Читати книгу - "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Акціо чашка! - крикнула Герміона, в розпачі, мабуть, забувши, що їм казав Ґрипхук ще під час підготовки до цієї операції.
- Марна справа, марна справа! - пробурчав ґоблін.
- А що ж нам робити? - люто зиркнув на ґобліна Гаррі. - Якщо хочеш меча, Ґрипхуче, то допомагай нам не тільки... о, зачекай! А чи не можу я торкатися речей мечем? Герміоно, дай меч!
Герміона сягнула рукою під мантію, вийняла сумочку, понишпорила в ній кілька секунд і витягла блискучий меч. Гаррі стис руків’я, прикрашене рубінами, й торкнувся кінчиком леза срібної карафки, що стояла неподалік, і та не помножилась.
- Якби ж якось пропхати меч у ручку... але як туди вилізти?
До полиці, на якій стояла чаша, не дістав ніхто, навіть найвищий з усіх Рон. Жар від зачарованих скарбів здіймався хвилями, піт стікав Гаррі по обличчі, по спині, а він одчайдушно намагався придумати, як добратися до чаші. І тут з-за дверей долинув рев дракона й почувся брязкіт.
Вони були в пастці. Іншого виходу, крім дверей, звідси не було, а до них з того боку перла ціла зграя ґоблінів. Гаррі глянув на Рона й Герміону, і побачив, який жах їх охопив.
- Герміоно, - сказав Гаррі, прислухаючись до наростання брязкоту, - мені треба туди піднятися, щоб її позбутися...
Вона підняла чарівну паличку, навела на Гаррі й прошепотіла:
- Левікорпус.
Підвішений у повітрі за ногу, Гаррі зачепив якісь обладунки, з них почали вилітали копії, наче розпечені до білого постаті, заповнюючи й так обмежений простір. Рон, Герміона й обидва ґобліни кричали від болю, бо їх кинуло на інші речі, що теж почали подвоюватися. Напівзасипані горою розжарених скарбів, вони пручалися й репетували, а Гаррі тим часом таки підчепив чашу Гафелпаф, пропхнувши лезо меча крізь її ручку.
- Імпервіус! - прохрипіла Герміона, намагаючись захистити себе, Рона й ґоблінів від розпеченого металу.
Тут пролунав ще жахливіший крик, що примусив Гаррі глянути вниз. Рон і Герміона були вже по пояс засипані скарбами і намагалися втримати на поверхні Боґрода, а от Ґрипхук уже геть пропав з очей, хіба що стирчали кінчики його довжелезних пальців.
Гаррі схопив Ґрипхука за ці пальці й потягнув. Укритий пухирями ґоблін помалу вилазив з-під купи скарбів, виючи, мов пес.
- Ліберакорпус! - крикнув Гаррі і разом з Ґрипхуком гепнувся на гору коштовностей, що й далі розросталася. Меч вилетів у Гаррі з рук.
- Ловіть! - заволав Гаррі, переборюючи біль від розпеченого металу, а Ґрипхук знову видерся йому на плечі, рішуче не бажаючи стикатися з дедалі більшою кількістю розжарених до червоного предметів. - Де меч? На ньому була чаша!
Брязкіт по той бік дверей став просто оглушливий... було вже надто пізно...
- Он!
Це Ґрипхук побачив меча й кинувся по нього, а Гаррі в цю мить збагнув, що ґоблін і не сподівався, що вони дотримають слова. Однією рукою міцно тримаючись за чуб Гаррі, щоб не впасти у вируюче море розпеченого золота, Ґрипхук схопив руків’я меча й високо підняв - якнайдалі від Гаррі.
Золота чаша, настромлена ручкою на лезо меча, злетіла вгору. Гаррі, з ґобліном на плечах, метнувся і впіймав її, і хоч вона обпекла йому руку, він не випустив здобичі навіть тоді, як зі жмені посипалися незліченні чаші. Відчинилися двері й Гаррі відчув, як бурхливий потік вогняного золота й срібла підхоплює його, Рона й Герміону, щоб викинути зі сховища.
Майже не реагуючи на біль від опіків, що вкривали все тіло, линучи на хвилях цього самовідтворюваного скарбу, Гаррі запхав чашу в кишеню й простяг руку, щоб забрати меч, проте Ґрипхука вже не було. Той, за першої ж нагоди, миттєво зісковзнув з Гаррі й кинувся шукати захисту між ґоблінами, що їх оточили. Розмахуючи мечем і волаючи:
- Злодії! Злодії! На поміч! Злодії! - він розчинився в юрбі, що насувалася з кинджалами в руках. Брати-ґобліни без зайвих розпитувань прийняли його у свої лави.
Ковзаючи на розпеченому металі, Гаррі ледве звівся на ноги, знаючи, що єдиний вихід - іти напролом.
- Закляктус! - загорлав він, а Рон і Герміона до нього приєдналися. Струмені червоного світла шугнули в натовп, і деякі ґобліни полетіли шкереберть, проте інші й далі насувалися. Окрім того, Гаррі побачив, як з-за рогу вибігло кілька чаклунів-охоронців.
Заревів прикований дракон - і ґоблінів обпалило вогнем з його пащеки. Чаклуни, позгинавшись, побігли назад, а Гаррі відчув напад чи то натхнення, чи то божевілля. Націлившись чарівною паличкою на товстелезні кайдани, що приковували потвору до підлоги, він закричав:
- Релашіо!
Кайдани зі страшенним брязкотом розкололися.
- Сюди! - заволав Гаррі й кинувся до сліпого дракона, відстрілюючись від ґоблінів приголомшливими закляттями.
- Гаррі... Гаррі... що ти робиш?! - крикнула Герміона.
- Сюди, вилазьте на нього, швидше...
Дракон ще не второпав, що його звільнили. Гаррі намацав ногою вигин його задньої лапи й видерся йому на спину. Драконяча луска була тверда як сталь. Звір навіть не відчув на собі хлопця. Гаррі простяг руку, Герміона вхопилася, за нею виліз і Рон. Наступної секунди дракон збагнув, що він розкутий.
Він заревів і став дибки. Гаррі притисся до нього коліньми, з усієї сили вчепившись за нерівну луску. І тут дракон змахнув крильми, розкидавши на всі боки, наче кеглі, верескливих ґоблінів, і злетів. Гаррі, Рона й Герміону, що припали йому до спини, боляче тернуло об стелю, коли дракон пірнув униз, летячи до отвору в коридорі, а ґобліни, переслідуючи його, метали кинджали, що відскакували від панцирних боків.
- Ми тут не прослизнемо, він завеликий! - закричала Герміона, але дракон роззявив пащу, з неї знову вирвався вогонь, стіни похилого тунелю тріснули й обвалилися. Наділений страшною силою дракон пазурами розчищав собі дорогу. Гаррі міцно заплющив очі від пилюки й жару. Оглушений гуркотом каміння і драконячим ревом, він відчайдушно чіплявся за луску, боячись будь-якої миті зірватися вниз, і тут почувся Герміонин крик:
- Дефодіо!
Вона допомагала драконові розширити коридор, зрізаючи брили зі стелі, а він рвався до свіжішого повітря, подалі від крикливих і брязкітливих ґоблінів. Гаррі й Рон теж почали громити стелю довбальними закляттями. Вони проминули підземне озеро, і величезний ревучий плазун відчув попереду простір і волю. Позаду залишався коридор, у якому метався його шпичастий хвіст, падали здоровенні брили каміння, розколювалися велетенські сталактити, і дедалі глухіше лунав ґоблінський
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії», після закриття браузера.