Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

Арніка похитала головою.

— Брат Рен, про якого я тобі розповідав. Після мого падіння він хотів переконатися, що я знешкоджений і йому нічого не загрожує. Він сказав братам, що вирушає на мої пошуки і надовго зник. Повернувся він через 33 роки земного втілення з твердим переконанням, що я вже нічого не згадаю. Братам він повідомив, що в жодній з Ер мене не знайшов і вони йому повірили.

— Неймовірно — Арніка похитала головою, — ти так його любив.

— Я не мав уяви, хто він насправді. Після повернення в лабораторію, він стер з головного планшета інформацію про своє земне втілення. І всі мешканці ери Водолія миттєво забули про нього. Всі окрім мене. У випадку зі мною щось не спрацювало, я пам’ятав його чудово, до дрібниць.

— Він нам більше не нашкодить?

— Ні, в цю мить він переживає падіння в нижчі сфери.

— Арніка зітхнула:

— Але що нам тепер робити?

— Для початку потрібно переписати зміст священної книги. Він має відповідати задуму Абсолюта. — Щойно текст в оригінальному Сувої буде змінено, він автоматично зімнеться і в ксерокопіях на Дереві пізнання Добра і Зла, що в Раю — мовив Нік, — А ми об’єднаємось і станом Новим Старим Срібним Вершником.

…Срібний перевів погляд на головний планшет. Екран світився, текст на ньому починався з місця, з якого обірвався біля наскального монастиря.

«…і потрапиш в Рай. Але над цією сферою є сфера вища, в яку все і повернеться. Саме в ній знаходиться лабораторія Абсолюта. Він створив цей світ у вигляді жертовного Коня. Лише з головного планшету видно справжню сутність створеного».

Срібний натиснув на міні-карту, що висіла на робочому столі і перед ним виник світ в мініатюрі в образі Коня.

«Творився Кінь на місці, де ти стоїш, — йшлося далі в тексті, — але тоді тут не було ні сфери, ні лабораторії, ні творця. Лише темна матерія, оповита голодом.

Коли ж голод забажав насититись, він став Абсолютом і подумав: створимо священного Коня і принесемо його собі в жертву. Створеного залишили до часу часів.

Далі Абсолют сконструював Вершника, який мав дбати про коня. Вершник став його шедевром; він був безсмертним і мав три лика — Сірий, Срібний і Сизий. І всі троє були єдиним цілим, але кожен окремим одночасно.

І висадив Абсолют на райській планеті два дерева — Добра і Зла, на якому росли золоті яблука-флешки — ксерокопії Священного Оригінального Сувою та — дерево Життя, що контролювало розум Коня.

Але була в Дерева Життя ще одна властивість, яка досі мало кому відома — носій знань, підєднавшись до нього — миттєво ставав Всезнаючим, фактично Абсолютом.

І відділив Абсолют від Вершника частину і створив з неї напівсмертних — сонцесяйних Херувимів, блискучих Серафимів, ангелів, Архангелів і Престолів, які мали допомагати Вершнику. А вже від них були створені люди.

І стомився Абсолют і увійшов у стан Саматгі.

Саме тоді один з ликів Вершника — Срібний намовив людей скуштувати плоду з Дерева пізнання Добра і Зла і відтоді вони стали носіями знань.

Довідавшись про цей вчинок Срібного, Ангел з Тіні наважився розбурхати Абсолюта і все йому розповісти.

Самоуправство Срібного Вершника розгнівило творця і він скинув його на землю, аби той міг заслужити милість і знову бути представлений до намісництва.

— І як йому вдалося так нас розвести, — стенув плечима Сивий, коли вони з Сизим і Новим Старим Срібним зібралися у залі.

— Уяви не мав, що ти живий, — запевнив Сизий, — Він переконав нас, що ти згорів у полум’ї, падаючи на землю.

— Не думаю, що Абсолюту сподобалося б самоуправство цього Ангела.

— Мене мали лише відсторонити від управління, але аж ніяк не роздвоювати, а потім ще позбавляти пам’яті, — мовив Срібний.

— Яке зухвальство! Він не мав права самостійно вирішувати твою долю! — підлив масла у вогонь Сизий. — Рішення мало бути триєдиним, колективним.

— У такому випадку воно ніколи не було б ухвалене. — мовив Срібний.

— Але рішення про твоє вигнання не скасоване. — мовив Сивий, — Звідки нам знати чи ти маєш вдосталь благодаті, аби разом з нами керувати Ерами?

— Звісно, — хитнув головою Срібний, — це можете робити Ви.

— Ми? — Сивий з Сизим перезирнулися. — Нам удвох не впоратися.

— Тоді розсудимо так: земне втілення я відбув, в місце сили — лабораторію — мене допустили. Отже, певний ліміт благодаті я маю…

— Тоді будемо виконувати управління втрьох, — зітхнув Сірий і глянув на Сизого.

— Краще виконувати свій обов’язок, навіть якщо для цього не достає благодаті, аніж не виконувати його взагалі. — мудро розсудив Сизий…

…Богиня покинула Еру Риб.

Це повідомили у неділю вранці, щойно сонце зійшло над містом.

Вона не померла, як люди цієї Ери.

Її тіло в одну мить спалахнуло і зникло, не лишивши по собі жодного сліду.

Палац без господині перетворився у музей і тепер беріг її спогади, обростаючи таємницями і легендами.

Змінювати минуле знову стало неможливо, як і спілкуватися з потойбічним світом.

Звістка про зникнення Богині засмутила усіх мешканців Ери.

Вони запідозрили у цьому щось лихе — можливо навіть загибель раси…

…Ангел з Тіні, опинившись на землі, заснував Орден Непокори, до якого приймав кожного невдоволеного політикою Триликого Шестирукого Вершника.