Читати книгу - "Капітула Дюни, Френк Херберт"

Зникає в космосі!

Вона побачила обрис ментальної мозаїки Дункана.

«Шматочок, який не можна переставити! Налаштуватися. Не думай, просто роби».

З раптовістю, від якої її пройняло холодом, збагнула його рішення.

***

Мить, коли ви думаєте взяти долю у власні руки, — це мить, коли можете бути розчавлені. Будьте обережні. Припускайте можливість несподіванок. Коли ми творимо, завжди працюють інші сили.

Дарві Одраде

— Просувайся вкрай обережно, — перестерегла його Шіана.

Айдаго не вважав, що йому потрібна пересторога, та все ж оцінив її.

Присутність Всечесних Матрон на Капітулі полегшила йому завдання. Через них корабельні Прокторки та інші охоронці нервувалися. За Мурбеллиним наказом її колишні Сестри трималися осторонь корабля, та всі знали, що вороги тут. Монітори сканерів показували нескінченний на вигляд потік ліхтерів, що вивергали Всечесних Матрон на Летовище. Більшість новоприбулих, здавалося, цікавилися страхітливим не-кораблем, який там стояв, але ніхто не опирався Великій Всечесній Матроні.

— Не опираються, доки вона жива, — пробурмотів Айдаго там, де Прокторки могли його почути. — Мають традицію вбивати своїх очільниць, щоб посісти їхнє місце. Скільки зможе витримати Мурбелла?

Комунікатори зробили роботу за нього. Знав, що його бурмотіння розійдеться по всьому кораблю.

Невдовзі після цього Шіана прийшла до нього в його кабінет і висловила своє невдоволення.

— Що ти робиш, Дункане? Ти засмучуєш людей.

— Повертайся до своїх червів!

— Дункане!

— Мурбелла веде небезпечну гру! Вона — це все, що стоїть між нами і катастрофою.

Він уже виголосив цю гризоту Мурбеллі. Для спостерігачів у цих словах не було нічого нового, але оскільки він їх повторював, усі, хто чув про його острах, дратувалися — архівістки за моніторами комунікаторів, корабельна охорона, усі.

Окрім Всечесних Матрон. Мурбелла тримала їх подалі від Беллондиних Архівів.

— На це буде час пізніше, — сказала вона.

Шіана подала свою репліку:

— Дункане, або припини підживлювати нашу тривогу, або скажи нам, що ми маємо зробити. Ти ментат. Функціонуй для нас.

«Ах, Великий Ментат виступає на сцену, щоб усі могли його побачити».

— Те, що я повинен зробити, очевидне, але це від мене не залежить. Я не можу покинути Мурбеллу.

«Але мене можуть забрати».

Тепер справа переходила в руки Шіани. Вона залишила його і пішла розсівати власний різновид змін.

«Маємо Розсіяння як власний приклад».

До вечора вона нейтралізувала Превелебних Матерів на кораблі і махнула їм, що вони можуть зробити наступний крок.

«Підуть слідом за мною».

Міссіонарія всупереч власній волі підготувала ґрунт для Шіаниного домінування. Більшість Сестер знала, що в ній містилася прихована сила. Небезпечна. Але вона була.

Невикористовувана сила — наче маріонетка з видимими мотузками, яких ніхто не тримав. Незвичайна приваба: я можу змусити її танцювати.

Підживлюючи це ошуканство, Дункан зв’язався з Мурбеллою.

— Коли я тебе побачу?

— Дункане, прошу. — Навіть на проєкторі видно було, який у неї втомлений вигляд. — Я зайнята. Ти знаєш навантаження. За кілька днів звільнюся.

Проєктор показав Всечесних Матрон позаду, дивна поведінка їхньої очільниці викликала в них невдоволені гримаси. Будь-яка Превелебна Мати могла б прочитати з їхніх облич думку: «Невже Велика Всечесна Матрона розм’якла? Та ж це тільки чоловік, не більше!»

Роз’єднавши зв’язок, Айдаго підкреслив те, що бачили всі спостерігачі на кораблі: «Вона в небезпеці! Невже вона цього не помічає?»

«А тепер, Шіано, це вже твоя справа».

Шіана мала ключ, що приводив у дію льотні контролери корабля. Міни прибрано. Ніхто не може знищити корабель в останню мить, пославши сигнал прихованим вибуховим пристроям. Слід було зважати лише на людський вантаж, особливо на Теґа.

«Теґ зрозуміє мій вибір. Інші — група Раббі та Скителі — муситимуть розділити з нами ризик».

Футари, розміщені в безпечних каютах, його не тривожили. Цікаві тварини, але цієї миті незначущі. Як на те пішло, про Скителі він подумав лише мимохідь. Малий тлейлаксу залишався під наглядом вартових, які, попри інші клопоти, не спускали з нього пильної уваги.

Він ліг у постіль з почуттям нервозності, яка мала готове пояснення для всіх сторожових псів Архіву: його дорогоцінна Мурбелла в небезпеці.

Вона й була в небезпеці, але він не міг її захистити.

«Сама моя присутність — вже загроза для неї».

Він встав удосвіта й повернувся до арсеналу демонтувати збройну фабрику. Тут його знайшла Шіана й попросила приєднатися до неї в секції охорони.

Їх привітало кілька Прокторок. Обрана ними лідерка його не здивувала. Гарімі. Він чув про її виступ на Соборі. Підо­зрілива. Занепокоєна. Готова розпочати власну ризиковану гру. Жінка мала спокійне обличчя. Дехто казав, що вона рідко усміхається.

— Ми відвернули комунікатори в цьому приміщенні, — сказала Гарімі. — Показують нас, як ми перекушуємо й розпитуємо тебе про зброю.

Айдаго відчув клубок у шлунку. Люди Белл швидко розпізнають симуляцію. Надто ж проєктований манекен його самого.

Гарімі відповіла на його насуплену міну:

— Ми маємо союзників у Архівах.

Заговорила Шіана:

— Ми тут, аби спитати: чи хочеш ти зійти з корабля, перш ніж ми втечемо на ньому?

Його здивування було щирим.

Залишитись?

Він цього не обмірковував. Мурбелла більше йому не належала. Зв’язок між ними розірвано, розірвано з її боку. Вона ще з цим не змирилася. Поки ні. Але зробить це, коли її вперше попросять ухвалити рішення, яке наразить його на небезпеку, заради цілей Бене Ґессерит. Зараз вона просто трималася від нього на більшій відстані, ніж це було необхідно.

— Ви рушаєте в Розсіяння? — спитав він, дивлячись на Гарімі.

— Рятуємо те, що вдасться. Голосуємо ногами, як це колись називалося. Мурбелла підриває Бене Ґессерит.

Існував невимовлений аргумент, який, на його думку, виявився для них вирішальним. Незгода з ризикованою грою Одраде.

Айдаго глибоко вдихнув.

— Я рушаю з вами.

— Тільки потім не жалкуй! — перестерегла Гарімі.

— Це дурня! — сказав він, давши волю придушеній тузі.

Гарімі не здивувалася б такій відповіді Сестри. Айдаго її шокував, їй знадобилося кілька секунд, щоб отямитися. Чесність її підкорила.

— Звичайно, це дурня. Я перепрошую. Ти певен, що не залишишся? Ми завинили тобі шанс зробити власний вибір.

«Розбірливість Бене Ґессерит щодо тих, хто вірно їм служить!»

— Я приєднаюся до вас.

Туга на його обличчі була невдаваною. Він не приховував її, повернувшись