Читати книгу - "Капітани піску"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Відчинивши двері кімнати, він спустився сходами. На кухні служник усе ще розкладав пасьянс. Тепер лише Педро Куля роздивився, що той сидить на пакеті. Усе пропало! Як витягти пакунок з-під чоловіка? Хіба що відняти силоміць. Педро відступив від кухонних дверей і рушив до того місця, де вартував Здоровило. Удвох із Здоровилом вони могли б подужати служника. Але тоді б зчинився галас і всі б знали про крадіжку. Сеньйор, який їх найняв, не хотів ніякого галасу. Нараз йому сяйнула щаслива думка. Педро Куля тихенько свиснув. Жоан Здоровило відразу з'явився.
— Послухай, Здоровило, цей служник садить на пакунку. Ти вийдеш до хвіртки й подзвониш. Служник устане, а я тим часом заберу пакет. Але ти зразу давай дьору, щоб він тебе не побачив.
За хвилину біля воріт задзеленчав дзвінок. Служник устав, застебнув піджак і побіг у передпокій, запалюючи там світло. Педро Куля прослизнув у кухню, обміняв пакунки й кинувся тікати на другий бік садиби. Перелізши через стіну, він свиснув Котові й Жоанові Здоровилу. Кіт був уже тут. Але Жоан Здоровило кудись зник. Вони покрутилися на вулиці, але Жоан все не приходив. Педро занепокоївся: невже служник схопив негра? Але ніякого галасу не було.
— Якщо Здоровило не з'явиться, доведеться знову лізти в будинок.
На їхній свист усе ще ніхто не озивався. Педро Куля вирішив:
— Вернімось.
Але тут вони почули умовний свист Жоана Здоровила,
— Де ти пропадав? — накинувся на нього Педро.
Кіт тим часом піймав пса за ошийник і штовхнув його назад у ворота. Потім зачинив засув. Жоан Здоровило пояснив:
— Коли я подзвонив, дама нагорі страшенно перелякалася. Мені здалося, вона хоче викинутися з вікна. Навіть розревілася. Шкода її стало, і я поліз по ринві. Треба ж їй сказати, що тепер нема чого ревіти. Пояснив, що ми вже викрали папери. Ну й довелося затриматися.
Кіт запитав:
— Що, гарна?
— Вона погладила мене по голові, потім сказала, що бог мені допоможе.
— Та не будь ти таким ослом, чорномазий. Я тебе запитав, чи гарна вона?
Негр не відповів. Вулицею проїхала машина. Педро Куля ляснув його по плечу, і Жоан Здоровило збагнув, що Педро схвалює його вчинок. Він аж запроменів увесь від радості і сказав тихо:
— Хотів би я побачити пику служника, коли його господар розкриє пакунок.
Коли вони опинилися на другій вулиці, всі троє зайшлися щирим розкотистим реготом — у капітанів піску цей сміх лунав, як спів баїянського люду.
Вогні каруселі
«Велика японська карусель» була насправді лише маленькою убогою розвагою провінційних містечок у зимові місяці, коли дощам краю не видно, а до різдва ще дуже далеко. Фарба, що колись була темно-синьою, вигоріла до «фіолетової, блакитна стала брудно-білою, а червона перетворилась на рожеву. Багатьом коникам не вистачало ніг, а багатьом лавкам — сидінь. Тому Ньозіньо Франса вирішив поставити карусель подалі від центральної площі, на околиці — в Ітапажіпі. Там не мешкають заможні люди, це переважно робітники, а дітям бідняків подобається і стара карусель з облізлою фарбою. У тенті теж було вже чимало дірок, а величезна тріщина робила карусель залежною ще й від дощу. Колись карусель була гарною, була гордістю дітей з центру міста, де вона містилася поряд із велетенським колесом і театром тіней. Щонеділі заможні хлопчики, одягнені, як моряки або маленькі лорди, і дівчатка в голландських убраннях чи в тоненьких шовкових сукнях приходили кататися на улюблених кониках, малюки ж умощувались на лавках поруч із гувернантками, їхні батьки прямували на гігантське колесо або ж у театр тіней, де зручно було обіймати жінок. На той час луна-парк Ньозіньо Франси був радістю міста. Та найбільше прибутків давала хазяїнові карусель, що невтомно крутилась, сяючи своїми різнокольоровими вогнями. Ньозіньо тоді вважав життя непоганим, жінок — вродливими, чоловіків — привітними і був переконаний, що випивка робила чоловіків ще привітнішими, а жінок — ще вродливішими. Спершу він придбав театр тіней, потім гігантське колесо. Йому не хотілося розлучатись із каруселлю, і якось уночі з допомогою друзів він розібрав її, а сам гайнув у мандри по містах Алагоаса та Сержіпе. Кредитори проклинали його в той час найгіршими словами. Після того, як він об'їздив усі містечка цих штатів і напився в усіх барах, його привело до Баїї, де він зв'язався з бандою Лампіана. Це сталося в невеличкому глухому містечку в глибині штату. Грошей у нього не вистачало тоді навіть на перевезення своєї каруселі. Не міг він заплатити ні за убогий готелик, у якому ще якось тулився і який, до речі, був єдиним у місті, ні за ковток пива, яке там було не дуже холодне, а все ж смакувало йому. Карусель, збудована на зарослій травою площі поблизу собору, стояла без дії цілий тиждень. Ньозіньо чекав суботи й неділі, щоб заробити хоча б на переїзд у якесь інше місце, туди, де краще. Але в п'ятницю до містечка вдерся Лампіан зі своїми бандюгами, і каруселі знову знайшлася робота. Здоровенні кангасейро (у кожного за душею було двадцять-тридцять убивств), як і діти, вважали, що карусель дуже гарна, їм сподобались круговерть вогнів, старовинна музика піаноли і їзда верхи на дерев'яних кониках. Карусель Ньозіньо Франси врятувала містечко від грабунку, дівчат — від гвалту, чоловіків — від смерті. Було вбито лише двох баїянських поліцейських, що саме чистили взуття перед поліцейським відділенням, але це сталося до того, як кангасейро побачили карусель на площі поблизу собору. Інакше б Лампіан і баїянським поліцейським приділив би значно більше уваги. То була найхимерніша ніч злодійської зграї. Вони поводились, як діти, насолоджувались щастям, якого злидарськими хлопчаками ніколи не зазнали в дитинстві —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Капітани піску», після закриття браузера.