Читати книгу - "Гаррі Поттер і таємна кімната"

- Це я вже зрозумів! - ухилився Гаррі від Геґріда, що знову збирався обтрушувати його. - Я ж кажу, що загубився... А що, до речі, ти там робив?

- Я си шукав якоїсь отрутки для слимаків, пояснив Геґрід. - Вони, кляті, понищили всю шкільну капусту... То ти тут не сам?

- Я разом з Візлі, але вони десь пропали, - сказав Гаррі. - Їх треба якось знайти.

Вони попрямували вулицею разом.

- Як то ся стало, що ти ні разу мені не відписав? - запитав Геґрід Гаррі, який біг підтюпцем поруч (там, де Геґрід ступав крок, Гаррі мусив робити три). Гаррі розповів усе про Добі та Дурслів.

- Шляк би трафив тих маґлів, - обурювався Геґрід. - Якби я знав...

- Гаррі! Гаррі! Сюди!..

Гаррі підвів голову й побачив Герміону Ґрейнджер, яка стояла згори на білих сходах, що вели до «Ґрінґотсу». Вона побігла до них, її пишне каштанове волосся розвівалося на вітрі.

- Що з твоїми окулярами? Привіт, Геґріде! Ой, як чудово побачити вас знову! Гаррі, ти йдеш у «Ґрінґотс»?

- Мушу спочатку знайти Візлів, - відповів Гаррі.

- Ну, тоді чекати недовго! - усміхнувся Геґрід.

Гаррі й Герміона озирнулися: пропихаючись крізь юрбу, до них уже бігли Рон, Фред, Джордж, Персі і містер Візлі.

- Гаррі! - захекано мовив містер Візлі. - Ми сподівалися, що ти помилишся не більше, ніж на один камін! - Він витер свою лискучу лисину. - Молі там мало не божеволіє, зараз вона прибіжить.

- То де ти вийшов? - запитав Рон.

- На алеї Ноктерн, - похмуро сказав Геґрід.

- Класно! - вигукнули водночас Фред і Джордж.

- Нас туди ніколи не пускали, - заздрісно мовив Рон.

- І дуже файно робили, - пробурмотів Геґрід.

Аж ось усі побачили місіс Візлі, яка вже підбігала до них. На одній руці у неї теліпалася торбинка, а на другій висіла Джіні.

- Ох, Гаррі, дорогенький мій! Ти ж міг опинитися де завгодно!

Відсапуючись, вона витягла з торбинки велику щітку для одягу й почала змітати сажу, яку не зміг обтрусити Геґрід. Містер Візлі узяв Гарріні окуляри, легенько вдарив по них своєю чарівною паличкою, й вони стали як нові.

- Ну, мушу йти, - сказав Геґрід, руку якого викручувала місіс Візлі («Алея Ноктерн! Геґріде, а якби ти не знайшов його!»). - До зустрічі в Гоґвортсі! - І він подався геть. Його голова і плечі височіли над юрбою.

- Знаєте, кого я бачив у «Борджина і Беркса»? - запитав Гаррі Рона з Герміоною, коли вони підіймалися сходами до «Ґрінґотсу». - Мелфоя з батьком.

- І Луціус Мелфой щось купував? - почули вони за спиною різкий голос містера Візлі.

- Ні, продавав.

- Тож він стривожився, - вимовив містер Візлі з похмурою втіхою. - Ох, як би мені хотілося впіймати Луціуса Мелфоя на гарячому!

- Будь обережний, Артуре, - гостро зауважила місіс Візлі, а тим часом ґоблін біля входу вклонився їм та відчинив двері до банку. - Ця родина - то справжнє лихо, не заїдайся з ними.

- То ти вважаєш мене слабшим від Луціуса Мелфоя? - обурився містер Візлі, але його майже відразу заполонило щось інше - Герміонині батьки, які боязко стояли біля стійки, що тяглася через усю простору мармурову залу, й чекали, поки донька їх відрекомендує.

- Тож ви маґли! - захоплено вигукнув містер Візлі. - 3 такої нагоди треба випити! Що це у вас? О, ви міняєте маґлівські гроші. Молі, дивися! - він схвильовано показав на десятифунтові банкноти в руках містера Ґрейнджера.

- Зачекайте нас тут, - сказав Рон Герміоні, коли інший ґрінґотський ґоблін повів Гаррі та Візлів до підземних сейфів.

До сейфів треба було добиратися візочками, якими керували ґобліни і які мчали мініатюрними рейками вздовж підземних банківських тунелів. Гаррі був захоплений карколомною поїздкою до сейфу Візлів, але йому стало зле, набагато гірше, ніж на алеї Ноктерн, коли той сейф відчинили. Там була лише малесенька купка срібних серпиків і один золотий ґалеон. Місіс Візлі тяжко зітхнула, висипаючи це все до своєї торбинки. Гаррі стало ще тяжче, коли вони опинилися біля його сейфу. Він намагався затулити його собою, поспіхом напиха-ючи шкіряний гаманець цілими жменями монет.

Вийшовши знову на мармурові сходи перед банком, усі порозходилися в різні боки. Персі невиразно буркнув, що йому треба купити нове гусяче перо. Фред і Джордж побачили свого приятеля з Гоґвортсу - Лі Джордана. Місіс Візлі та Джіні рушили до комісійної крамнички з мантіями. Містер Візлі хотів запросити Ґрейнджерів на чарчину до «Дірявого Казана».

- Зустрінемося всі за годину біля «Флоріш і Блотс» і купимо там підручники, - сказала місіс Візлі, відходячи разом із Джіні. - І навіть не підходьте до алеї Ноктерн! - крикнула вона услід близнюкам, що швиденько віддалялися.

Гаррі, Рон і Герміона рушили по звивистій брукованій вуличці. Гаманцеві з золотими, срібними і бронзовими монетами, що бряжчали в Гарріній кишені, кортіло, щоб його спорожнили. Отож Гаррі купив три великі порції полунично-горіхового морозива, яке вони з насолодою наминали, прямуючи вуличкою й оглядаючи дивовижні вітрини крамниць.

Рон з тугою прикипів очима до повного комплекту мантій «Гармат із Чадлі», виставлених у вітрині крамниці «Все для квідичу», аж поки Герміона потягла їх до сусідньої крамниці, щоб купити чорнило й пергамент. У «Витівках і пустощах - крамниці магічних жартів» вони зустріли Фреда, Джорджа та Лі Джордана, що запасалися «Легендарною піротехнікою від доктора Флібустьєра - не намокає і не перегрівається», а в малесенькій крамничці старих речей, де було повно тріснутих чарівних паличок, поламаних мідних терезів і потертих мантій із плямами від зілля, знайшли Персі, що поринув у читання невеличкої і вкрай нудної книжки під назвою «Старости, що здобули владу».

- «Старости Гоґвортсу та їхні подальші кар'єри», - прочитав Рон уголос напис на зворотному боці обкладинки. - Як цікаво!..

- Забирайся звідси! - гаркнув Персі.

- Звісно, наш Персі дуже честолюбний, має великі плани, прагне стати міністром магії, - упівголоса сказав Рон Гаррі й Герміоні, і вони покинули Персі.

За годину вони вже підходили до книгарні «Фло-ріш і Блотс». Але виявилося, що не тільки їм треба було зайти до книгарні. Підійшовши ближче, вони здивовано побачили величезну юрбу людей, які штовхалися біля дверей, намагаючись потрапити всередину. Причина