Читати книгу - "Африка, сни"

Ти перебiльшуєш, Павлуша, як завжди.

Скорiш за все, ексгiбiцiонiст забрався на сосну.

Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн

Злякать з сосни зненацька видом хуя.

Чого робити там фашисту, не пойму я?

Філін:

Угу.

Павлiк Морозов:

Це знають ще у яслах малi дiти,

Що лучше перебдiть, нiж недобдiти.

Катаймо на сосну, стягнем його за яйця

І спитаєм документа. А як не покаже,

То почнемо пиздить. Ото натiшимся!

Я пиздити люблю – людей, також жiнок,

Курей, свиней, собак. Особєнно

Я кошенят люблю топити. Як приємно!

Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку,

А воно, маленьке i дурне, все тичеться у сраку.

Так хорошо, що пiсню заспiваєш, а потім

Їх лопатою порубиш на шматочки

Та й викинеш к хуям.

Нєт, всьо-такі природу я люблю,

І Родiну, бєрьозку i рябiну,

Люблю я куст ракiти над рєкой…

Філін (з дерева):

Край родной, навєк любімий,

Гдє найдьошь єщьо такой?..

Учитель атеїзму:

От бачиш – нашi там. А ти - кругом шпiони!

Ето снайпєр, молодой боєц.

Павлік Морозов (бере в руку здоровенну ломаку):

А як шпiон – тада йому пiздєц.

Павлiк кида снаряд Фiлiну в голову, Фiлiн пада з страшним стуком, як мiшок з гамном.

Павлік Морозов (бере Фiлiна за ноги, передразнює Учитєля атеїзму):

Снайпєр! Молодой боєц! А как же,

Прямо ворошиловський стрiлок!

Павлік з розмаху пиздить важким Філіном об берізку, якій зовсім недавно признавався в любві. Берізка ламається.

Учитель атеїзму (до дiтей):

Дєті, сєйчас ми всє хором плюнєм

На цього Фiлiна: раз-два-трі!..

Дiти хором плюють, i сразу ж запєвають вєсьолу пiсню про кузнєчiка. Обряд очищєнія на цьому заканчівається, i загiн, ламаючи на своєму путі дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички, кансєрвнi банки i гандони. М’якою тигристою ходою входить Генерал Власов. На ньому красивi синi галiфе, шашка i папаха.

Генерал Власов (помiча Фiлiна):

От, блядь, таки, мудак, нарвавсь!

І знов я без связного залишився.

А йобаний Канарiс, мудозвон,

Пиздить в своїй їбучiй шифрограмi,

Що Фiлiну залiзного хреста присвоїв фюрер.

Мабуть, вже посмєртно…

(Власов пiднiма Фiлiна за ноги.)

Ну шо, падлюка, ще нє охладєл?

Філін(вiдкрива одне око):

Канарiс нє пiздєл?

Генерал Власов:

Шоб ти сказивсь, ушастий долбойоб!

Так налякав, що я ледь не усрався

В свої красивi новi галiфе,

І нову вєщь красiву чуть не спортів.

Докладивай мерщiй!

Філін:

Я узнав маршрути

Тих наглих пацанiв в коротких штанях,

Що об берiзку пиздили мене.

Вони iдуть на дальнiї болота,

В яких усяка водиться гидота.

Учитель атеїзму їх веде,

Щоб довести, що все це прєдрассудкі,

Що чорт – це видумки, вампiри - п’янi шутки,

А прівідєнія – безстиднi простітутки,

Якi за рубь залізуть в склєп сiмєйний.

Їм поїбать, що там жмури лежать -

Безнравствєннi падорви!

Генерал Власов:

Ну-ну, вже розпиздівсь, пташиний гуманiст,

Жан-Жак Руссо. А сам передавив

І виїбав усе, що в лiсi менш за тебе!

Диви, яка пустиня навкруги:

Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки!

Філін:

Зато гадюки єсть i кровожерна рись.

Жить стало лучше, стало вєсєлєє,

Тепер жить стало просто заїбiсь!

Генерал Власов:

Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками!

Вони шукають те, чого нема,

Щоб довести, що його не iснує.

Так часто мiстики, доведені до краю

Шуканням чорта, думають, що раз його нема,

То нема i бога.

А пiсля цього сруть у алтарi

І дароносицю. Аж тут приходить чорт

У синiх галiфе. І саме час задуматись,

Що раз вiн появивсь, то й бог десь рядом ходить…

Люди, люди, цi дурнi казли!..

Як остопиздили менi мiстичнi блядi,

Обвiшанi восточною хуйнею,

Що перед тим, як взяти хуя в рота

Повинна привести себе у резонанс

З ефiром свiтовим. Кiстлявi атеїстки,

Що лекцiї читають кугутам про Марс

І iншу поїбєнь, а кугути

Їбуть їх довгими сумними вечорами

Десь пiд коморою. А та тiки сопить,

А крикнути стiсняється, падлюка,

Бо з города приїхала, в костюмi,

І дулю накрутила в головi.

Совсєм не кайф їбать таку колоду

Безчуствєнну! Та i клiкуши тоже хороши –

Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,

А як не даш їм грошей, то січас обматюкають

І плюнуть на пальто, шо i хiмчистка

Потiм не почистить! Куди не кину оком стомленим –

Кругом хуйня. Заябують мене питання сучi:

Шо луччє – бездуховнiсть, розпатлана самиця злоїбуча,

Що верхи на скаженiм бугаї

Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових

У нiкуда? Або духовнiсть смирна, шо перстами,

Покрученими від поліартрiту, показує нам, де дорога к храму?

В храмi тiм залiзо ржаве лежить у рiзних позах

І гнила картопля…

О, блядський смисл життя, якщо ти єсть!..

Філін:

Ти тоже розпиздівся на весь лiс,

Начальник. Ну просто романтiзмом повiяло

І Байроном набзділо трохи…

Що ж ти не пiшов в поети,

А подавсь в шпiони?

Генерал Власов:

Справа в тому, шо поети

Разлiчними стiхами нам об’ясняли світ,

Но основна задача в том i состоіт,

Щоб світ сєй пєрєдєлалі шпiони!..

Голос з лiсу: