read-books.club » Любовні романи » Світанок 📚 - Українською

Читати книгу - "Світанок"

453
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Світанок" автора Стефані Маєр. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 12 13 14 ... 170
Перейти на сторінку:
Едварда. Поряд із нею трійко золотооких вурдалаків позирали на мене з неприхованою цікавістю. Одна з жінок мала довге попелясто-русяве волосся, пряме як кукурудзяна шовковиста мичка. Друга жінка, як і чоловік, була чорнявою, з оливковим відтінком блідої шкіри.

Всі четверо були такими вродливими, що в мене тьохнуло серце.

Таня досі пригортала Едварда.

— Ах, Едварде, — казала вона, — як я за тобою скучила!

Едвард хихикнув і спритно вивернувся з обіймів, легенько поклав руку їй на плече й відступив на крок, наче волів ліпше її роздивитися.

— Минуло чимало часу, Таню. Ти маєш гарний вигляд.

— Ти теж.

— Дозволь представити тобі мою дружину, — Едвард уперше вимовив це слово відтоді, як воно офіційно набуло чинності; зараз, коли він його вимовляв, було враження, наче його розпирало від задоволення. Деналі легенько засміялись у відповідь. — Таню, ось моя Белла.

Таня була саме такою чарівною, якою я бачила її у своїх найгірших мареннях. Вона роздивлялася мене поглядом, у якому цікавості було набагато більше, ніж невдоволення, а тоді простягнула мені руку.

— Ласкаво просимо до родини, Белло, — усміхнулася вона трошки сумовито. — Ми вважаємося далекими родичами Карлайла, і мені справді прикро за… е-е-е… той невеличкий інцидент, коли ми повелися трішки не по-родинному. Ми мали запізнатися раніше. Ти нас пробачиш?

— Звісна річ, — відповіла я їй задихано. — Приємно познайомитися.

— Каллени вже всі попарувалися. Може, прийшла наша черга, Катю? — вона всміхнулася до блондинки.

— Мрії, мрії… — Катя закотила золоті очі. Вона відібрала в Тані мою долоню й ніжно її стиснула. — Ласкаво просимо, Белло.

Її руку накрила рука темнокосої жінки.

— Я — Кармен, а це — Єлизар. Нам усім напрочуд приємно нарешті з тобою познайомитися.

— М-мені теж, — затинаючись, пробурмотіла я.

Таня зиркнула на людей, що товпилися позаду, — на заступника Чарлі, Марка, та його дружину. Їхні очі були розширені — так вони дивилися на клан Деналі.

— Ми потоваришуємо пізніше. Для цього у нас попереду вічність, — Таня засміялася, і її родина рушила далі.

Всі старі традиції були дотримані. Мене сліпило сяйво ліхтарів, коли ми замахнулися ножем над вражаючим тортом — занадто пишним, подумала я, для досить скромного зібрання друзів та родичів. Ми по черзі жбурляли торт одне одному в обличчя; Едвард мужньо проковтнув свою частку — я не могла повірити власним очам. Я метнула свій букет напрочуд спритно — просто в руки заскоченої Анжели. Еммет і Джаспер захлиналися від сміху, спостерігаючи, як я взялася випіками, поки Едвард дуже обережно зубами знімав із мене позичену підв’язку: вона сповзла мало не до кісточки. Коротко підморгнувши мені, він жбурнув підв’язку просто в лице Майку Ньютону[3].

А коли заграла музика, Едвард пригорнув мене, щоб повести у традиційний перший танок; я радо попрямувала за ним, незважаючи на свій страх до танців — особливо танців перед публікою, — щаслива від того, що була в його руках. Він вів танок, і я без жодних зусиль крутилася попід куполом світла та у блиманні фотоспалахів.

— Подобається бенкет, місіс Каллен? — прошепотів він мені в самісіньке вухо.

Я засміялася.

— Мені ще довгий час доведеться звикати.

— Час маємо, — нагадав він мені — голос його бринів — і нахилився поцілувати мене, поки ми танцювали. Фотокамери дико заблимали.

Заграла інша мелодія, Чарлі поплескав Едварда по плечу.

З Чарлі танцювати було не так легко. У танцях він почувався не впевненіше за мене, отож ми обережно переміщалися з кутка в куток усередині уявного квадрата. Едвард та Есме крутилися довкола нас, як Фред Астер і Джинджер Роджерс[4].

— Дім буде порожнім без тебе, Белло. Я вже почуваюся самотнім.

Клубок застряг мені в горлі, коли я у відповідь спробувала пожартувати:

— Почуваюся страшенно винною, що тепер тобі самому доведеться куховарити: це, можна сказати, злочинна недбалість. Ти міг би мене заарештувати.

Він розплився в усмішці.

— Гадаю, з харчами я якось упораюся. Тільки дзвони чим-частіше.

— Обіцяю.

Здається, я перетанцювала з усіма. Приємно було побачити всіх своїх друзів, проте найбільше мені кортіло бути з Едвардом. Я була просто щаслива, коли він нарешті вклинився поміж мною і Майком — півхвилини потому, як розпочався новий танок.

— І досі недолюблюєш Майка, еге ж? — кинула я, коли Едвард викрутив мене з Майкових обіймів.

— Особливо коли наслухаєшся його думок. Пощастило йому, що я стримався й не затопив йому в писок. Чи щось гірше.

— Ого!

— Ти мала нагоду хоч поглянути на себе?

— Е… ні, мабуть. А що?

— Тоді, боюся, ти й гадки не маєш, наскільки неймовірно, безсердечно вродлива ти сьогодні. Не дивно, що Майкові важко утриматися від непристойних думок стосовно заміжньої жінки. Я розчарований, що Аліса не примусила тебе бодай глипнути в дзеркало.

— Ти упереджений, знаєш сам.

Він зітхнув, на хвильку завмер, а тоді повернув мене обличчям до будинку. Скляна стіна віддзеркалювала весь бенкет, наче велике люстро. Едвард указав мені на пару, що стояла в дзеркалі просто навпроти нас.

— Упереджений, справді?

Я миттю вихопила Едвардове відображення — досконалу копію його досконалого обличчя, а поряд стояла чорнява красуня. Шкіра її була кремова з рум’янцем, очі розширені від збудження, обрамлені густими віями. Вузький бутон мерехтливої білої сукні ніжно розпускався шлейфом унизу, наче перевернута лілія, — сукня була пошита так управно, що тіло здавалося елегантним і граційним — принаймні поки не рухалося.

Перш ніж я встигла моргнути, щоб красуня в дзеркалі перетворилася знову на мене, Едвард знагла напружився й обернувся у протилежний бік, наче хтось гукнув його на ім’я.

— О, — мовив він. На мить його брови нахмурилися, але так само швидко розгладилися.

Зненацька він розплився у широкій посмішці.

— Що таке? — запитала я.

— Весільний сюрприз.

— Га?

Він нічого не відповів, натомість знову почав танцювати, помалу підштовхуючи мене у напрямку, протилежному до того, куди ми рухалися перед тим, — подалі від вогнів, у глибоку темряву ночі, яка оточувала танцмайданчик.

Він не зупинявся, допоки ми не опинилися в тіні розлогого кедра. А тоді Едвард подивився просто в найтемнішу темряву.

— Дякую, — мовив Едвард до темряви, — Дуже… мило з твого боку.

— Милий — моє друге ім’я, — з темряви ночі відгукнувся знайомий хриплий голос. — Можна приєднатися?

Долоня моя інстинктивно лягла на горло, і якби Едвард не підтримав мене, я б гримнулася на землю.

— Джейкобе! — видихнула я, щойно до мене повернулася здатність дихати. — Джейкобе!

— Ну, привіт, Белло.

На нетвердих ногах я рушила на голос. Едвард міцно підтримував мене попід лікоть, аж поки інша пара дужих рук не перехопила мене в темряві. Жар Джейкобових долонь миттю пропалив тонку атласну

1 ... 12 13 14 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світанок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світанок"