Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

Пані, чим я можу вам допомогти? — смиренно відповів старий Кент. За останні кілька днів він невиразно відчував натяк на владність у її тоні та звичках. Він не раз бачив її у знатних дам і панів у місті, але не хотів надто замислюватися над тим, чому знатна дама приїжджає зупинитися в його корчмі в такому віддаленому місці. Чи всі голодні? Хочеш повечеряти чи щось таке? На кухні ще є деякі інгредієнти

Її звуть Сеті? Та дівчина. Дельфайн усміхнувся. Вона зазирнула в кленове вікно з іншого боку. З вікна звисало кілька листочків платана. Вони були пофарбовані в червоний колір до заходу сонця і злегка погойдувалися на вітрі. Вона дивилася в той бік, де постать Сеті зникала в сутінках, її фіолетові очі спокійно відбивали захід сонця.

Так, вона бідна дівчина. Я чув, що її брат пішов на поле бою, а старий Кріс мав слабке здоров’я. Їй доводилося піклуватися про своїх братів і сестер, а також про домашні справи. Старий Кент не міг не зітхнути і не похитати головою. У старого Кріса була хороша дочка, але їй не пощастило. Пані Удача ніколи не виявляє милосердя до найнещасніших.

?

Хіба вона тут не залишається?

,

Ні, їй доводиться повертатися щодня. Я дав їй спеціальний дозвіл.

Її брат пішов на поле бою. Він на сході?

.

Я не дуже впевнена в цьому, міс. Це, мабуть, на півдні.

?

На півдні. Дельфайн злегка примружила очі. Хто був тією людиною, яка її підібрала?

?

Людина, яка її підібрала?

.

Старий Кент був приголомшений.

.

Пе́вно. Дельфайн посміхнувся і сказав: Можливо, я помилявся.

?

Що?

.

Це нічого. Я просто кажу, що вам не потрібно морочитися з вечерею. Якщо вам це дійсно потрібно, я попрошу пані Сеті про допомогу, коли вона буде тут.

Марта вище, дякую за вашу доброту.

.

Старий Кент не міг не дивитися на даму з вдячністю. Така добра і красива знатна дама була рідкістю в Рушті. Я сподіваюся, що Цзінь Янь зможе залишитися поруч з нею і подбати про цю добру жінку. Він не міг не думати. І Дельфіна лише тихо посміхнулася на це.

, - !

Біля корчми молодий чоловік у сорочці з короткими рукавами схопив Сеті за руку і потягнув її до мосту Святого Меркурія, поки вони не зникли з поля зору Кота і Бороди. Що трапилося, Ел? — розгублено спитав Сеті. Хтось спостерігає за тобою, — відповів юнак тихим голосом.

.

Перегляду? Мене? Як? Сеті не міг не озирнутися на корчму. Тепер це була лише маленька пляма на дорозі. Дядько Кент ніколи б цього не зробив.

.

Тоді це хтось інший.

?

Ви маєте на увазі цих гостей?

.

Пе́вно. У будь-якому випадку, будь обережний, Сеті. Юнак обернувся і подивився на неї з серйозним виразом обличчя.

Сеті не могла не прикрити рота і не посміхнутися. Ти занадто хвилюєшся, Ал. Я не належу до того ж світу, що й вони. Але все одно дякую. Вона почервоніла і не могла стриматися, щоб не стиснути руку юнака. Вона відчувала, як тепло його руки розливається по її серцю. Що ти хочеш від мене, Ел?

.

Не забувайте про молитовну зустріч цього вечора.

Звичайно, ні. Що в ньому такого важливого? Чому ви раптом згадали про це?

.

Диякони сказали, що сьогодні ввечері найважливіший день.

Сеті на секунду зупинився, потім в його очах блиснув яскравий вогник. Він затамував подих і запитав: Це почнеться?

!

Юнак кивнув з похмурим обличчям. Після сьогоднішнього дня я змушу цю стару відьму заплатити. Рано чи пізно я помщуся за Пебера своїми руками!

?

Дякую, — тихо відповіла Аль Сеті, але їй все одно було трохи ніяково. Але чи можемо ми це зробити?

, —

Звичайно. Невже ви забули, що робила та стара відьма? Я чув, що ця проклята країна нещодавно програла війну. Програш у війні означає, що їм потрібно більше солдатів. Сеті, дядько Кріс більше не може поїхати на поле бою — юнак мало що знав про війну, але це не завадило йому використовувати слова дияконів. Хоча йому не подобалися ті диякони, він мусив визнати, що те, що вони говорили, мало сенс. Ті диякони не бачили так далеко вперед і завжди страждали мовчки. Слова Сеті запалили вогонь у його серці. Він стиснув губи, і вогонь помсти загорівся в його очах.

Сеті замовкла, коли подумала про свого старого батька. У неї залишилося двоє молодших братів і молодша сестра. Незважаючи ні на що, вона повинна була встати і захистити свою сім’ю.

До речі, диякон Маріам спеціально згадав про вас, юнак раптом щось згадав і змінив тон. Він попросив мене сказати вам, що ви повинні бути присутніми на зборах сьогодні ввечері.

.

Сеті трохи здивувалася. Вона не розуміла, чому раптом стала такою важливою. Але коли вона думала про суворі правила церкви, то знала, що може тільки підкорятися. Я розумію.

Вони обоє замовкли. Вони спокійно йшли стежкою Священного Меркурієвого мосту і спостерігали, як захід сонця залишає золоте сяйво на річці. Через деякий час юнак знову заговорив. Сеті. Його голос був м’яким і сповненим емоцій.

?

Так?

.

У мене таке відчуття, що ці люди не є хорошими людьми. Підемо після того, як це закінчиться.

. —

Але у мене ще є брати і сестри. Мій батько —

.

Дозвольте мені подбати про них, — перебив її юнак. Давайте візьмемо їх, візьмемо всіх і поїдемо звідси, наскільки зможемо.

Останній промінь світла проковтнула річка, залишивши на небі лише хмари.

.

Серце Сеті наповнилося солодкістю. Вона взяла юнака за руку і м’яко кивнула.

.

Корчмар шанобливо попрощався з Дельфієном і пошкутильгав геть. Дочка прем’єр-міністра стояла біля вікна і дивилася на чудові сутінки на головній дорозі. Вона загадково посміхнулася, а потім повернулася, щоб піднятися нагору.

У кімнаті на другому поверсі Брандо аналізував інформацію, отриману ним від групи посланців Антобуро, народу Назера і дворян міста, з якими зв’язалися Вахіна і Дельфайн. Нарешті він мав приблизне уявлення про те, що відбувається в місті.

Метіша сиділа на стільці з високою спинкою з серйозним виразом обличчя. Вона акуратно записувала інформацію на шматок пергаменту пероручкою. — тихо диктувала Вагіна зі свого боку. Закінчивши писати шматок пергаменту, вона взяла його і відклала. Потім Брандо поклав пергамент на стіл. Останній промінчик сонячного світла неохоче