Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Брандо побачив, що його добрі дні тільки починаються. Як він міг знову потрапити в пастку? Він на мить задумався і вирішив сказати правду, щоб інша сторона знала про труднощі і відступила. Я хочу вирватися з півночі, тому що там на мене чекають мої друзі. Якщо генерал Люк Бесон не проти, ви можете піти зі мною.

.

Люк Бесон витріщився на нього і якусь мить вагався. Але врешті-решт він похитав головою. На півночі, північному заході та заході горіло блакитне полум'я, що вказувало на те, що армія нежиті вторгається з цього напрямку. Хоча він цінував цього юнака, він не жертвував собою.

,

Але Брандо не сказав йому, що в цей час, крім сходу, інші напрямки були приблизно такими ж. Але північ була ближче. У цей час час був перевагою. Час був життям.

.

Він поплескав Сіель а по плечу і відповів: У такому разі ми спочатку підемо геть. Якщо доля побажає, я сподіваюся, що ми зможемо зустрітися знову.

В історії Люк Бесон хоч і мало чим відрізнявся від простих вельмож, але принаймні був здібною людиною. І він був одним з небагатьох людей в ту епоху, хто замислювався над концепцією країни. Підсвідомо Брандо був не проти, якщо він буде жити.

Але він подивився на іншу сторону і не сказав нічого зайвого. Він боявся, що випадково нагадає співрозмовнику. Можливо, деякий час це не було б проблемою, але «Тигр» Люк Бесон не був такою дівчиною, як Фрея чи римлянин, які не бачили світу. Якщо він знайшов щось підозріле, хто знав, що станеться?

.

У ці дні астрологи користувалися повагою в народі, а ось шарлатанів спалювали на багатті. Я не хочу ризикувати своїм життям заради цього непотрібного ризику.

Рік квітів і літнього листя, друге червня.

.

Мир минулого був спалений дотла в бурхливому вогні. Скрізь, де проходила армія нежиті, земля випалювалася. Незліченна кількість людей загинула, їхні сім'ї були розбиті, їхні сім'ї були зруйновані.

Коли люди дізнавалися, що молитва їх не врятує, і що єдині люди, на яких вони можуть покластися, це вельможі, які їх покинули, утворився довгий шрам. Така недовіра почала поширюватися із зони бойових дій у тил.

.

Але Брандо знав, що це лише перший крок до кінця Еруїна.

.

Звістка про падіння фортеці Рідон дійшла до форту Вермеєр лише через шість днів. У цей час фланги Таркуса вже загрожували Анкезу. Здавалося, що вся лінія оборони форту Вермеєр і фортеці Рідон була зруйнована в одну мить. Залишилася лише самотня фортеця, яка ледве трималася.

11

11 числа звістка про армію нежиті в напрямку В'єро дійшла до Корвадо. На другий день Оберг Сьомий таємно зустрівся з посланцем Мадари.

13

13 числа Альянс вільних торговців Ампера Сіла оголосив про свою участь у війні.

14

14 числа посланець Мадари офіційно зустрівся з Обергом.

20

20 числа лінія фронту припинила бойові дії. Тоді обидві сторони сформували дипломатичну групу, і війна вступила в тривалий період переговорів.

Але війна продовжувала рухатися вперед повільними темпами. У перший місяць лінія фронту, здавалося, боролася в трясовині. Армія Мадари роздмухувала полум'я всюди, і повільна реакція Еруїна часто призводила до величезних втрат.

Однак королівська родина була рада такій втраті.

5 7 ,

Таким чином, переговори ще більше затягнулися. 5 числа 7-го місяця армія Мадари увійшла в Ранднер і вперше зустрілася з найманцями Ампера Сіла. Почалася битва під Клінгенбергом. У цій битві прославився Інджирста. Під захистом артилерії Чорний Лицар під його командуванням раз за разом розривав фланги найманців Аррека і нарешті залагодив битву.

,

Після цього армія Мадари тріумфально просунулася вперед і навіть досягла столиці Ранднера. У цій серії битв яскраво сяяли Інкірста, Таркус, Вейланд, Огюст, Грета і багато інших молодих імен. Тільки Брандо знав, що означають ці імена в майбутньому.

. 16 7

Але історія продовжувала рухатися вперед. 16 числа 7-го місяця Оберг Сьомий знову зустрівся з посланцем Мадари. Через три дні переговори нарешті підійшли до кінця, і перша війна Чорної троянди підійшла до кінця.

Однак ця війна почалася як блискавка і закінчилася як блискавка. Наче нічого й не сталося, але й наче все вже сталося. Єдиним результатом війни, здавалося, знову і знову була очікувана поразка Еруана. Більше не було про що згадувати.

.

Але після цього, протягом десяти років, Бучче більше не належав людям, які колись любили цю землю.

—

Я був настільки схвильований, щоб побачити Хей Сі, що забув про час. трагедія. Коли з'явиться велика фотографія Хей Сі, чи маю я влаштувати вам, хлопці, велике свято?

68

Розділ 68

Озираючись на рік літнього листя і квітів, другий день шостого місяця за місячним календарем.

З дочкою власника бару, Сью, Фрея швидко прибула на ринок Понуоан 51. Вона визирнула на вулицю, хоча був ранній ранок, але на найбільшому ринку фортеці Рідон все ще було багато людей. Уздовж і вдалині світилися жаровні, і яскраве світло змушувало людей почуватися більш-менш невимушено.

,

Саме тоді, коли вона збиралася вийти, дівчина на ім'я Сью схопила її за руку Не йди, у провулку ховаються люди.

Дівчина з косами стояла на перехресті світла і темряви на розі вулиці. Вона тримала одну руку на стіні, пильно дивлячись на вулицю.

Вони охоронці? Фрея була шокована.

Не знаю, але там є два незнайомі обличчя, вони точно не з цього району. Сью похитала головою і тихо відповіла.

. - ?

Фрея приклала руків'я меча до губ і нервово завагалася. Люди, які з'явилися на ринку Понуоан в цей час, швидше за все, були білобраними солдатами. Вона також очікувала, що вони знайдуть Гуда. Цікаво, чи зустрічалися вони коли-небудь раніше? Чи повинна вона підійти і постукати у двері?

.

Майбутня богиня війни нахмурила брови і раптом згадала слова Бренделя.

Не переживайте, якщо виявите сліди армії. Перш ніж вони дізнаються про наші відносини, вони не будуть діяти необдумано і попередити ворога. Вони також хочуть мати шанс зловити нас усіх.

Подумавши, Фрея глибоко вдихнула. Вона обернулася і запитала Сью, чи не могли б ви відповісти на деякі з моїх запитань?

?

Що?

Дозвольте запитати вас, чи знаєте ви, як визначити, що людина бреше?

?

Смаглява дівчина посміхнулася Це тому, що я часто допомагаю в барі?

.

Обличчя Фреї почервоніло, коли її думки