Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

,

У долині пролунав гуркіт, дзвін долинув до її вух, перш ніж ударна хвиля вдарила по ній. Ні її регенеруючі крила, ні опір не могли захистити її, коли вона була відкинута вбік безглуздою силою. Ілея вдарилася об стіну, розбиваючи камінь у процесі, напружуючись, щоб побачити вплив закляття Елементаля. Через кілька секунд, коли тиск зменшився, вона закашлялася, почувши глухий тріск, коли ціла частина гори відірвалася і впала в долину. Тепер не одна долина, а дві, трохи компенсовані другою, створеною жахливою магією.

–

Ви пережили заклинання Стін-близнюків – нараховано одне очко навички

— Гарно, — пробурмотіла вона, знову злітаючи вгору, знайшовши Елементаль майже за сто метрів від неї. Її майже десятиметрова висота тепер здавалася більш імпозантною, крила майже вдвічі більшими, більш ніж удесятеро більшими, ніж у неї.

Схил гори був ледве наполовину на землі, коли істота знову рушила, скоротивши відстань за лічені миті.

,

Ілея не пропустила жодного удару. Вона телепортувалася і посилала попіл, відтісняючи оборону не для того, щоб отримати перевагу, а з необхідності. Її заклинання були відкинуті в сторону або повністю проігноровані, спалюючи форму Елементаля. Три швидкі вибухи блискавки з близької відстані тріснули її щити і зруйнували мантію, її зцілення було доведено до межі, перш ніж послідував порив вітру, змусивши її перекинутися в повітрі, коли вона намагалася зцілити свої обгорілі нутрощі та покручені суглоби.

Вона побачила, як Елементал наздогнав її обертову форму, Ілея телепортувалася і зцілилася, перш ніж істота знову скоротила відстань. Повітря обєдналося і пробило вниз, відправивши її на землю, де вона вдарилася з розбивкою каміння. Ще один порив послідував, коли її крила сіпнулися, струснувши те, що залишилося від її органів. Третій порив стримав її. Вона бачила одним оком, що відроджувався, темні хмари, що насувалися далеко над долиною, чула одним вухом низький гуркіт грому.

.

Елементал підняв руки, і світ знову побілів. Блискавка заревіла у нескінченному вирі справжньої сили, вдаривши по збитій формі Ілеї.

,

Втретє сприйняття Ілеї сповільнилося. Вона знала, що закляття не випарує її, і в порівнянні з першим разом, коли вона побачила його, вплив значно зменшився. І все-таки досить було її вбити, якщо вона лежала і брала.

Первісний Зсув активувався, прихистивши її у власних рамках. Мясисті вусики і біле полумя протистояли нескінченним енергіям, вивільненим, щоб знищити її. Ілея закричала, вона штовхнула свою магію, свої вогні, попіл і свої барєри.

,

Я виживу, а потім вибю з тебе вічно живе лайно. Вона подумки вимовляла слова, зосереджуючись на своїх заклинаннях, її тіло коливалося проти потоку блискавок. Вона поглинула всю ману, яку могла, з усіма заклинаннями, які дозволяли їй це зробити. Зсув був спалений, її очі спалахнули, коли вона підвела очі, її зуби зціпили, коли вона відчула, як сама її форма розпалася від блискавки.

І все-таки вона стояла, викликаючи над собою ще одну браму, щоб зменшити шкоду. Вона прагнула глибоко вдихнути, але повітря не було.

Коли закляття закінчилося, а земля засяяла і полумя вкрила, Ілея розправила крила і злетіла вгору, заплющивши очі на Елементаль, коли її полумя знову ожило. Перемикач у її свідомості повернувся. Її закляття було готове.

.

Це весело, подумала вона і потріскала шию, широко посміхнувшись, а оновлені очі зосереджені.

Цього разу вона не уникла істоти. Таємниця вирвалася в неї, штовхала, підносила. Вогні і хвилі таємничої енергії зіткнулися з повітрям і блискавками. Мана приходила і йшла, коли вона била кулаком і телепортувалася, дві істоти летіли через палаючі та зруйновані долини, удари лунали від падаючих каменів.

.

Реконструкція згоріла в Елементалі, оскільки його захист був зїдений вторгненням і Полумям Творіння. Вперше в бою Ілея відчула, що йде в наступ. Обмінюватися ударами замість того, щоб просто виживати. Кожен удар посилав ударні хвилі назовні, вогонь і блискавки оживали і пекли в кожній своїй формі. У цю коротку мить Ілея відчула, що може зрівняти гори, наче може спалити моря. Вона відчула, як її серце бється в грудях, як таємниця тече по її жилах. Її удар зєднався, хвиля руйнівного зцілення врізалася в залишки стіни, зруйнувавши оборону, коли вона викликала ворота, щоб відбити черговий вибух блискавки.

,

Вона відвела погляд убік і побачила, що її молот кружляє в повітрі, коли летить униз. Вона підняла руку і схопила її своєю Космічною Маніпуляцією, кинувши її в бік Елементаля, коли промінь розпеченого вогню зустрів порив вітру, посилаючи вибух як на неї, так і на свого ворога, жоден з них не відштовхнувся, натомість рушив уперед, щоб обмінятися ще одним ударом.

.

Ілея дивилася, як її молот чіпляється за туман, наче форма, ледь захищена вітром. Вона хотіла просунутися далі, коли відчула щось у своєму пізнанні. І знову активізувалася її зміна, дві стіни вітру вдарилися об одну з кожного боку. Занадто швидко, щоб вона зреагувала, її телепортація не має значення для самого масштабу заклинання четвертого рівня.

,

Зсув зігнувся і потріскався, сама тканина притиснулася одна до одної, оскільки її мана швидко виснажувалася. Ілея закінчила четвертий рівень, перш ніж вибігла, зберігши Зміну активною та активувавши свій золотий щит навколо себе. Її захист тріснув, і ні телепортація, ні ворота не активувалися, оскільки вона була затиснута між стінами, не в змозі розшифрувати структуру і вибратися з неї. Вона відчула тиск, коли її очі виривалися з черепа, її кістки шліфувалися і ламалися одна за одною, коли тиск не припинявся, безперешкодно.

.

Щось ожило саме тоді, коли вона знала, що її розум згасне. Плоть росла там, де не було місця, сама тканина рухалася, щоб захистити її від незрівнянного тиску двох стін. Вона залишалася розбитою в тремтливому коконі з плоті та простору, зціпивши зуби, поки тривало заклинання четвертого рівня Елементаля.

?

Вона не могла цього допустити. Там було більше монстрів. Більше викликів. Що з її наступним заклинанням четвертого рівня, що з її наступною еволюцією. А що сказати про Архітектора та його плани?

Ілея вважала, що запитання звучать порожніми. Причини, які вона вважала доречними. Причини, які вона собі назвала. Вона посміхнулася, як могла, і вся плоть росла з її обличчя та шиї.

.

Я не хочу, щоб ця боротьба закінчувалася, подумала вона, коли тиск нарешті зменшився, її мана відновлювалася за допомогою