Читати книгу - "Темний ліс"

— Воно й не дивно, — відповів Ло Цзі. — Звільнення від кайданів людського єства неминуче призводить до прогресу в науці й техніці.

— Близько п'ятдесяти років по завершенні періоду Великого занепаду людство насолоджувалося приємним безтурботним життям, а потім повернулося до вирішення проблеми трисоляріанського вторгнення з позиції військової сили. Позаяк міць людської цивілізації вже була значно більшою, ніж за часів до Великого занепаду, знову оголосили всесвітню мобілізацію й відновили будівництво космічного флоту. Але на відміну від попередньої спроби уряди всіх країн постановили, що обсяг ресурсів, спрямованих на побудову флоту, має обмежуватися, щоб не спричиняти катастрофічного впливу на світову економіку й соціальні стандарти. Саме в ці роки космічні флоти перетворилися на незалежні держави…

— Насправді вам не треба перейматися всіма тими подіями минулого, — порадив колишній економіст. — Усе, що вас має турбувати, — як прожити решту життя якомога ліпше. Насправді той слоган, який ви цитували: «Приділіть час цивілізації, бо його лишилося обмаль», — ніщо інше, як перефразований вислів із Золотої доби людства. Тоді він звучав так: «Не гайте часу — життя не вічне». Тож за життя!

Вони осушили келихи, й Ло Цзі замислився над словами колишнього економіста. Його заполонили спогади про Чжуан Янь із дочкою: мав якнайшвидше облаштува-тися в цьому світі й пробудити їх до життя.

Приділіть час цивілізації — життя не вічне.

* * *

Опинившись на борту «Природного добору», Чжан Бей-хай виявив, що еволюція системи управління перевершила всі його найсміливіші мрії. Гігантський космічний корабель, який за тоннажем втричі перевищував найбільший авіаносець ХХІ століття, скидався радше на невеличке поселення й не мав ані капітанського містка, ані центру управління чи командного пункту. Каюти екіпажу були однаковісінькими, навіть капітанська не вирізнялася майже нічим. Фактично жоден відсік на кораблі не був спеціалізованим, усі мали сферичну форму й приблизно однаковий розмір. У будь-якій точці член екіпажу за допомогою сенсорної рукавички міг активувати голографічний екран з інтерфейсом управління власним модулем; через дорожнечу технології такі модулі рідко зустрічалися навіть у глобалізованій інформаційній мережі Землі. Аналогічно, за наявності прав доступу ви будь-де можете активувати повну панель управління, включно до рівня капітана. Іншими словами, будь-яке приміщення (навіть душові чи коридори) без проблем перетворювалося на командний центр, капітанський місток або центр управління озброєнням! Чжану Бейхаю подібний напрям еволюції систем управління нагадав розвиток комп'ютерних мереж у ХХ столітті: від моделі «клієнт/сервер» до моделі «браузер/сервер». За першої моделі доступ до кожного сервера можна було отримати лише за наявності встановленого спеціального програмного забезпечення, тимчасом як друга модель передбачала можливість зайти на сервер за допомогою браузера з комп'ютера в будь-якій точці світу — аби лишень права доступу.

У одному з таких типових приміщень розмістилися і Чжан Бейхай та Дунфан Яньсюй. Тут не було нічого — ані обладнання, ані екранів, лише білосніжний внутрішній простір. Можна було подумати, що вони потрапили всередину гігантського м'ячика для пінґ-понґу. Коли корабель прискорювався й з'являлася гравітація, будь-яка частина сферичної стіни легко перетворювалася на анатомічне крісло.

Цю сучасну тенденцію в розвитку технологій також нечасто згадували футуристи минулого: однотипність організації простору та приміщень. Такий напрям поширився на Землі лише нещодавно, але на флоті, який мусив вести перед у технологічному розвитку та впровадженні новацій — модульний принцип будівництва вже давно усталився. Він полягав у тому, щоби позбутися всього зайвого: стаціонарного обладнання, устаткування, вмеблювання, але за потреби все необхідне без проблем могло з'явитися в будь-якому місці. Розвиток технологій спричинив спрощення загальної картини світу, приховуючи справжні можливості.

— Зараз ми проведемо перше заняття з управління кораблем, — сказала Дунфан Яньсюй. — Зрозуміло, що подібне тренування не повинен проводити капітан корабля, який проходить перевірку на лояльність, але, зрештою, нині будь-який інший військовослужбовець не надійніший за мене. Сьогодні ми розпочнемо з найпростішого: як запускати двигуни й користуватися системою навігації. Насправді вам цілком вистачить інформації з цього заняття, щоб завадити будь-яким спробам «проштампованих» реалізувати свої задуми. — Одним порухом руки в сенсорній рукавичці Дунфан Яньсюй активувала голографічний екран із мапою зоряного неба. — Вона трохи змінилася з ваших часів, але зосталася геліоцентричною, й усі відстані, як і раніше, відраховуються від Сонця.

— Я пройшов вступний курс, тож читати модернові мапи вмію, — відповів Чжан Бейхай, роздивляючись зо-ряну мапу. Відразу пригадав, як двісті років тому разом із Чан Вейси стояв біля тієї стародавньої мапи Сонячної системи. Ця ж, новітня, мала масштаб у сотні разів більший і в режимі реального часу демонструвала місцеположення всіх небесних тіл у радіусі ста світлових років від Сонця.

— Насправді вам не потрібно навіть уміти орієнтуватися за мапою, адже у зв'язку з перевіркою всі польоти в автоматичному режимі до позначених тут астрономічних тіл заборонені… Але якщо я «проштампована» і маю задум вивести «Природний добір» за межі Сонячної системи, то можу завдати просто напрямок руху, не вказуючи конкретної точки. Ось так, а потім… — Дунфан Яньсюй підсвітила точку на карті зеленим. — Звичайно ж, це просто режим симуляції, позаяк у мене вже нема прав доступу до системи управління кораблем. Коли вам нададуть доступ, ви своєю владою підтверджуватимете бортовим системам усі мої накази. Але якщо я насправді запропоную щось подібне, вам слід заблокувати виконання мого наказу та негайно повідомити керівництву флоту.

Щойно завдали напрямок руху, негайно з'явилося інше вікно інтерфейсу. На заняттях зі вступного курсу Чан Вейси вже бачив, як із ним працюють, але уважно слухав пояснення Дунфан Яньсюй і дивився, як вона переводила корабель із знеструмленого режиму в режим сну, потім у режим очікування й нарешті запускала двигуни на «малий уперед». Коли він та інші члени загону підкріплення вперше побачили цей інтерфейс під час проходження вступного курсу, найбільше їх здивувала саме гранична простота системи керування без жодних зайвих технічних деталей.

— Якби ми справді ввели подібні команди, «Природний добір» уже залишив би причал у доку й прямував у глибини космосу. Це значно простіше, ніж керувати космічними кораблями вашого часу, чи не так?

— Так, набагато простіше.

— Зараз усе робиться в автоматичному режимі й усі технічні деталі приховані від очей капітана.

— Цей інтерфейс відбиває лише загальні параметри й показники. Яким чином ви слідкуєте за технічним станом систем корабля?

— Це робота офіцерського й сержантського складу. Уся розгорнута інформація виводиться на їхніх інтерфейсах. Фактично,