми виховалися на одній вулиці, -- вона лагідно відштовхнула його руку. – Тому я дещо знаю про Вас, майоре, а всі Ваші зусилля заздалегідь приречені на поразку, -- повідомила вона з легкою посмішкою.

-- Ти надто… -- Кроне завагався.

-- Цнотлива? – підказала дівчина. – Ні, швидше надто розсудлива.

-- Ну, що ж, -- ствердив з філософським, підсиленим пейсахівкою, спокоєм офіцер. – На Рудольфа Валентіно я не схожий.

-- І це теж, -- тихо засміялася Міріам. – Але головне те, що я не маю наміру крутити роман з кимось, хто особисто знає Маршала і обертається в колах, в яких мене приймуть тільки в ролі покоївки. Ну і саме головне: я не кохаю Вас до божевілля.

-- Останній аргумент – удар нижче пояса, -- зауважив ображено Кроне. – Пробач… -- він відійшов на кілька кроків і блюнув у канаву.

Почувся неспішний стукіт копит і на вулицю перед шинком Іцка заїхав екіпаж.

-- Сідай! – вигукнув нетерпляче Томчак, який сидів поряд з візником.

-- Іду, -- буркнув майор, витираючи рот хустинкою. Полегшено зітхнувши, він всівся в екіпаж, люб‘язно вклонився Міріам.

-- Дякую і перепрошую за клопоти, -- промовив слабим тоном.

-- Це не клопоти, -- весело відповіла дівчина. – Принаймні не такі, як минулого року, коли Ви забрали у Франка револьвер, збили люстру і намагалися змусити оркестр, щоб вони грали канкан…

Кроне глухо застогнав і заслонив очі.

-- Не пам‘ятаю такого, -- сказав. – Здається в мене починає боліти голова…

-- Заходьте ще, -- донька реставратора схилилася з вдаваною шаною.

Екіпаж різко захитався, коли Томчак пересів, займаючи місце біля майора, вони рушили.

-- Що ти їй нарозказував, горило, -- пробурмотів Кроне.

-- Не твоя справа, знайдеш собі іншу грілку в ліжко, -- відповів сержант без тіні каяття. – А за той фокус в шинку я тобі наваляю під час наступного тренування.

Кроне знов застогнав, але вирішив промовчати. Він дивився сліпим поглядом перед себе, здавалося, що хоче спіймати перші ознаки світанку, починало сіріти.

-- Старий світ закінчується, -- сказав. – Вже ніщо не буде таким самим.

Томчак мовчав, кінські копита ліниво стукали по бруківці, вуличні ліхтарі гаснули один за одним. Світало.

(Далі буде)

Adam Przechrzta

Córka generała (Wilczy Legion – 3)

Переклад з польської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися, коли буде продовження.